Постанова № 44876326, 10.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р. Справа№ 910/29790/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання: Грабовському Д.А.

за участі представників сторін:

позивача Яковенка Д.А. - дов. від 30.05.2013 № 108

відповідача Бобровської А.О. - дов. від 01.01.2015 б/н

третьої особи не з'явився, про день, час та місце судового

засідання був повідомлений належним чином;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями

"Амік -Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015

у справі № 910/29790/14 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом ПІІ "Амік -Україна"

відповідача ТОВ "Темпус"

третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідача ТОВ "АНД-Груп"

про звернення стягнення на заставлене майно

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПІІ "Лукойл-Україна" звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва до відповідача ТОВ «Темпус» про звернення стягнення на заставлене майно за Договором застави від 24.06.2014 заставною вартістю 703432,00 грн. для погашення заборгованості ТОВ "АНД-Груп" перед ПІІ "Лукойл" за Договором № КІ201002090/10/1517 від 25.06.2010 в розмірі 1 012 467,37 грн. основного боргу, пені в сумі 9 191,47 грн. та штрафу - 253 073,10 грн. за порушення п.8.1 Договору застави.

02.03.2015 позивачем в порядку ст. 22 ГПК України було подано Заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н (т. 2 а/с 11-12), відповідно до якої позивач просив звернути стягнення на заставлене майно за Договором застави від 24.06.2014 заставною вартістю 703432,00 грн. для погашення пені за Договором поставки № КІ201002090/10/1517 від 25.06.2010 в розмірі 9191,47 грн., а також стягнення штрафу в розмірі 253 073,10 грн. Вказана заява була прийнята судом першої інстанції, подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням вимог названих в цій Заяві.

16.03.2015 позивачем було подано Заяву №04/89 про припинення провадження у справі в частині звернення стягнення на заставлене майно (транспортні засоби) за Договором застави від 24.06.2014 заставною вартістю 703432,00 грн. та просив суд першої інстанції задовольнити позов в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 253 073,10 грн. за порушення умов Договору застави в частині страхування заставного майна. (т.2 а/с 34)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 № 910/29790/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, Позивач ПІІ "Лукойл-Україна" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 № 910/29790/14 скасувати частково та прийняти нове судове рішення, за яким позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 9 191,47 грн. та штрафу у сумі 253 073,10 грн. за порушення п. 8.1 Договору застави від 24.06.2014 задовольнити, в іншій частині судове рішення залишити без змін. Оскаржуючи частково судове рішення позивач посилався на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою КАГС від 14.04.2015 № 910/29790/14 порушено апеляційне провадження за скаргою позивача та призначено судове засідання (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Авдеєва П.В., Гончарова С.А.).

За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 24.04.2015, враховуючи перебування судді Гончарова С.А. у черговій відпустці, склад колегії суддів змінено, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Авдеєва П.В., Яковлєва М.Л.)

Ухвалою КАГС від 28.04.2015 № 910/29790/14 прийнято апеляційну скаргу позивача ПІІ "Лукойл-Україна" до провадження колегії суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Авдеєва П.В., Яковлєва М.Л..

В судове засідання від 10.06.2015 представник третьої особи не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про його належне повідомлення свідчить залучене до матеріалів справи зворотнє поштове повідомлення № 09-33/18296/15.

За пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої Постанови Пленуму ВГСУ.

Враховуючи, що присутні представники позивача та відповідача не заперечували проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника третьої особи, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду справи по суті за наявними матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дійшла висновку апеляційну скаргу позивача ПІІ "Лукойл-Україна" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги таке.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ПІІ "Лукойл-Україна" та ТОВ "АНД-Груп" укладено Договір постачання №КІ201002090/10/1517 від 25.06.2010.

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору, постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) товар в обсязі, розрахованому виходячи з добового ліміту карти (покупця), а покупець прийняти та оплатити товар.

