Постанова № 44876327, 09.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа№ 910/20986/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Алданової С.О.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача : не з'явились;

від третіх осіб: 1) не з'явились;

2) не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 року

у справі № 910/20986/14 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія»

треті особи 1) ОСОБА_2

2) Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»

про стягнення 3 933, 46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 3 993,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виконано умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплачено страхувальнику, у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги (регресу) до осіб, відповідальних за завдані збитки, яким є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.12.2014 року у справі № 910/20986/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2014р. у справі № 910/20986/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року у справі № 910/20986/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 02.03.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 року у справі № 910/20986/14 відкладено розгляд справи на 17.03.2015 року.

У судове засідання 17.03.2015 року представники сторін не з'явились, а тому колегія суддів відклала розгляд апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року у справі № 910/20986/14 відкладено розгляд справи на 30.03.2015 року.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року, у зв'язку із перебуванням головуючої суддів Мартюк А.І. на лікарняному, справу № 910/20986/14 передано на повторний автоматичний розподіл.

Після повторного автоматичного розподілу справи № 910/20986/14, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю. та Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року, справу № 910/20986/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю. та Руденко М.А. та призначено до розгляду на 12.05.2015 року.

У судове засідання 12.05.2015 року представник відповідача та представник третьої особи не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача у судовому засіданні 12.05.2015 року надав пояснення, якими підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.

Також, представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання позивача про продовження строку розгляду спору.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 27 ГПК України, беручи до уваги те, що Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» є вигодонабувачем по укладеному між позивачем та потерпілою особою договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, рішення по справі може вплинути на його права чи обов'язки, а тому колегія суддів залучила останнього до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року відкладено розгляд справи до 09.06.2015 року.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року, у зв'язку із перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. на лікарняному, справу № 910/20986/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Руденко М.А., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року, справу № 910/20986/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Руденко М.А., Алданова С.О.

Представники сторін у судове засідання 09.06.2015 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 24.05.2013 року приблизно о 17:00 год. по вулиці Бальзака 44 в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "ГАЗ 24", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, через те, що останній при виїзді з прилеглої території (дворів, будинків) рухаючись заднім ходом здійснив зіткнення з автомобілем "Fiat Linea", під керуванням ОСОБА_7

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 01.10.2013 року у справі № 3/754/2911/13 (№ 754/10101/13-п) ОСОБА_2 визнаний винним в порушенні ПДР України та притягнутий до адміністративної відповідальності.

Відповідно до відомостей № 9204100 про дорожньо-транспортну пригоду, сформованих АІПС ДТП станом на 13.06.2013 р., внаслідок зазначеної ДТП автомобіль ""Fiat Linea", реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження передньої центральної частини.

Водночас, 18.04.2013 року між позивачем (страховик) та ОСОБА_7 (страхувальник) було укладено договір № 28-0102-13-00154 добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі - договір) відносно автомобілю "Fiat Linea", 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вигодонабувачем за вказаним договором визначено ПАТ «Універсал Банк» (п. 3 частини 1 договору).

Згідно з п. 6 частини 1 договору страхова сума складає - з 18.04.2013 р. по 17.04.2014 р. - 136 900,00 грн., з 18.04.2014 р. по 17.04.2015 р. - 123 210,00 грн., з 18.04.2015 р. по 17.04.2016 р. - 109 520,00 грн.

Строк дії договору з 18.04.2013 р. по 17.04.2016 р. (п. 7 частини 1 договору).

Положеннями п. 2.2.2. частини 2 договору сторони визначили, що страховим випадком, зокрема, є дорожньо-транспортна пригода.

Відповідно до п. 9.4. частини 2 договору страховик зобов'язався виплатити у разі настання страхового випадку страхове відшкодування згідно з умовами договору.

27.05.2013 року ОСОБА_7 звернувся до позивача з заявою на виплату страхового відшкодування шляхом перерахування останнього на рахунок СТО.

