Рішення № 44874123, 09.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.06.15р. Справа № 904/4107/15

За позовом приватного підприємства "ПРОМРЕМСЕРВІС", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "КОМСЕРВІС", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Ткаченко А.В. - довіреність № 50-01/15 від 08.01.15р.;

від відповідача: представник Пучкін Д.М. - довіреність № 121 від 26.02.15р..

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Промремсервіс", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Комсервіс", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 242187,75грн. основної заборгованості; 756,24грн. трьох відсотків річних; 26156,28грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 82-01/15 від 29.04.2015р. ухвалою суду від 15.05.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 04.06.2015р.

Суд оголошував перерву з 04.06.2015р. до 09.06.2015р.

09.06.2015р. через канцелярію суду отримано заяву позивача за вих.№101-01/15 від 08.06.2015р. в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 242187,55грн. та судові витрати по справі.

За результатами розгляду заяви за вих.№101-01/15 від 08.06.2015р. господарський суд прийняв її до розгляду.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 04.06.2015р.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 04.06.2015р.

09.06.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнає частково, про що надав відзив на позов.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 09.06.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2014р. між приватним підприємством "Промремсервіс" (далі по тексту - позивач, субпідрядник) та комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Комсервіс" (далі по тексту - відповідач, генпідрядник) укладено договір №01-01/14 на послуги щодо очищування та санітарного утримання території міста (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого субпідрядник зобов'язується надати послуги, за цінами, визначеними у кошторисній документації (розрахунки одиниці вартості послуги) та у місцях, визначених у технічному завданні, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною, а генпідрядник - прийняти та оплатити послуги.

Пунктом 1.2 договору визначено найменування робіт: "Послуги щодо очищування та санітарного утримання території міста". Види послуг виконуваних за цим договором визначені у технічному завданні, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціни на послуги встановлюються в національній валюті України.

Пунктом 3.2 договору визначено, що ціна цього договору, визначається звичайною договірною ціною та складає 300000,00грн. з урахуванням ПДВ 20% - 50000,00грн. та залежить від об'єму наданих послуг.

Відповідно до пункту 3.2.2 договору фактична вартість наданих послуг оплачується по акту приймання виконаних послуг (форма КБ-2В) і форми КБ-3 з додатками.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки оплати проводяться генпідрядником у триденний термін по факту надходження коштів від замовника у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок субпідрядника після підписання сторонами акту наданих послуг (форм КБ-3В, КБ-3 з необхідними додатками) та виставленого рахунку.

У випадку відмови замовника прийняти надані послуги, сторонами складається акт із переліком претензій замовника.

Строк надання послуг 31.12.2014р. (пункт 5.1 договору).

Підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 договору визначено обов'язок генпідрядника своєчасно та у повному обсязі сплатити за виконані послуги.

22.10.2014р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 в якій сторони виклали розділ ХІІІ в новій редакції.

02.12.2014р. між сторонами укладено додаткову угоду №2 в якій сторони виклали пункт 3.2 в новій редакції, а саме:

"Ціна цього договору, визначається звичайною договірною ціною та складає 479378,42грн. з урахуванням ПДВ 20% - 79896,40грн. та залежить від об'єму наданих послуг".

03.12.2014р. між сторонами укладено додаткову угоду №3 в якій сторони виклали пункт 3.2 1, 4.1, 4.2 в новій редакції, а саме:

"3.2.1. Вартість послуг генпідрядника складає 1,5% від загальної вартості даного договору";

"4.1. Оплата послуг здійснюється генпідрядником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок субпідрядника згідно актів виконаних робіт (форми КБ-3В, КБ-3) та наданого ним рахунку, враховуючи вартість послуг генпідрядника в розмірі 1,5% від вартості виконаних робіт".

"4.2. Субпідрядник виставляє генпідряднику рахунок на оплату наданих послуг з врахуванням послуг генпідрядника у розмірі 1,5% від загальної вартості актів виконаних робіт".

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав послуги, а відповідач їх прийняв, що підтверджується актами приймання виконаних робіт №59 за листопад 2014 року, №66 за листопад 2014 року, №67 за листопад 2014 року, які підписано представниками позивача та відповідача і їх підписи скріплено печатками.