Згідно з п.1.2 Договору, отримання товару здійснюється покупцем на АЗС з використання паливних карт.

Покупець здійснює оплату товару на розрахунковий рахунок постачальника № 26006200340078 в ПАТ "Сітібанк", МФО 300584. Оплата товару здійснюється покупцем на умовах 100% передоплати (п.3.1 договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що постачальник передає у власність покупця товар на умовах FCA - АЗС постачальника (Інкотермс в редакції 2010 року), шляхом заправки на АЗС автотранспорту покупця при умові надання покупцем паливної карти та прийняття паливних карт устаткуванням.

Поставка товару у власність покупця здійснюється окремими партіями. Об'єм, асортимент та вартість кожної партії товару по даному договору визначається в термінальних чеках (п.5.2 договору).

Відповідно до п.5.3 Договору, загальна вартість товару, який передається у власність покупця в рамках і на умовах даного договору, визначається виходячи з кількості товару, фактично переданого у власність постачальником покупцю протягом строку дії даного договору, і відображених сторонами в актах вибірки (інформаційний звіт), складених на умовах даних термінальних та фіскальних чеків, а у окремих випадках в спеціальних відомостях.

Право власності на товар переходить до покупця в момент його фактичного отримання на АЗС (п.5.4 Договору).

Відповідно до п.6.1.1 Договору постачальник зобов'язується забезпечити відпуск товару по паливним картам у відповідності з графіком роботи АЗС.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного календарного року (п.8.1 Договору).

Згідно з п.8.2 Договору, у випадку, якщо ні одна з сторін за один місяць до закінчення дії договору не заявить про свою відмову від продовження дії даного договору, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.

Між сторонами укладено Додаткові угоди від 25.06.2010 та від 31.08.2010 до Договору №КІ201002090/10/1517 від 25.06.2010, відповідно до яких змінено порядок оплати отриманих нафтопродуктів, зокрема: нафтопродукти, які отримані протягом з 01 по 05 число поточного місяця, мають бути сплачені не пізніше 29 числа поточного місяця; нафтопродукти, які отримані протягом з 06 по 10 число поточного місяця, мають бути сплачені не пізніше 03 числа наступного місяця; нафтопродукти, які отримані протягом з 11 по 15 число поточного місяця, мають бути сплачені не пізніше 08 числа наступного місяця; нафтопродукти, які отримані протягом з 16 по 20 число поточного місяця, мають бути сплачені не пізніше 14 числа наступного місяця; нафтопродукти, які отримані протягом з 21 по 25 число поточного місяця, мають бути сплачені не пізніше 18 числа наступного місяця; нафтопродукти, які отримані протягом з 26 по 30 (31) число поточного місяця, мають бути сплачені не пізніше 23 числа наступного місяця.

Судом першої інстанції встановлено, що отримання нафтопродуктів здійснювалося на автозаправних станціях з використанням паливних карток. Факт отримання нафтопродуктів підтверджується Актом вибірки нафтопродуктів (інформаційним звітом) за листопад 2014 року.

Відповідно до п. 6.3.5 Договору №КІ201002090/10/1517 від 25.06.2010 сторони домовилися, що інформація відносно поставки нафтопродуктів міститься в акті вибірки (інформаційному звіті). Цей акт є первинним документом та містить усі необхідні реквізити первинних документів, а також відомості про отримання товару.

24.06.2014 між ПІІ "Лукойл-Україна" та ТОВ "Темпус" укладено Договір застави посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алешко І.В. та зареєстрований в реєстрі за №1921.

Відповідно до п.1.1 зазначеного Договору, заставодавець з метою забезпечення виконання основного зобов'язання, що випливає з основного договору, а заставодержатель (позивач) прийняв у заставу предмет застави, в порядку та на умовах визначених цим договором, в силу чого заставодержатель (позивач) має право, в разі невиконання заставодавцем (відповідачем) основного зобов'язання, одержати задоволення з вартості предмета застави переважно перед іншими кредиторами.