Відповідно до рахунку № РАСС069941 від 01.06.2013 року, складеного ФОП ОСОБА_8, який мав здійснювати ремонт вказаного автомобіля, вартість його відновлювального ремонту мала скласти 6 362,46 грн.

06.06.2013 року було складено калькуляцію за допомогою програмного комплексу Audatex, яким визначено, що вартість ремонту складає 6 488, 26 грн. з ПДВ.

14.06.2013 року позивач затвердив страховий акт № ДККА-27622, відповідно до якого зазначається, що розмір страхового відшкодування складає 4 993,46 грн., з урахуванням зменшення виплати на суму франшизи.

Платіжним дорученням № 10315 від 17.06.2013 року позивач перерахував ФОП ОСОБА_8 4 993,46 грн. з призначенням платежу: «страх.відшк. 28-0102-13-00154 від 18.04.2013 стр. акт ДККА-27622 в 14.06.13 ОСОБА_7 ІПН НОМЕР_3РахРАСС069941 від 01.06.13. Без ПДВ».

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність страхувальника наземного транспортного засобу автомобіля «ГАЗ 24», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_2, застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2078221, відповідно до якого ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000, 00 грн., франшиза - 1 000, 00 грн.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди) передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються автомобілем марки «ГАЗ 24», державний номерний знак НОМЕР_2, застраховано відповідачем, що підтверджується полісом № АС/2078221, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, відновлювальний ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Норми Закону України "Про страхування" не містять положень, які б зобов'язували страховика визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи (дослідження), проведеної оцінювачем чи суб'єктом оціночної діяльності, та на підставі лише звіту про оцінку КТЗ. Натомість положеннями статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування (Постанови Вищого господарського суду України від 04.12.2012 року у справі № 5011-37/5786-2012 та від 04.12.2012 року у справі № 5011-68/7859-2012).

При визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, позивач не керувався нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" з огляду на наявність укладеного між ним та ОСОБА_7 договору, у відповідності до умов якого позивачем і було здійснено визначення розміру збитку застрахованого автомобіля та страхового відшкодування. Разом з цим, позивач і не повинен був керуватися положеннями вказаного закону, оскільки цей закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Натомість відносини позивача і його страхувальника, що склались на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу, є добровільним страхуванням, яке відповідно до ст. 6 Закону здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Зазначена правова позиція також відображена в постанові Вищого господарського суду України від 07.08.2014 р. у справі № 910/14328/13, в якій наголошується на тому, що Закон України "Про страхування" не містить положень, які б покладали на страховика за договором добровільного страхування обов'язок здійснювати проведення суб'єктами оціночної діяльності оцінки заподіяної шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, та які б ставили необхідність відшкодування шкоди у залежність від проведення такої оцінки, а згідно з ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Разом з цим, частина друга статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки, на страховика, який уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача відносно необґрунтованості заявлених вимог у зв'язку із тим, що при визначенні розміру завданих збитків страхувальнику не було складено звіт експерта, є безпідставними.

26.11.2013 року позивач звернувся до відповідача із вимогою № 605-02-1/18 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу у сумі 4 993, 46 грн. та надав документи передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач також зазначає, що позивачем відповідно до страхового акту було вирішено виплатити страхове відшкодування на користь страхувальника в сумі 4 993,46 грн. шляхом їх перерахування на користь СТО, без згоди на те вигодонабувача - ПАТ "Універсал Банк".

Так, відповідно до п. 13.8. частини 2 договору виплата страхового відшкодування (страхової виплати) може бути здійснена вигодонабувачу або страхувальнику, за письмовою згодою вигодонабувача, на підставі відповідної заяви та страхового акту, складеного страховиком.

Згідно з п. 13.9., п. 13.10. частини 2 договору страхове відшкодування (страхова виплата) може бути сплачене одним із наступних шляхів:

- страхувальнику за умови надання згоди на це вигодонабувачем шляхом оплати рахунків ремонтних підприємств (СТО) за відновлювальний ремонт ТЗ та рахунків підприємств на купівлю деталей, вузлів, агрегатів, що підлягають заміні; готівкою з каси страховика або на поточний рахунок страхувальника (спадкоємців).

