Рішення № 44875423, 12.06.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2015 р. Справа № 918/341/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом Дубенського міжрайонного прокурора (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Вербської сільської ради (далі - Рада) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець) про внесення змін до договору,

за участі представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

органу прокуратури: Грицака А.В. за посв. від 1 березня 2013 року № 015499,

Головного управління Державного земельного агентства у Рівненській області: Харечко Л.Т.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2015 року Прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом в інтересах держави в особі Ради, посилаючись на те, що 31 жовтня 2003 року між нею та Підприємцем був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач для ведення рибного господарства передав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку площею 12,40 га, яка знаходиться на території Ради. Вказаною угодою орендна плата за спірну земельну ділянку була встановлена у розмірі 496 грн. 00 коп. в рік. У зв'язку з набранням чинності Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким було передбачено мінімальний розмір орендної плати за землі державної та комунальної власності у розмірі не менше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, Радою був проведений перерахунок орендної плати та встановлений її розмір на рівні 132 208 грн. 80 коп., що становить 3 % від нормативної грошової оцінки вищезазначеної земельної ділянки, яка складає 4 406 960 грн. 00 коп. Оскільки спірним договором було передбачено перегляд розміру орендної плати, а відповідач ухиляється від внесення відповідних змін щодо збільшення розміру зазначеної плати у цей правочин, Прокурор, посилаючись на статті 632, 651, 759, 762, 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 15, 21 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон), з урахуванням поданої 9 червня 2015 року заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 66), просив суд внести зміни до пункту 2.3 укладеного між сторонами спірного договору оренди, і викласти його в наступній редакції:

"За оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцю орендну плату виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 132 208 (сто тридцять дві тисячі двісті вісім) грн. 80 коп., що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 406 960 (чотири мільйони чотириста шість тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., - згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по Вербській сільській раді, виданого Управлінням Держземагенства у Дубенському районі".

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14 квітня 2015 року порушено провадження у справі № 918/341/15 та призначено її до розгляду на 28 квітня 2015 року.

Ухвалою суду від 28 квітня 2015 року розгляд справи відкладено на 12 травня 2015 року.

Ухвалою суду від 12 травня 2015 року розгляд справи відкладено на 26 травня 2015 року. Також даною ухвалою в судове засідання було викликано спеціаліста Головного управління Державного земельного агентства у Рівненській області для надання усних та письмових пояснень, а також відповідних доказів, які підтверджують категорію земельної ділянки площею 12,40 га (з яких: 5,24 га під ставками, 6,86 га заболочених земель, 0,30 га під гідротехнічними спорудами), яка знаходиться на території Ради та є предметом укладеного між сторонами у справі договору оренди землі від 31 жовтня 2003 року № 5.

Ухвалою суду від 26 травня 2015 року розгляд справи відкладено на 9 червня 2015 року.

Ухвалою суду від 9 червня 2015 року строк розгляду спору у даній справі було продовжено на 15 днів - до 24 червня 2015 року, а розгляд справи відкладено на 12 червня 2015 року.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшли письмові пояснення від 12 червня 2015 року № 05/3-758вих15 (а.с. 67-68), підписані представниками прокуратури та Головного управління Державного земельного агентства у Рівненській області, в яких було зазначено, що витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки був виконаний уповноваженими працівниками Управлінням Держземагенства у Дубенському районі з дотриманням усіх приписів земельного законодавства, оскільки форма такого витягу, затверджена Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, не передбачає граф щодо внесення відомостей про земельні ділянки водного фонду. У той же час коефіцієнт функціонального призначення Кф 0,5, вказаний у вищенаведеному витязі, співпадає з коефіцієнтом, що застосовується для земель водного фонду.

У судовому засіданні 12 червня 2015 року представник прокуратури підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням поданої 9 червня 2015 року заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 66), та наполягав на їх задоволенні.

Представник Головного управління Державного земельного агентства у Рівненській області у даному судовому засіданні надав усні пояснення щодо категорії спірної земельної ділянки, які узгоджуються з вищезазначеними письмовими поясненнями від 12 червня 2015 року № 05/3-758вих15, підписаними представниками прокуратури та Головного управління Державного земельного агентства у Рівненській області.

