Постанова № 44876444, 10.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р. Справа № 922/4927/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Фоміна В. О., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - Михайлов Є.Б. на підставі довіреності №08-11/4840/2-14 від 29.12.2014р.,

відповідача - ОСОБА_2 на підставі довіреності №3951 від 20.11.2014р.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 на підставі довіреності від 30.04.2015р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№1315Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2015р. у справі № 922/4927/14

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Мортира", м. Харків

про повернення майна та стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, просить зобов'язати відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0, 2483 га, яка розташована по АДРЕСА_1; стягнути з відповідача на користь Харківської міської ради доходи отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 1 015 283, 79 грн. та судовий збір.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.02.2015р. у справі №922/4927/14 (головуючий суддя Светлічний Ю.В., суддя Сальнікова Г.І., суддя Аріт К.В.) у задоволенні позову відмовлено у зв'язку із недоведеністю доводів позивача про безпідставне, в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, набуття відповідачем спірної земельної ділянки; зазначені позивачем ставки орендної плати в якості регульованої ціни не можуть бути визнані єдиною підставою для визначення звичайної ціни; правові підстави для відшкодування доходів від безпідставно набутого майна відсутні.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Харківська міська рада звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить частково скасувати оскаржуване рішення щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Харківської міської ради доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 1 015 283, 79грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Харківської міської ради, стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Харківської міської ради доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 1 015 283, 79грн.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що набувши право власності на нерухоме майно, відповідачем не було зареєстровано речове право на земельну ділянку; відповідач не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1, використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав; нездійснення ФОП ОСОБА_4 плати за використання земельної ділянки в розмірі, визначеному земельними актами, призвело до одержання ним доходів; розмір доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, розрахований позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015р. у справі №922/4927/14 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

17.04.2015р. апелянтом подано до Харківського апеляційного господарського суду письмові пояснення (вх.№6267) в обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015р. у справі №922/4927/14 продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, залучено до участі у справі Приватне підприємство "Мортира" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на тій підставі, що з 22.09.2005р. по теперешній час ПП "Мортира" є користувачем земельної ділянки площею 0, 2483га, що знаходиться по АДРЕСА_1 у м. Харкові.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2015р. у зв'язку з відпусткою суддів Плахова О.В., Шутенко І.А., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2015р. зобов'язано позивача надати письмові пояснення, які дії вчинялись позивачем для укладення договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 з відповідачем або третьою особою, та які заходи вживав позивач для припинення безпідставного користування відповідачем або третьою особою земельною ділянкою; чому саме з 01.10.2011р. позивач дізнався або міг дізнатися про безпідставність володіння належною позивачу земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт нерухомості, придбаний відповідачем у 2004 році, та з урахуванням, що рішенням Харківської міської ради від 23.12.2005р. надано в оренду спірну земельну ділянку ПП "Мортира". Зобов'язано третю особу надати письмові пояснення, на якій стадії перебуває укладення договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 між ПП "Мортира" та Харківською міською радою, та з яких причин договір оренди на даний час не укладено.

09.06.2015р. третьою особою подано до апеляційного господарського суду пояснення щодо укладення договору оренди земельної ділянки (вх.№9027).

Розпорядженням секретаря другої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Шевель О.В., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Фоміна В.О., суддя Шутенко І.А.

Позивач витребувані судом документи не надав, 10.06.2015р. подав до суду письмові пояснення (вх.№9097), що питання вжиття з боку відповідача чи позивача заходів щодо укладення договору оренди землі, у тому числі й причин їх вжиття або невжиття, не є предметом доказування у цій справі.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 10.06.2015р. представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просить частково скасувати оскаржуване рішення щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Харківської міської ради доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 1 015 283, 79грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Харківської міської ради, стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Харківської міської ради доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 1 015 283, 79грн.

Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечує, просить залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи також просить залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що представники сторін та третьої особи у судове засідання з'явились і надали пояснення у справі в обґрунтування своїх вимог і заперечень щодо апеляційної скарги, та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

На підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 13.12.2004р., зареєстрованого в реєстрі за №2467 та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Балдаковою І.О., та рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.01.2009р. у справі №2-1069/2009, ОСОБА_4 набув право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 1 125, 0кв.м, розташовану в АДРЕСА_1, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією договором купівлі-продажу (а.с.49-53) та витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 17.06.2014р. (а.с.24-25).

Як зазначає позивач, речові права відповідача на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані, відповідач не набув належних прав власності або користування щодо даної земельної ділянки.

Так, перевіркою Департаменту самоврядного контролю за використанням земель Харківської міської ради встановлено, що право користування зазначеною земельною ділянкою ОСОБА_4 до теперішнього часу не оформлено, відповідач з 08.04.2009р. використовує земельну ділянку без оформлення документів на право власності або право користування земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав. Також встановлено, що земельна ділянка використовується ОСОБА_4 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі "А-1" (спортивний комплекс). Обстеженням на місцевості встановлено, що площа земельної ділянки відповідно до визначених її меж складає 0, 2483га. Крім того, в акті зазначено, що Харківська міська рада на підставі рішення 44 сесії 4 скликання від 23.12.2005р. №247/05 надала ПП "Мортира" в оренду земельну ділянку площею 0, 2483 га по АДРЕСА_1 для рекострукції спортивного комплексу з влаштуванням відокремлених входів та тамбурів до 01.12.2007р. (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації), та її подальшої експлуатації до 01.12.2030р. Право користування даною земельною ділянкою ПП "Мортира" на даний час не оформлено (а.с.16-17).

Відповідно до листа Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 20.08.2014р. №4863/9/20-38-15-03-16, ФОП ОСОБА_4 не перебуває на обліку в Основ'янській ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, а ПП "Мортира" не перебуває на обліку як платник земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та знаходиться на спрощеній системі оподаткування.

За наведених обставин, Харківська міська рада звернулась із відповідним позовом та просить суд зобов'язати відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,2483 га, яка розташована по АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 1 015 283, 79грн., розраховані виходячи з розміру орендної плати за землю.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За статтею 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частини 1 статті 181 Цивільного Кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Разом з тим, стаття 377 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу від 13.12.2004р.) визначає, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Частинами 1, 5 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу від 13.12.2004р.) передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Відповідно до пункту 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" за змістом статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, право власності на об'єкти нерухомого майна є безумовною підставою для виникнення права користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомим майном.

Тобто, отримавши право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 1 125, 0кв.м, розташовану в АДРЕСА_1, відповідач має право користування земельною ділянкою, на якій зведена ця нежитлова будівля.

Згідно чинного земельного законодавства, використання землі здійснюється на праві власності або на праві користування земельною ділянкою (в даному випадку - договору оренди земельної ділянки).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як свідчать матеріали справи, право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, відповідачем не оформлено.

Проте, недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права відповідача як власника нерухомості на користування нерухомістю та як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а згідно із статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою (лист Верховного Суду України від 01.04.2014р. "Аналіз практики застосування судами статті 16 Цивільного кодексу України").

Зобов'язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку та передати її в натурі позивачу є порушенням права власності відповідача, гарантованого статтею 41 Конституції України.

Зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття (лист Вищого господарського суду від 01.01.2010р. "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами").

В розрізі зазначеного вбачається, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку в натурі є неефективним в розумінні чинного законодавства України та фактично не призводить до відновлення його порушених прав.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача, що дана земельна ділянка набута відповідачем у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовується також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, за змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Проте, як зазначено вище, отримавши право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 1 125, 0кв.м, розташовану в АДРЕСА_1, відповідач має право користування земельною ділянкою, на якій зведена ця нежитлова будівля.