- вигодонабувачу - перерахуванням суми страхового відшкодування (відповідної частини) на його поточний рахунок або готівкою з каси страховика; якщо страхове відшкодування сплачується на поточний рахунок, його реквізити повинні бути зазначені в заяві на виплату страхового відшкодування (страхової виплати).

Колегією суддів встановлено, що дійсно в матеріалах справи відсутні докази надання вигодонабувачем (третьою особою) згоди на перерахування страхового відшкодування на рахунок СТО.

На вимогу ухвали суду, ПАТ «Універсал Банк» докази надання згоди на перерахування страхового відшкодування на рахунок СТО, також не надав.

Однак, колегія суддів зазначає, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли з деліктного зобов'язання в порядку регресу, відповідно до якого особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином, підставою виникнення спірних правовідносин щодо виплати страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги є первинні правовідносини, що стосуються виплати страховиком страхового відшкодування за договором добровільного страхування. Відтак, правомірність здійснення страховою компанією виплати страхового відшкодування потерпілій особі є обставинами, що впливають на правильність вирішення спору про стягнення таких сум в порядку зворотної вимоги.

Так, як зазначалося вище відповідно до відомостей № 9204100 про дорожньо-транспортну пригоду, сформованих АІПС ДТП станом на 13.06.2013 р., внаслідок ДТП, яке сталося 24.05.2013 року автомобіль "Fiat Linea", реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження передньої центральної частини.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 01.10.2013 року у справі № 3/754/2911/13 (№ 754/10101/13-п) ОСОБА_2 визнаний винним в порушенні ПДР України та притягнутий до адміністративної відповідальності.

Відповідно до рахунку № РАСС069941 від 01.06.2013 року, складеного ФОП ОСОБА_8, який мав здійснювати ремонт вказаного автомобіля, вартість його відновлювального ремонту мала скласти 6 362,46 грн.

06.06.2013 року було складено калькуляцію за допомогою програмного комплексу Audatex, яким визначено, що вартість ремонту складає 6 488, 26 грн. з ПДВ.

14.06.2013 року позивач затвердив страховий акт № ДККА-27622, відповідно до якого зазначається, що розмір страхового відшкодування складає 4 993,46 грн., з урахуванням зменшення виплати на суму франшизи.

Отже, перевіривши надані потерпілою особою документи, позивачем було встановлено, що ДТП, яке сталося 24.05.2013 року, є у відповідності до умов договору № 28-0102-13-00154 добровільного страхування наземних транспортних засобів від 18.04.2013 року страховим випадком, а розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті потерпілій особі становить 4 993, 46 грн.

Також, колегія суддів зазначає, що факт того, що спірне ДТП є страховим випадком та розмір самого страхового відшкодування не заперечується відповідачем.

При цьому, судом встановлено, що ні Закон України «Про страхування», ні договір № 28-0102-13-00154 добровільного страхування наземних транспортних засобів від 18.04.2013 року не містять положень про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із відсутністю згоди про виплату вигодонабувача.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відсутність погодження вигодонабувача на перерахування страхового відшкодування на рахунок СТО, не звільняє відповідача від відшкодування шкоди в порядку регресу як особи, яка відповідає за шкоду нанесену винною особу (застрахувала відповідальність винної особи).

Враховуючи зазначене, суд визнає пред'явлення даного позову до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», як до страховика особи відповідальної за завдані збитки, правомірним, та у зв'язку з цим, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відшкодування у розмірі 3 933, 46 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 року у справі № 910/20986/14 скасувати.

3. Позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145; код ЄДРПОУ 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-а; код ЄДРПОУ 30859524) 3 933, 46 грн. страхового відшкодування, 1 827, 00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 913, 50 грн. витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 910/20986/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

С.О. Алданова