Згідно Договору застави, "основний договір" - цей договір забезпечує виконання позичальником зобов'язань, що випливають з умов договору №КІ201002090/10/1517 від 25 червня 2010 року, укладеного між заставодержателем та позичальником, а також усі додаткові договори та додатки до нього, які були та будуть укладені до закінчення строку дії договору №КІ201002090/10/1517 від 25 червня 2010 року, укладеного між заставодержателем та позичальником;

Основне зобов'язання - зобов'язання позичальника перед заставодержателем, що випливають із умов основного договору, а саме:

- сплатити заставодержателю у строки, зазначені у п. 3.1 Основного договору, грошові кошти у розмірі 2500000,00 грн. відповідно до п.1.6 основного договору,

- сплатити на користь заставодержателя штрафні санкції у випадку неналежного виконання зобов'язань за основним договором;

- відшкодувати заставодержателю збитки в повному обсязі, під якими розуміються витрати, зроблені заставодержателем, втрата ним грошових коштів, а також недоодержані ним доходи.

Відповідно до умов цього Договору предметом застави є:

- транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZ28W104833, номер державної реєстрації АА2465МТ, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №772935, виданого 21.02.2014р., орган видачі - 8003;

- транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZ38W104811, номер державної реєстрації АА2466МТ, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №772748, виданого 14.02.2014р., орган видачі - 8003;

- транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZ08W104975, номер державної реєстрації АА2467МТ, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №674921, виданого 05.02.2014р., орган видачі - 8003;

- транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZ68W102406, номер державної реєстрації АА2468МТ, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №674928, виданого 05.02.2014р., орган видачі - 8003;

- транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZ78W107209, номер державної реєстрації АА2469МТ, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №7722670, виданого 12.02.2014р., орган видачі - 8003;

- транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZ88W105050, номер державної реєстрації АА2470МТ, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №675020, виданого 07.02.2014р., орган видачі - 8003;

- транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZX8W097226, номер державної реєстрації АА9006КК, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №772667, виданого 12.02.2014р., орган видачі - 8003;

- транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZX8W102618, номер державної реєстрації АА9016КК, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №937210, виданого 04.03.2014р., орган видачі - 8003;

- транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZX8W107771, номер державної реєстрації АА9903КК, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №675019, виданого 07.02.2014р., орган видачі - 8003;

- транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZ88W097502, номер державної реєстрації АА9904КК, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №675007, виданого 07.02.2014р., орган видачі - 8003.

Загальна вартість предмету застави становить 5 061 462,00 грн. (п.1.3 Договору).

Враховуючи, що станом на день звернення ПІІ "Лукойл-Україна" з даним позовом (31.12.2014) відповідач ТОВ "АНД-Груп" здійснив 31.12.2014 часткову оплату нафтопродуктів і його заборгованість складала 1 0124 67,37 грн., позивач просив суд, з урахуванням поданої Заяви про зменшення розміру позовних вимог звернути стягнення на заставлене майно за Договором застави від 24.06.2014 заставною вартістю 703432,00 грн. для погашення пені за Договором поставки № КІ201002090/10/1517 від 25.06.2010 в розмірі 9 191,47 грн., а також стягнення штрафу в розмірі 253 073,10 грн. на підставі п. 8.1 Договору застави.

Судом першої інстанції зазначено, що ТОВ "АНД-Груп" здійснило оплату заборгованості, внаслідок чого позивач подав до суду Заяву від 16.03.2015 №04/89 про припинення провадження у справі в частині звернення стягнення на заставлене майно (транспортні засоби) за Договором застави від 24.06.2014 заставною вартістю 703432,00 грн. та просив суд задовольнити позов саме в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 253 073,10 грн. за порушення умов п.8.1 Договору застави в частині страхування заставного майна.