Рада та Підприємець явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання не забезпечили, проте подали клопотання про розгляд даної справи без їх участі (а.с. 64, 65).

Враховуючи те, що відповідачу надавалося достатньо часу для подання письмових пояснень, додаткових документів та відзиву на позов, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи всіх документів, необхідних для повного й всебічного розгляду даного спору, суд не вбачає підстав для відкладення цієї справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів поданим учасниками процесу оригіналам цих документів, заслухавши пояснення представника прокуратури та Головного управління Державного земельного агентства у Рівненській області, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2003 року між Радою та Підприємцем був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач для ведення рибного господарства передав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку площею 12,40 га (з яких: 5,24 га під ставками; 6,86 га заболочених земель; 0,30 га під гідротехнічними спорудами), яка знаходиться на території Ради (а.с. 12-14).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками цих суб'єктів господарювання, посвідчений приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Коник Б.М. та зареєстрований у реєстрі за № 1890, а також зареєстрований у Дубенському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі зроблено запис від 10 листопада 2003 року № 5.

Відповідно до пункту 2.2 цієї угоди остання укладається на 49 років починаючи з дня її реєстрації.

За змістом пункту 2.3 даного правочину орендна плата за землю вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати в рік за оренду даної земельної ділянки складає 496 грн. 00 коп. Періодичність внесення орендної плати становить один рік. У розмір орендної плати входить податок на землю.

Також вказаним пунктом договору передбачено, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадку, зокрема, підвищення цін, тарифів тощо, збільшення розмірів ставки земельного податку, або в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Правовідносини, які виникли між сторонами у зв'язку з орендою спірної земельної ділянки, регулюються, зокрема, Конституцією України, ЦК України, ЗК України, Законом. У той же час на вказані правовідносини не поширюється дія Господарського кодексу України (далі - ГК України), оскільки статтею 4 цього кодексу прямо передбачено, що до предмету його регулювання не відносяться земельні відносини.

Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

За статтею 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За частиною 2 статті 21 Закону розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі статтею 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Розмір орендної плати не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти, електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Судом встановлено, що з метою приведення рішень Ради у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства 30 грудня 2013 року позивачем було прийнято рішення № 622 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів Верба, Білогородка, Софіївка Перша, Софіївка друга" (а.с. 11).

Вказаним рішенням, яке на час розгляду даної справи не скасовано, у встановленому законом порядку не визнано недійсним та є чинним, крім іншого, було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки населеного пункту Верба.

У той же час судом встановлено, що Радою не приймалося окремого рішення про встановлення розмірів орендної плати за використання земельних ділянок водного фонду, які перебувають у комунальній власності територіальної громади села Верба Дубенського району Рівненської області. Вказаний факт підтверджується наявним у матеріалах справи листом Ради від 8 травня 2015 року № 197/02-25 (а.с. 44), а також не заперечувався представником позивача у судових засіданнях.

Разом з тим у матеріалах даної справи наявна копія розрахунку, яким був визначений розмір орендної плати за спірну земельну ділянку (а.с. 24). Судом встановлено, що даний розрахунок було здійснено уповноваженими представниками позивача з урахуванням мінімально допустимого рівня орендної плати, встановленого статтею 288 Податкового кодексу України, у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки вищезазначеної земельної ділянки.

Також у матеріалах справи наявний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку даної земельної ділянки (а.с. 23). Зі змісту вказаного документа вбачається, що спірна земельна ділянка відноситься до 45 категорії ІІ економіко-планувальної зони з коефіцієнтом функціонального використання 0,5. У той же час у даному витязі міститься інформація про те, що вищенаведена земельна ділянка відноситься до земель під забудовою.

