Ухвала суду № 44874360, 09.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/88/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

09.06.2015 Справа № 908/2572/15-г

за позовом Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" (71112, м. Бердянськ, Запорізька область, вул. Горького, 13/7)

до відповідача Приватне підприємство «Група науково - промислових досліджень» (71100, м. Бердянськ, Запорізька область, вул. Кабельників, буд. 138 А)

про стягнення заборгованості

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача : Череповський В.П. (директор) рішення № 3 від 03.07.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Група науково - промислових досліджень» суми 71943,51грн. заборгованості.

Обґрунтовуючи позовну вимогу позивач посилався на наступні обставини. 03.02.2012р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 14, у відповідності до п.1.1, 2.1 якого позивач зобов'язався надати причали для заходу судна відповідача «Вера» для здійснення навантажувально - розвантажувальних робіт, а саме: вивантаження з судна живої, охолодженої риби, рибопродуктів, ресурсів моря, інших продуктів вилову, з оплатою згідно калькуляції Порту. Також позивач зобов'язався надавати можливість в'їзду автотранспорту відповідача на територію порту, проїзд дорогами порту до місця стоянки судна, можливість завантаження силами команди судна на автомашини.

В свою чергу, відповідач згідно до розділів 3, 4 договору зобов'язався здійснювати попередню оплату, своєчасно оплачувати надані йому послуги у відповідності до виставлених портом рахунків та сплачувати обов'язкові портові збори.

Як зазначив позивач, було здійснено обслуговування та забезпечено електроенергією судно «Вера» і за надані послуги відповідачу були пред'явлені до сплати рахунки на суму 71943,51грн.

Оскільки відповідач вказані рахунки не оплатив, тому позивач звернувся із позовом до господарського суду.

Посилаючись на приписи норм ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.04.2015 р. порушено провадження у справі № 908/2572/15-г, розгляд якої призначено на 26.05.2015 р. Від сторін були витребувані докази, необхідні для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду від 26.05.2015р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 09.06.2015р. Від сторін були витребувані докази, необхідні для вирішення спору.

До судового засідання 09.06.2015р. представник позивача не з'явився, витребувані господарським судом докази, а саме: докази направлення на адресу відповідача матеріалів, які були додані до позовної заяви, не надав.

09.06.2015р. від позивача до суду надійшла телеграма, в якій позивач просить розгляд справи відкласти у зв'язку з неможливістю явки представника порту у зв'язку з відрядженням та пізнім отриманням ухвали суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.06.2015р. заперечив проти клопотання позивача, мотивуючи тим, що на ДП «Бердянський морський торговельний порт» працює 4 (чотири) юриста і, відповідно, в випадку неможливості явки одного з них, порт мав змогу направити до суду іншого свого представника.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд залишив його без задоволення з наступних підстав.

Згідно до п.п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

В даному випадку позивач не недав жодного належного і допустимого (у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України) доказу знаходження його представника у відрядженні. Крім того, позивач (який є юридичною особою) не був позбавлений права направити до суду іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК України.

Крім того, відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останніми вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала господарського суду від 26.05.2015р. про відкладення розгляду справи на 09.06.2015р., згідно до відтиску штемпелю канцелярії господарського суду на зворотному боці була своєчасно направлена на адресу позивача у справі (71112, м. Бердянськ, Запорізька область, вул. Горького, 13/7) - 28.05.2015р., внаслідок чого позивач вважається повідомленим належним чином про час і місце розгляду судом справи внаслідок виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. До того ж, в попередньому судовому засіданні, яке відбулось 26.05.2015р. був присутній представник позивача у справі, якого суд безпосередньо повідомив про факт відкладення розгляду справи на 09.06.2015р. на 11год. 30хв. Таким чином доводи позивача про пізнє отримання ухвали суду від 26.05.2015р. не підтверджені документально (у розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України) і спростовуються матеріалами справи.

Суд також зазначає, що статтею 69 ГПК України встановлений двомісячний строк розгляду справи. Вказаний строк у справі № 908/2572/15-г закінчується 15.06.2015р., внаслідок чого суд позбавлений процесуальної можливості в черговий раз відкласти розгляд справи внаслідок відсутності процесуальної можливості вчинити дії щодо виконання вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України з метою попередження позивача про час і місце наступного судового засідання. При цьому слід зазначити, що від позивача у справі не надійшло заяви про продовження процесуального строку розгляду справи на 15 днів, як того вимагає ст. 69 ГПК України.

Вказані обставини у їх сукупності свідчать про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалах від 15.04.2015 р. та від 26.05.2015р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав.

До судового засідання 09.06.2015р. з'явився представник відповідача (директор), який пояснив, що станом на момент судового засідання 09.06.2015р. відповідач не отримав доданих до позовної заяви матеріалів, внаслідок чого не має об'єктивної можливості надати до суду нормативно та документально обгрунтований письмовий відзив на позовну заяву та документи в обгрунтування відзиву.