Місцевим господарським судом зазначено, що представник відповідача не заперечував проти припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу та пені, оскільки ця сума була сплачена до подачі позову до суду, проти стягнення штрафу в розмірі 253073,10 грн. за порушення умов п.5.3, 8.1 Договору застави заперечував.

Суд першої інстанції звертає увагу, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент подання позову (порушення провадження у справі) та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Наведена правова позиція викладена в п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18.

Судом першої інстанції встановлено, що з наданих відповідачем суду копій Банківських виписок в підтвердження сплати заборгованості відповідачем ТОВ "АНД-Груп" на користь позивача на загальну суму 1 537 119,95 грн., вбачається, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору починаючи з 15.12.2014 та закінчуючи 31.12.2014 погасила наявну заборгованість перед позивачем.

Провадження у даній справі порушено за Ухвалою Господарського суду міста Києва датованою від - 05.01.2015.

За оцінкою колегії суддів, суд першої інстанції, з огляду на встановлення факту відсутності предмета спору на дату порушення провадження у даній справі - 05.01.2015, дійшов цілком вірного висновку, що у суду немає підстав припиняти провадження в частині позовних вимог про звернення стягнення на заставлене майно (транспортні засоби) за Договором застави від 24.06.2014 заставною вартістю 703 432,00 грн., в цій частині позову слід відмовити, як заявленого необґрунтовано.

Місцевий господарський суд, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 253 073,10 грн., нарахованого позивачем на підставі п.8.1 Договору застави зазначив про наступне.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, передбачених п. 5.3 цього Договору, заставодержатель має право вимагати від заставодавця сплати штрафу у розмірі 5% від вартості предмета застави, що визначена в цьому Договорі.

Згідно з п. 5.3 Договору застави заставодавець, зокрема, зобов'язаний на період фактичної дії цього договору застрахувати за свій рахунок предмет заставви на користь заставодержателя від усіх видів ризиків (в тому числі від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування) у страховій компанії, та надати заставодержателю копію договору страхування (страхового полісу).

На виконання вказаного обов'язку відповідачем додано до матеріалів належним чином завірену копію Договору №251.992379341.20223 добровільного страхування майна від 07.07.2014, оригінал Договору місцевим господарським судом було оглянуто в судовому засіданні. (т. 2 а/с 4-10)

Місцевий господарський суд, виходячи з встановлених обставин щодо виконання відповідачем свого обов'язку щодо страхування предмету застави, не знайшов підстав для застосування до відповідача такого виду відповідальності як штраф, що передбачений умовами п. 8.1 Договору застави.

Судом першої інстанції визнано помилковим посилання позивача на порушення відповідачем п. 4.2 Договору застави, яким визначено, що заставодавець зобов'язаний протягом 30 робочих днів з дати укладення цього Договору застрахувати предмет застави, та надати заставодержателю копію договору страхування (страхового полісу), оскільки за порушення п. 4.2 Договору застави, згідно з п. 4.5 цього ж договору позивач має право на власний вибір застрахувати на підставі цього договору предмет застави за власний рахунок, на свою користь, з подальшим відшкодуванням всіх здійснених платежів з заставодавця, з чим останній погоджується; вимагати сплати штрафу у розмірі 5% відсотків від суми основного зобов'язання; вимагати дострокового виконання основного зобов'язання за основним договором.

Тобто, враховуючи наведене, за порушення умов, викладених в п. 4.2 Договору застави, відповідач несе відповідальність, визначену в п.4.5 цього ж Договору.

За оцінкою колегії суддів, суд першої інстанції, враховуючи те, що в даному випадку позивач наполягав на стягненні з відповідача штрафу саме на підставі п. 8.1 Договору, дійшов правильного висновку про те, що вимога щодо нарахування штрафу в розмірі 253 073,10 грн. є безпідставною і необґрунтованою, та такою що задоволенню не підлягає.