Зі змісту наявних у матеріалах справи письмових пояснень від 12 червня 2015 року № 05/3-758вих15 (а.с. 67-68), підписаних представниками прокуратури та Головного управління Державного земельного агентства у Рівненській області, а також усних пояснень представника Головного управління Державного земельного агентства у Рівненській області, наданих у судовому засіданні 12 червня 2015 року, вбачається, що витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки був виконаний уповноваженими працівниками Управлінням Держземагенства у Дубенському районі з дотриманням усіх приписів земельного законодавства, оскільки форма такого витягу, затверджена Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, не передбачає граф щодо внесення відомостей про земельні ділянки водного фонду. Дана форма містить графи лише, зокрема, "нормативна грошова оцінка земельної ділянки під забудовою" та "площа земельної ділянки під забудовою", куди і були внесені відповідні відомості щодо спірної земельної ділянки. У той же час чинним законодавством України не передбачено іншої форми надання інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Разом з тим, коефіцієнт функціонального призначення Кф 0,5, вказаний у вищенаведеному витязі, співпадає з коефіцієнтом, що застосовується для земель водного фонду, у зв'язку з чим розрахунок, яким був визначений розмір орендної плати за спірну земельну ділянку, є обґрунтованим та арифметично вірним.

Враховуючи дані обставини, Рада неодноразово зверталася до Підприємця з пропозицією укласти додатковий договір до спірної угоди щодо збільшення розміру орендної плати за орендовану відповідачем земельну ділянку. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями адресованих Підприємцю відповідних листів позивача, а також списками згрупованих поштових відправлень, які підтверджують факт відправлення відповідачу даних листів (а.с. 16-21).

У той же час Підприємець не вчинив будь-яких дій, направлених на внесення змін до спірного договору в частині збільшення розміру орендної плати за орендовану ним земельну ділянку.

Зі змісту приписів чинного земельного законодавства вбачається, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Як було зазначено вище, відповідно до пункту 2.3 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 31 жовтня 2003 року розмір орендної плати щорічно переглядається у випадку, зокрема, підвищення цін, тарифів тощо, збільшення розмірів ставки земельного податку, або в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 7 вказаного договору передбачено, що спірні питання, які виникають з цього договору, вирішуються в судовому порядку.

Слід також зазначити, що вищезазначені положення спірного договору узгоджуються з нормативними приписами чинного законодавства.

Так, за частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина 2 даної статті).

Частиною 3 статті 653 встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

Як було зазначено вище, статтею 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що річна сума платежу за оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки.

Судом встановлено, що розмір орендної плати, який запропоновано позивачем, визначено у межах граничних розмірів платежу за оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності, передбачених статтею 288 Податкового кодексу України. Так, вказаний розмір був встановлений Радою на рівні мінімально допустимого рівня орендної плати, встановленого вищезазначеної нормою Податкового кодексу України, у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки вищезазначеної земельної ділянки. Даний розмір також узгоджується з приписами статті 21 Закону.

Оскільки сторонами у договорі оренди земельної ділянки від 31 жовтня 2003 року передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 грудня 2010 року у справі № 27/15-10, від 23 травня 2011 року у справі № 7/105-10 (30/234-09), від 4 липня 2011року у справі № 41/81пд.

Відповідно до статі 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін. Проте зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Враховуючи, що запропонований позивачем розмір орендної плати за спірну земельну ділянку визначено у межах граничних розмірів такого платежу, передбачених статтею 288 Податкового кодексу України, а саме: встановлено його на рівні мінімально допустимого розміру, передбаченого законом, і такі зміни умов договору зумовлені імперативними приписами чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовна вимоги Прокурора про внесення змін до спірного договору є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

За змістом частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладаються на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (частина 3 вказаної статті).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Внести зміни до пункту 2.3 договору оренди земельної ділянки від 31 жовтня 2003 року, укладеного між Вербською сільською радою і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Коник Б.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 1890, а також зареєстрованого у Дубенському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі зроблено запис від 10 листопада 2003 року № 5, виклавши його у наступній редакції:

"За оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцю орендну плату виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 132 208 (сто тридцять дві тисячі двісті вісім) грн. 80 коп., що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 406 960 (чотири мільйони чотириста шість тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., - згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по Вербській сільській раді, виданого Управлінням Держземагенства у Дубенському районі".

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (35600, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код: НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15 червня 2015 року

Суддя Є.В. Павленко