Постанова № 44876201, 09.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа№ 910/6191/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Герасименко Р.І., довіреність №ГН-С-192/2015 від 10.04.15р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»

на рішення господарського суду міста Києва від 15 квітня 2015 року

у справі № 910/6191/15-г (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення 15932,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «СК «ВУСО» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ВАТ «НАСК «Оранта» про стягнення 15 932,42 грн. (а.с. 6-9).

Рішенням господарського суду міста Києва від 15 квітня 2015 року у справі №910/6191/15-г у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (а.с.74-76 ).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ «СК «ВУСО» 29 квітня 2015 року подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/6191/15-г від 15 квітня 2015 року повністю та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2015 року, справу №910/6191/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Рудченко С.Г ., Агрикова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2015 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу №910/6191/15-г до розгляду на 09 червня 2015 року.

Представник ПрАТ «СК «ВУСО» в судовому засіданні 09 червня 2015 року надав суду свої пояснення, в яких підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва у справі №910/6191/15-г від 15 квітня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник НАСК «Оранта» в судове засідання 09 червня 2015 року не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень (№09-33/21999/15 від 09.06.2015р.). Згідно якого відповідач отримав ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження 29 травня 2015 року.

Враховуючи належне повідомлення НАСК «Оранта» про час та місце судового засідання, з урахуванням вимог статей 102 ГПК України і тієї обставини, що неявка представника відповідача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника НАСК «Оранта».

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

02 березня 2011 року між ПрАТ «СК«ВУСО» і ТОВ «Транс-сервіс-1» було укладено договір добровільного страхування №182224-02-14-01 (а.с.18-23).

03 лютого 2012 року по вул. Центральній, в с. Миколаївка була скоєна ДТП, відбулося зіткнення автомобіля «ДЕО», д.р.н. АА0887АН, яким керувала Павлова І.І., з автомобілем «МАН», д.р.н. ВС1392СЕ, яким керував Щасливий П.Г. Причиною ДТП стало те, що водій Павлова І.І., керуючи автомобілем «ДЕО», д.р.н. АА0887АН, не врахувала дорожньої обстановки, виїхала на зустрічну смугу, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «МАН», д.р.н. ВС1392СЕ, чим порушила п.11.3 ПДР України. Дані обставини підтверджуються довідками ДАІ та Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.02.2012р. №3-2199 (а.с.15-17).

Відповідно до Договору добровільного страхування, враховуючи рахунок-фактуру ремонтного СТО застрахованого автомобіля від 22.02.2012р. (31125,40 грн.)(а.с.29) та звіт № 29/12 від 31.03.2012р. про визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП Застрахованого автомобіля з ремонтною калькуляцію в системі AUDATEX (12192,98 грн., коефіцієнт зносу 0,7)(а.с.30-42), Позивачем було складено страховий акт №1452-02 (а.с.56), відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 28125,40 грн. на користь вигодонабувача за Договором добровільного страхування, що підтверджується платіжним дорученням №5122 (а.с.57).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Шкоду було заподіяно водієм автомобіля «ДЕО», д.р.н. АА0887АН, Павловою І.І., під час експлуатації вказаного автомобіля, і її вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено залученою до матеріалів справи Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.02.2012р. №3-2199 (а.с.17).

Відповідно ч.1 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність Павлової І.І. була застрахована в НАСК «Оранта» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/4921864.

Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 0 грн. Отже, НАСК «Оранта» є особою на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «ДЕО», д.р.н. АА0887АН, на час ДТП.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено регресну вимогу на суму 28125,40грн. №4106 від 08.06.2012р.(а.с.59-61).

На основі звіту №29/12 від 31.03.2012р. відповідач сплатив страхове відшкодування у розмірі 12 192,98 грн., що підтверджується платіжним дорученням №58769 від 17.09.2012р. (а.с.62).

Місцевий господарський суд прийшов до неправильного висновку, що на підставі Звіту №29/12 (автотоварознавчого дослідження) вартість матеріального збитку завданого власнику застрахованого автомобіля становить 12 192, 98 грн., при цьому коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля (Ез) дорівнює 0,7, а отже, у Відповідача в силу приписів ст.ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не виникає обов'язку відшкодовувати Позивачу кошти в розмірі 15 932,42 грн., які останній виплатив потерпілій особі (Страхувальнику) на підставі рахунку-фактури СТО № ТС-0000042 від 22.02.2012р.

В матеріалах справи наявні копії страхового акту № 1452-02 від 24.04.2012 року, платіжного доручення №5122 від 24.04.2012 року та рахунку-фактури № ТС-0000042 від 22.02.2012 року, що є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення на відшкодування витрат по відновленню транспортного засобу.

Здійснення ПрАТ "СК "ВУСО" виплати страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 182224-02-14-01 від 02.03.2011 року, а Закон України "Про страхування" застережень щодо урахування зносу - не містить.

Водночас, пунктом 5.1 Договору страхування від 02.03.2011 року передбачено визначення страхового відшкодування без врахування амортизаційного зносу запчастин, деталей, матеріалів.

Положеннями ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" також не передбачено проведення саме суб'єктами оціночної діяльності професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу.

Крім того, Законом України "Про страхування" та договором страхування №182224-02-14-01 від 02.03.2011 року, не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням виключно звіту суб'єкта оціночної діяльності. Відтак, правомірним є визначення ПрАТ "СК "ВУСО" розміру страхового відшкодування на підставі рахунку-фактури СТО № ТС-0000042 від 22.02.2012р.

В Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року по справі №3-50гс15 вказано, що «Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу».

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору, ПрАТ СК «ВУСО» набуло права зворотної вимоги до НАСК «Оранта» у сумі страхового відшкодування в розмірі 28 125 грн. 40 коп - у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Відповідач частково сплатив страхове відшкодування у розмірі 12 192,98 грн., що підтверджується платіжним дорученням №58769 від 17.09.2012р. (а.с.62)

За таких обставин, НАСК «Оранта» безпідставно не доплачено страхове відшкодування в розмірі 15 932 грн. 42 коп.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та невідповідність висновків викладених у рішення місцевого господарського суду, обставинам справи, а отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга ПрАТ «СК «ВУСО» на рішення господарського суду міста Києва від 15 квітня 2015 року у справі №910/6191/15-г підлягає задоволенню.

Колегія суддів встановила, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» в позовній заяві звертається до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», але відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців організаційно-правова форма відповідача Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта». Отже позивачем неправильно вказана організаційно-правова форма відповідача. За таких обставин, відповідача належить зазначати: Публічне акціонерне товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. п. 1, 3 ст. 104 та ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення господарського суду міста Києва від 15 квітня 2015 року у справі №910/6191/15-г задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15 квітня 2015 року у справі №910/6191/15-г скасувати та викласти в наступній редакції :

«І. Позовні вимоги задовольнити.

ІІ. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, вул. Здолбунівська, 7-Д, м.Київ, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, ідентифікаційний код 31650052) 15 932 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн. 42 коп.

ІІІ. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, вул. Здолбунівська, 7-Д, м.Київ, ідентифікаційний код 00034186) в доход Державного бюджету України 1 827 грн. 00 коп. судового збору за розгляд позовної заяви».

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, вул. Здолбунівська, 7-Д, м.Київ, ідентифікаційний код 00034186) в доход Державного бюджету України 913 грн. 50 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

5. Справу №910/6191/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді С.Г. Рудченко

О.В. Агрикова