Отже, відповідач має законодавчо визначене право користування земельною ділянкою, на якій розташована його будівля.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Проте, сама по собі відсутність оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість відповідача у справі (користувача земельною ділянкою) не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки право на користування земельною ділянкою в силу закону набувається в момент набуття права власності на будівлю, розташованої на цій земельній ділянці.

Враховуючи вищевикладене та урахуванням змісту редакції статті 377 Цивільного кодексу України, чинної на момент набуття відповідачем у власність нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 1 125 кв.м. по АДРЕСА_1, колегія суддів вважає недоведеними доводи позивача про безпідставне, в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, набуття відповідачем спірної земельної ділянки.

Щодо позовних вимог Харківської міської ради в частині стягнення з відповідача 1 015 283, 79грн. доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Статтею 1214 Цивільного кодексу України передбачено визначення реального розміру неодержаного прибутку.

Однак, для застосування вищезазначених норм Цивільного Кодексу України необхідно, щоб мало місце не лише набуття або зберігання майна, що було здійснено за рахунок іншої особи, а й щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна внаслідок дій, вчинених необґрунтовано.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не доведено наявності цивільного правопорушення в діях відповідача.

Більш того, позивач у позовній заяві зазначає, що дії відповідача з набуття земельної ділянки, як наслідок придбання у власність будівлі, не порушують норми права, передбачені чинним законодавством, а тому ці дії з набуття земельної ділянки не є протиправними.

Згідно матеріалів справи, 22.09.2005р. між ОСОБА_4 (позичкодавець) та ПП "Мортира" (користувач) був укладений договір позички (безоплатного користування) нежитлової будівлі (а.с.54), відповідно до умов якого останнім прийнято в безоплатне користування нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 1 125 кв.м. по АДРЕСА_1.

Пунктом 3.5. договору визначено, що орендну плату за користування земельною ділянкою, а також оплату всієї документації, пов'язаної з відведенням земельної ділянки сплачує користувач.

Позивач не надав доказів отримання плати відповідачем за користування земельною ділянкою ПП "Мортира".

Рішенням Харківської міської ради від 23.12.2005р. №247/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" надано ПП "Мортира" в оренду для реконструкції спортивного комплексу з влаштуванням відокремлених входів та тамбурів до 01.12.2007р. земельну ділянку площею 0, 2483га по АДРЕСА_1 та її подальшої експлуатації до 01.12.2030р.

Рішенням Харківської міської ради від 24.12.2008р. №356/08 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" надано ПП "Мортира" в оренду строком до 01.10.2013р. земельну ділянку площею 0, 2483га по АДРЕСА_1.

Рішенням Харківської міської ради від 29.10.2014р. №1675/14 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" внесено зміни до рішення Харківської міської ради від 24.12.2008р. №356/08 щодо ПП "Мортира", замінивши цифри "01.12.2013" цифрами "01.10.2019".

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затвердженого рішенням 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19.12.2012р. №960/12, оформлення договору оренди землі проводиться управлінням земельних відносин протягом трьох місяців з дня прийняття рішення міською радою або дня проведення конкурсу (аукціону) щодо набуття права оренди землі та за умови наявності справи документації із землеустрою, яка повинна містити необхідний обсяг документів. У разі відсутності необхідного пакету документів управління земельних відносин надсилає лист заявнику щодо необхідності їх надання.

Як зазначили представники сторін та третьої особи в судовому засіданні, на даний час договір оренди земельної ділянки між Харківською міською радою та ПП "Мортира" не укладено.

Як вбачається із пояснень третьої особи, у 2008 році ПП "Мортира" замовило в ПП "Фірма "ЛІК" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Мортира" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі по АДРЕСА_1; рішенням Харківської міської ради Харківської області 29 сесії 5 скликання від 24.12.2008р. №356/08 був затверджений Проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки; зазначеними вище рішеннями надано ПП "Мортира" земельну діялнку в оренду, проте, до цього часу від управління земельних відносин Харківської міської ради відсутні будь-які листи та/або примірники договору оренди для погодження його умов.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач передав в безоплатне користування нежитлову будівлю; матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем доходів від вищезазначеного майна.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину), податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, їх частини, з урахуванням прибудинкової території, сплачуються на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Проте як вбачається із матеріалів справи, договір оренди між сторонами у справі на спірну земельну ділянку укладено не було, майно за актом приймання-передачі відповідач не отримував.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

При цьому, для встановлення загальної нормативної вартості земельної ділянки необхідно встановити конкретний розмір такої земельної ділянки.