Як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги, причиною звернення позивачем ПІІ "Лукойл-Україна" до суду апеляційної інстанції стало питання щодо правомірності відмови у стягненні з відповідача на користь позивача пені в розмірі 9 191,47 грн. та штрафу в сумі 253 073,10 грн. за порушення п. 8.1 та п. 5.3 Договору застави.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач ПІІ "Лукойл-Україна" зазначає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в стягненні пені у розмірі 9 191,47 грн. за період з 09.12.2014 по 29.12.2014, розрахунок якої повністю відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України. Також скаржник стверджує на необхідності стягнення з відповідача штрафу відповідно до п. 8.1 Договору застави, з огляду на те, що, за ствердженням позивача, відповідач не надав ПІІ "Лукойл-Україна" копію Договору страхування від 26.12.2015.

Колегія суддів зазначає, що ствердження позивача, викладені в його апеляційній скарзі, та про, що останній наголошував під час двох судових засідань при перегляді даної справи в апеляційному порядку, базуються на тих же доказах та поясненнях, що надавалися місцевому господарському суду та яким вже надана належна правова оцінка за оскарженим Рішенням.

Відповідач у Відзиві на апеляційну скаргу від 24.04.2015 б/н, заперечуючи доводи апеляційного оскарження, стверджує, що основна заборгованість ТОВ «Анд-груп» перед ТОВ ПІІ «Лукой - Україна» за листопад 2014 за нафтопродукти складає 1 012 467,37 грн. в підтвердження чого позивачем надано Акт вибірки - інформаційний звіт за листопад 2014 рік. На зазначену суму, продовжує відповідач, позивачем нараховано пеню за період з 09.12.2014 по 29.12.2014, тобто за 20 днів, що складає 9 191,47 грн. Таким чином, сума основного боргу становить 1 021 658,84 грн. За ствердженням відповідача, відповідно до банківських виписок наявних у матеріалах справи, ТОВ «Анд - груп» за період з 15.12.2014 по 31.12.2014 на розрахунковий рахунок ПІІ «Лукой - Україна» сплатило грошові кошти в розмірі 1 537 119,95 грн., чим повністю погашено заборгованість за отримані нафтопродукти, в тому числі і пеню за заявлений період. Відповідач наголошує, що провадження по даній справі порушено 05.01.2015, тобто вже після сплати заборгованості відповідачем, а тому станом на час розгляду даної справи у суді першої інстанції був відсутній предмет спору в частині сплати основного боргу та пені.

Відпровідач, з приводу сплати штрафу у розмірі 253 073,10 грн. пред'явленого на підставі п. 8.1 Договору застави стверджує, що такі позовні вимоги є безпідставними з огляду на те, що за даним пунктом Договору не передбачений прямий обов'язок ТОВ «Темпус» сплатити вищезазначений штраф. ТОВ «Темпус» наголошує, що за п. 5.3 Договору застави чітко визначено період часу, в який майно повинно бути застраховано, а саме - за період фактичної дії Договору. Також відповідач наголошує на правомірності висновків суду першої інстанції з приводу відмови у стягненні суми штрафу на підставі п. 8.1 Договору застави.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

10.06.2015 представником позивача було надано Заяву з проханням змінити найменування підприємства, у зв'язку зі зміною назви Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» на Підприємство з іноземними інвестиціями «Амік Україна», код ЄДРПОУ 30603572 не змінився.

Колегія суддів, перевіривши такі відомості за Єдимним держамвним реємстром підприєммств та організамцій Україмни, дійшла висновку змінити назву позивача Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» на Підприємство з іноземними інвестиціями «Амік Україна» в порядку ст. 25 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Змінити назву позивача Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» на Підприємство з іноземними інвестиціями «Амік Україна».

Апеляційну скаргу позивача Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» залишити без задвооленян.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 № 910/29790/14 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 № 910/29790/14 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 № 910/29790/14 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/29790/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді П.В. Авдеєв

М.Л. Яковлєв