В судовому засіданні 09.06.2015р. прийнято ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, з наступних підстав.

15.04.2015р. до господарського суду надійшла позовна заява Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" про стягнення з Приватного підприємства «Група науково - промислових досліджень» суми 71943,51грн. заборгованості за договором № 14 від 03.02.2012р.

У якості доказів направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу відповідача, як того вимагає ст. 56 ГПК України, позивачем було надано до суду фіскальний чек від 08.04.2015р. та Опис вкладення до цінного листа від 08.04.2015р. (ф.107). В Описі вкладення до цінного листа від 08.04.2015р. вказано, що на адресу відповідача: 71100, м.Бердянськ, вул Кабельників, 138 а, позивачем направлено копію позовної заяви № 168/40-юр від 08.04.15р., копію договору № 14 від 03.02.2013р., копії рахунків, заявок, актів виконаних робіт, накладних на вантаж, актів зважування, доказів надсилання відповідачу рахунків (всього - на 401 арк.); копію претензії № 18 від 23.01.2014р., копію листа № 24 від 30.01.2012р., копії наказів на підтвердження повноважень в.о. директора, виписку з ЄДР, свідоцтво.

За заявності вказаних доказів, ухвалою господарського суду від 15.04.2015р. було порушено провадження у справі № 908/2572/15-г, розгляд якої призначено на 26.05.2015р.

21.05.2015р. до господарського суду надійшла заява ПП «Група науково - промислових досліджень», згідно до якої відповідач повідомив, що не може надати на вимогу суду відзив на позов та інші докази, оскільки позивач фактично не направив йому копії доданих до позовної заяви матеріалів.

У якості доказів цього факту 21.05.2015р. відповідачем надано лист за підписом начальника Центру поштового зв'язку № 2 Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 21.04.2015р. вих. № 04/10-139, в якому вказані наступні обставини. Всупереч вимог п.61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затв. Постановою КМУ від 05.03.2009р. № 270, оператор зв'язку Філоненко Н.В. не здійснила перевірку фактичного вкладення з зазначеним переліком у опису ф. 107. Лист № 7111804593650 прийнято з масою 0,030кг. та вкладенням лише 3-х аркушів позовної заяви № 168/40-юр від 08.04.2015р. Інше вкладення перелічене у опису до листа не вкладалось. 17.04.2015р. лист одержано у відділенні поштового зв'язку Бердянськ 1 за довіреністю уповноваженою Крижановською О. Під час вручення листа була перевірена його маса, яка відповідала зазначеній на адресному боці конверта 0,030кг. По факту неналежного виконання технологічної дисципліни при прийманні листа проводиться службова перевірка.

За наявності вказаних обставин, ухвалою господарського суду від 26.05.2015р. розгляд справи було відкладено на 09.06.2015р., від позивача було витребувано господарським судом докази направлення на адресу відповідача матеріалів, які були додані до позовної заяви; цією ж ухвалою визнана обов'язковою явка представника позивача в судове засідання 09.06.2015р.

Представник позивача до судового засідання 09.06.2015р. не з'явився та не надав у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України належних і допустимих доказів неможливості явки.

Також станом на момент судового розгляду справи в судовому засіданні 09.06.2015р. на вимогу суду не надано доказів направлення на адресу відповідача копій матеріалів (доказів), які були додані до позовної заяви.

В свою чергу, 09.06.2015р. до господарського суду надійшла заява відповідача, в якій останній зазначив, що відповідач позбавлений можливості надати письмовий відзив на позовну заяву та документи в його обгрунтування, оскільки станом на 09.06.2015р. відповідач не отримав від позивача копій додатків до позовної заяви, чим позивач порушив його право на судовий захист.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як свідчить ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Господарський суд створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно до ст. 22 ГПК України сторони, у т.ч. мають право: подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, надавати пояснення, тощо.

В той же час, у відповідності до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, статтею 56 ГПК України передбачений процесуальний обов'язок позивача при поданні позову надіслати іншій стороні (відповідачу) копію позовної заяви та доданих до неї документів.

У відповідності до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - 1950року (Конвенцію ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97р.), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно до ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, (Конвенцію ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97р.), жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

При цьому, виходячи зі змісту ст. ст. 32, 34 Конвенції юрисдикція Європейського суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї за заявами будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб.

Тобто, прецедентна практика Європейського суду з прав людини поширюється і на правовідносини за участю юридичних осіб.

Право особи на розгляд справи з додержанням справедливої процедури судового розгляду безпосередньо закріплене в п.1 ст.6 Конвенції. Елементами належної судової процедури, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, є принцип «рівності вихідних умов», або як його називають «принцип рівності сторін» та принцип змагальності.

«Принцип рівності вихідних умов» (принцим рівності сторін) вимагає надання кожній стороні достатньої можливості представити свою справу в умовах, які не дають їй значних переваг перед її опонентом, а принцип змагальності означає, що сторони мають право знайомитися зі всіма доказами, що залучені до справи, висловлювати свою думку про їх наявність, зміст і достовірність у відповідній формі та у відповідний час.