Відповідно до акту обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 29.07.2014р. розмір спірної земельної ділянки становить 0, 2483 га.

Однак, Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 N376, визначено механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Зокрема, виконавцем відповідних робіт може бути юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником, які виконують відповідні роботи на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Замовником є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Матеріалами справи підтверджується, що вказаний акт обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки складено головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради.

При цьому, відповідно до Положення про Департамент самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради (додаток № 130 до рішення Харківської міської ради 6 скликання від 24.11.2010 № 07/10 в редакції рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 № 1188/13), він не має повноважень щодо визначення меж, розмірів земельних ділянок, а виконує на самоврядних засадах контрольну функцію належного використання земельних ділянок.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено розмір спірної земельної ділянки, а доводи позивача, що саме ОСОБА_4 з 08.04.2009р. по теперешній час використовує спірну земельну ділянку, зазначені в акті обстеження земельної ділянки, не підтверджені належними і допустимими доказами та матеріалами справи.

Колегія суддів вважає необхідним також зазначити, що Харківська міська рада діє в інтересах територіальної громади міста, а тому повинна вчиняти дії щодо усунення порушень, зокрема, з підстав недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, що знаходиться в комунальній власності.

Позивачем, в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів на підтвердження того, що Департаментом земельних відносин вчинялись заходи, направлені на оформлення права користування земельною ділянкою із власником нежитлової будівлі (відповідачем), як і не надано доказів ухилення відповідача або ПП "Мортира" від пропозиції укласти договір оренди земельної ділянки.

Крім того, у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно необхідно враховувати, що така особа набула права користування на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем заявлена до стягнення сума грошових коштів розрахована ним, виходячи з розміру орендної плати за земельну ділянку, за період з 01.10.2011р. до 30.09.2014р.

При цьому, при визначенні часу, протягом якого здійснювалося безпідставне користування апелянтом спірною ділянкою, позивач посилається на акт обстеженням спірної земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації від 29.07.2014 року, складений Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради, відповідно до якого відповідач використовує земельну ділянку площею 0, 2483га по АДРЕСА_1 для експлуатації нежитлових будівель.

Проте, вказаний акт не підтверджує використання вказаної земельної ділянки саме відповідачем за весь час, який охоплює заявлений позивачем період нарахування доходів від безпідставно використання земельної ділянки.

Крім того, в акті обстеження позивачем встановлено, що ОСОБА_4 використовує земельну ділянку з 08.04.2009р., у той час як позивачем сума до стягнення розраховується з 01.10.2011р.

Позивач витребувані апеляційним господарським судом пояснення, які дії ним вчинялись для укладення договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 з відповідачем або третьою особою, чому саме з 01.10.2011р. позивач дізнався або міг дізнатися про безпідставність володіння належною позивачу земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт нерухомості, придбаний відповідачем у 2004 році, та з урахуванням, що рішенням Харківської міської ради від 23.12.2005р. надано в оренду спірну земельну ділянку ПП "Мортира", не надав.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги Харківської міської ради є необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Такої правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України при розгляді аналогічних правовідносин у постановах від 12.03.2015р. у справі №922/4064/14, від 13.05.2015р. у справі №922/5461/14, від14.05.2015р. у справі №922/5463/14, від 27.05.2015р. у справі №922/4930/14.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2015р. у справі № 922/4927/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2015р. у справі № 922/4927/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 15.06.2015 року.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Фоміна В. О.

Суддя Шутенко І.А.