Рішення № 44875424, 11.06.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.06.2015 Справа № 920/651/15Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Мітіній Н.М., розглянувши матеріали справи № 920/651/15:

за позовом: Заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Сумської міської ради, м. Суми;

до відповідачів:1.Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради, м. Суми;

2.Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Суми;

про визнання недійсним договору співробітництва щодо будівництва в м. Суми;

Представники:

Від прокурора: Вартоломей М.Ф. (посвідчення № 031915 від 25.01.2013 року);

Від позивача: не з'явився;

Від відповідачів: 1. Кравцова І.В. (довіреність № 5311/01 від 08.01.2015 року)

2. ОСОБА_3 (довіреність б/н від 07.05.2015 року);

Суть спору: прокурор подав позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсним договір співробітництва щодо будівництва в м. Суми від 04.11.2013 року, укладений між відповідачами. Прокурор також просить суд стягнути з відповідачів судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Прокурор в судовому засідання підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача жодного разу у судове засідання не з'являвся, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення.

Представник першого відповідача проти позову заперечує, зазначаючи, що Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради набуло право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 0,1945 га на перехресті АДРЕСА_1 для будівництва торгово-розважального центру та з дотриманням всіх вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України уклало договір про співробітництво з другим відповідачем.

Представник другого відповідача проти позову заперечує та пояснює зазначаючи, що договір співробітництва щодо будівництва в м. Суми був укладений з дотриманням вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідачів та оцінивши надані докази, суд встановив:

Згідно положення Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради їх засновником є територіальна громада міста Суми в особі Сумської міської ради.

Управління організовує будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, житлових будинків; будівництво, реконструкцію, капітальний та поточний ремонт доріг міського значення та інженерних споруд на них, внутрішньо-квартальних доріг. Залучає на договірних засадах підприємства, установи та організації незалежно від форм власності до участі в розвитку потужностей будівельної індустрії, у будівництві, розвитку та реконструкції об'єктів інженерного забезпечення і транспортного обслуговування. Забезпечує в установленому порядку своєчасне і в повному обсязі фінансування проектно - розвідувальних робіт і будівництва об'єктів відповідно до титульних списків споруд та укладених договорів.

25.09.2013р. Сумською міською радою прийнято рішення "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Суми", яким Управлінню надано земельну ділянку у постійне користування площею 0,1945 га на перехресті АДРЕСА_1 для будівництва торгово розважального центру.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статей 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно "на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Пунктом 1.2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачено, що за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 Цивільного кодексу України, статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

У відповідності до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

В п. "а" ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, що належать до комунальної власності.

Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради є підприємством комунальної власності і відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України може набути право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Отже, посилання прокурора на порушення процедури передачі землі Управлінню капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради у постійне користування є безпідставним.

Крім того, рішення Сумської міської ради від 25.09.2013р."Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Суми" та права постійного користування земельною ділянкою площею 0,1945 га на перехресті АДРЕСА_1 для будівництва торгово - розважального центру не було скасоване згідно чинного законодавства.

04.11.2013 р. між відповідачами укладений договір про співробітництво (далі - договір), згідно умов якого сторони домовилися здійснювати співробітництво в питаннях, пов'язаних з будівництвом торгівельного центру на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в м. Суми, та надавати взаємну допомогу з визначених цим договором направлень.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору, відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 2 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно зі ст. 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідачі уклали договір для співробітництва, пов'язаного з досягненням певної мети - будівництва торгівельного центру на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в м. Суми, для чого домовились надавати взаємну допомогу з визначених цим договором направлень.

Виходячи з предмету даного договору та зобов'язань сторін за ним, можна дійти висновку про те, що договір за своєю правовою природою є - договором про спільну діяльність.

17.03.2015 р. між відповідачами укладено додаткову угоду №1, за умовами якої сторони визначили термін початку будівельних робіт, а саме березень 2016 року.

У розділі 4 договору сторони договору передбачили обов'язки замовника (УКБ та ДГ), у розділі 3 сторони договору передбачили обов'язки інвестора - ФОП ОСОБА_1

Прокурор вважає такими, що не відповідають вимогам діючого земельного законодавства п.п. 3.12 та 4.7 договору, якими передбачено, що замовник зобов'язується відмовитись від прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1, під об'єктом на користь інвестора після введення об'єкту до експлуатації, та подати всю необхідну для цього документацію в органи місцевого самоврядування не пізніше одного місяця після введення об'єкту до експлуатації; інвестор зобов'язується після відмови замовника від земельної ділянки на якій розташовано об'єкт укласти з Сумською міською радою договір оренди щодо земельної ділянки на якій розташований об'єкт.

Однак суд не вбачає в цих умовах порушень порядку набуття та припинення права землекористування під новозбудованим обєктом нерухомості.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради законно набуло право постійного користування вищезгаданою земельною ділянкою та з дотриманням вимог чинного законодавства уклало договір про співробітництво з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, тому позовні вимоги є неправомірними, необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу Украъни» приймаючи рiшення зi справи, провадження в якiй порушено за заявою прокурора, господарський суд у разi повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збiр з вiдповiдача (повнiстю або пропорцiйно задоволеним вимогам), якщо вiн не звiльнений вiд сплати судового збору; у разi ж повної або часткової вiдмови в позовi судовий збiр стягується з визначеного прокурором позивача (так само повнiстю або пропорцiйно задоволеним вимогам), за винятком випадкiв, коли останнього звiльнено вiд сплати судового збору та коли позивачем у справi є сам прокурор. Стягнення вiдповiдних сум судового збору здiйснюється в доход державного бюджету України у розмiрi, визначеному згiдно з частиною першою статтi 4 Закону України «Про судовий збiр», виходячи з розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленого законом на 1 сiчня того календарного року, в якому вiдповiдна заява або скарга подавалася до суду.

Позивач своєї позиції щодо заявлених в його інтересах вимог не виклав, позовні вимоги не підтримав, але і не відмовився від них в устанволеному законом порядку.

Тому суд вважає за необхідне стгнути з позивача в доход державного бюджету судовий збір у розмірі 1218 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Стягнути з Сумської міської ради (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2) в доход державного бюджету України (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) 1218 грн. 00 коп. судового збору.

3.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.06.2015 року.

Суддя І.В. Зайцева