Позивач на адресу відповідача направив претензію №1 про повернення заборгованості за надані послуги у розмірі 479378,42грн. за вих.№47-01/15 від 02.02.2015р.

31.12.2014р. між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків сторін на 01.01.2015р. в якому відповідач визнав існування перед позивачем заборгованості у розмірі 479378,42грн.

В березні 2015 року відповідач перерахував позивачу в якості плати за отримані від останнього послуги грошові кошти у розмірі 230000,00грн.

24.04.2015р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію №2 за вих.№22/04-1 від 22.04.2015р. з вимогою погашення заборгованості за договором у розмірі 249378,42грн.

Доказом направлення вказаної претензії на адресу відповідача є лист з описом вкладень.

Відповідачем претензію залишено без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що досудовий порядок вирішення спору не дав бажаних результатів позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач скориставшись наданим йому правом на судовий захист надав відзив на позов та повідомив наступне.

Відповідач визнав факт укладання між сторонами договору та факт підписання актів виконаних робіт на загальну суму 479378,47грн. Підписання даних актів здійснено всупереч положенням пункту 3.2 договору, а саме сума актів перевищена на 179378,42грн., оскільки на думку відповідача додаткова угода не вступила в законну силу.

Актом планової ревізії фінансово-господарської діяльності комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Комсервіс" за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р. встановлено наступне:

"Співставленням даних вище перелічених документів встановлено, що вартість виконаних робіт ПП «Промремсервіс» по пред'явленим актам приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ 2в) за листопад 2014 року визначена в розмірі, який фактично встановлений додатковою угодою № 2 від 02.12.2014 в сумі 479378,42 грн., при тому, що документально роботи виконувались у попередньому періоді червень - листопад 2014 року, та останній акт датований 30.11.2014.

Тобто, документальні підстави щодо збільшення вартості робіт, фактично виконаних до підписання додаткової угоди, ревізією не встановлені".

Враховуючи викладені обставини, відповідач визнає суму заборгованості перед позивачем у розмірі 156892,66грн.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 242187,55грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Факт отримання відповідачем послуг підтверджується матеріалами справи, а саме актами приймання виконаних робіт №59 за листопад 2014 року, №66 за листопад 2014 року, №67 за листопад 2014 року, що містяться в матеріалах справи, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Строк оплати послуг є таким, що настав.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання представниками сторін акту взаємних розрахунків на суму 479378,42грн.

Доказів оплати послуг в сумі 242187,75грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо заперечень відповідача, то господарський суд їх визнає необґрунтованими з огляду на наступне.

По-перше, у трьох актах приймання виконаних будівельних робіт вказано підставу договір №01-01/14 від 08.04.2014р.;

По-друге, відповідач підписав акт звірки в якому визнав виконання позивачем послуг на загальну суму 479378,47грн.;

По-третє, відповідач здійснив часткову оплату послуг;

По-четверте, додаткова угода №2, яка є невід'ємною частиною договору підписана 02.12.2014р., а акти приймання виконаних будівельних робіт з боку замовника, тобто відповідача підписано 03.12.2014р., тобто після підписання додаткової угоди №2 до договору, яка є його невід'ємною частиною;

По-п'яте, роботи виконано в період дії укладеного між сторонами договору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4843,76грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" господарський суд вирішив повернути позивачу надміру сплачений судовий збір у розмірі 538,24грн. за платіжним дорученням №165 від 29.04.2015р.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись положеннями Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Комсервіс" (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Гагаріна, 3; ідентифікаційний код 20255564) на користь приватного підприємства "Промремсервіс" (51911, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Воробйова, 11-2; ідентифікаційний код 31045036) 242187,55грн. (двісті сорок дві тисячі сто вісімдесят сім грн. 55 коп.) основної заборгованості; 4843,76грн. (чотири тисячі вісімсот сорок три грн. 76 коп.) судового збору, видати наказ.

Повернути приватному підприємству "Промремсервіс" (51911, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Воробйова, 11-2; ідентифікаційний код 31045036) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 538,24грн. (п'ятсот тридцять вісім грн. 24 коп.) надміру сплачений за платіжним дорученням №165 від 29.04.2015р.

Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

15.06.2015р.

Суддя І.В. Петренко