Саме таке рішення було прийнято Європейським судом з прав людини у справі «Фретте проти Франції». Аналізуючи ст.6 Конвенції, Європейський суд з прав людини нагадав, що принцип рівності вихідних умов - елемент більш широкої концепції справедливого судового розгляду - вимагає надання кожній стороні достатньої можливості представити свою справу в умовах, які не дають їй значних переваг перед її опонентом. У принципі це означає, що сторони в судовому процесі повинні мати право знати про всі подані до суду докази чи зауваження.

У відповідності до Преамбули Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 30.03.2006р., цей Закон регулює відносини, пов'язані з впровадженням в українське судочинство европейських стандартів прав людини.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

При цьому, у відповідності до ст. 4 ГПК України якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Господарський суд, у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Оскільки, в порушення ст. 56 ГПК України на вимогу суду, викладену в ухвалі від 26.05.2015р. позивач не надав належного доказу направлення на адресу відповідача копій доданих до позовної зави матеріалів, тому порушується «Принцип вихідних умов» (принцип рівності сторін) та принцип змагальності, оскільки, як пояснив представник відповідача в судовому засіданні 09.06.2015р. порушується його право на отримання копій доказів у справі та, відповідно, право на надання обгрунтованого відзиву на позовну заяву (з необхідними доказами) та право на рівність перед законом і судом.

Крім того, як вказав представник відповідача, виходячи з Опису вкладення до цінного листа від 08.04.2015р., фактично до суду разом із позовною заявою було подано великий обсяг доданих матеріалів (більше ніж 401 аркушів), що унеможливлює зняття ним усіх копій доказів внаслідок ознайомлення з матеріалами справи.

Також представник відповідача зазначив, що згідно до вимог Кодексу торговельного мореплавства України, правовідносини щодо заходу у порт судна «Вера» оформлювались підписаними між Портом та капітаном судна «Вера» документами, але не документами, оформленими між позивачем та відповідачем.

Суд констатує, що процесуальний обов'язок позивача направити на адресу відповідача копії доданих до позовної заяви матеріалів визначений ст. 56 ГПК України. Станом на 15.04.2015р. (на момент порушення провадження у справі) у суду були відсутні докази та підстави вважати, що копії доданих до позовної заяви матеріалів фактично не були направлені на адресу відповідача. Такий доказ був наданий відповідачем до матеріалів справи лише 21.05.2015р.

За таких обставин суд ухвалою від 26.05.2015р. на підставі ст. 77 ГПК України витребував від позивача докази направлення на адресу відповідача копій матеріалів, які були додані до позовної заяви.

У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Станом на 09.06.2015р. до суду таких доказів не надано. При цьому, представник позивача до судового засідання 09.06.2015р. не з'явився.

Представник відповідача письмово підтвердив, що станом на 09.06.2015р. відповідач не отримав від позивача копій матеріалів, доданих до позовної заяви.

Слід зазначити, що витребувані судом докази мають істотне значення для вирішення спору по суті, оскільки лише за наявності належного і допустимого в розумінні ст. 34 ГПК України документального підтвердження факту направлення копій доданих до позовної заяви матеріалів на адресу відповідача, останній може мати змогу реалізувати встановлені ст. 22 ГПК України його процесуальні права, а саме: подати докази ( серед інших - обгрунтований відзив на позов), взяти участь у дослідженні доказів, надавати пояснення і міркування, заперечувати проти доводів позивача тощо.

Згідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналіз загальних засад господарського судочинства і порядку оцінки доказів дає підстави дійти до висновку, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення (ухвали) навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Таким чином ненадання позивачем доказів направлення на адресу відповідача копій доданих до позовної заяви матеріалів, фактично унеможливлює подання відповідачем необхідних для вирішення спору доказів та надання пояснень, і, відповідно, унеможливлює здійснення судом всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно до п.4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи або не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Ненадання витребуваних судом документів (доказів) та неявка в судове засідання 09.06.2015р. представника позивача (із урахуванням факту закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору по суті), не надає можливості розглянути справу № 908/2572/15-г по суті позовних вимог.

З огляду на викладене позов підлягає залишенню без розгляду в порядку п. 5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Суд додатково зазначає, що у відповідності з ч. 4 ст. 81 ГПК України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. № 02/163- та п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 р. № 01-061175/2011, сума 1827,00 грн. сплаченого судового збору підлягає поверненню позивачу.

Керуючись п. 5 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт", м.Бердянськ про стягнення з Приватного підприємства «Група науково - промислових досліджень», м.Бердянськ суми 71943,51грн. заборгованості - залишити без розгляду.

Видати ухвалу Державному підприємству "Бердянський морський торговельний порт", м.Бердянськ про повернення із Державного бюджету України суми 1827,00 грн. судового збору сплаченого платіжним дорученням № 1531 від 06.04.2015 р.

Суддя М.В. Мірошниченко