Рішення № 44873590, 10.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/7008/2015 Головуючий у першій інстанції - Саломон О.Б.

Доповідач - Оніщук М.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Шебуєвої В.А., Крижанівської Г.В.,

при секретарі Троц В.О.,

за участю:

представника позивача Дзюбенка Р.В.,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 138, 139), просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитом та відсотками у розмірі 10 051 долар 99 центів США та 11 664 грн. 95 коп. пені, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами кредитного договору щодо вчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01.04.2015 позов задоволено - стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом та відсотками у розмірі 10 051 долар 99 центів США (що за курсом НБУ станом на 01.04.2015 становить 235 733 грн. 23 коп.), пеню в сумі 11 664 грн. 95 коп. та судовий збір у сумі 2 966 грн. 19 коп.

Сторони оскаржили рішення в апеляційному порядку.

В апеляційній представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на недоведеність заявлених позовних вимог.

В апеляційній позивач, також вказуючи на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині визначення стягнення суми заборгованості з зазначенням еквіваленту в національній валюті України, вказуючи на те, що у суду першої інстанції не було підстав для зазначення суми заборгованості у гривні, оскільки кредитні кошти надавались у доларах США і позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками також було заявлено у валюті кредиту, що повністю узгоджується з вимогами закону.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав власну апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити. В задоволенні апеляційної скарги банку просив відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив задовольнити апеляційну скаргу банку.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 слід відхилити, а апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів оскаржуване рішення суду не повністю відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Так, задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, визначені кредитним договором, щодо вчасного повернення кредитних коштів, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем, яка, в силу вимог закону та умов договору, підлягає стягненню з відповідача.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду про стягнення суми заборгованості з зазначенням еквіваленту в національній валюті України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 12.09.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 - ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11393822000 (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору, Позивач надав Відповідачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 24 466,00 доларів США, а Відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 14.09.2015, згідно з графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору), якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов Договору, та сплачувати протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 14,00% річних. Відповідно Додатку 1 до Кредитного договору, погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору.

Погашення нарахованих процентів, згідно з п. 1.2.8. Кредитного договору, відбувається з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти.

30.03.2009 між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, якою сторони виклали Графік погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору) в новій редакції.

В подальшому, 30.09.2010 між сторонами за Кредитним договору було укладено Додаткову угоду № 1, якою було досягнуто згоди, що: з 30.03.2010 за користування кредитними коштами встановлюється процентна ставка в розмірі 14,50% річних, також було викладено Графік погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору) в новій редакції.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

З наведеного вбачається, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором. Водночас, відповідач, в односторонньому порядку, відмовився виконувати взяті на себе зобов'язання за договором кредиту щодо вчасного повернення кредиту та сплати процентів, а отже в суді першої інстанції знайшов підтвердження факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань та, відповідно, суд цілком правомірно дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача суми кредиту, відсотків за його користування, а також пені, передбаченої договором.

Разом з цим, суд першої інстанції допустився помилки визначивши суму заборгованості в еквіваленті у національній валюті України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 13.03.2015 позивач подавав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість лише в валюті договору, а саме в доларах США без зазначення гривневого еквіваленту.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Отже, сума заборгованості в рішенні суду повинна бути виражена в доларах США, оскільки надання кредиту за даним кредитним договором є валютною операцією.

Суд помилково в своєму рішенні посилається на ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, якими передбачено, що грошове зобов'язання має бути виражене у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Вказана норма права не може бути застосована до сформованих правовідносин, оскільки в п. 1.2.1 Кредитного договору визначено суму кредиту в іноземній валюті з зазначенням еквіваленту в гривні, а не навпаки. А тому, до правовідносин за Кредитним договором потрібно застосовувати положення ч. 3 ст. 533 ЦК України, відповідно до якої - використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускаються у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Позивач на момент видачі валютного кредиту мав відповідну ліцензію та дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій, тому видача валютного кредиту і вираження зобов'язання Відповідача у валюті є правомірною, оскільки Позивач мав право видавати кредит у валюті, а отже позивач має право вимагати повернення грошових коштів саме в тій валюті, в якій надавався кредит.

Таку ж позицію закріплено в п. 14 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» в якому зазначено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Вищевикладене в повній мірі знайшло своє відображення і в новій редакції Закону України «Про виконавче провадження», в якому міститься окрема стаття для врегулювання процедури виконання судових рішень при обчисленні боргу в них саме в іноземній валюті (ст. 53 Закону).

Крім цього, відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносинах» у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 553 ЦК України.

Дана правова позиція знайшла своє підтвердження в і Постанові ВСУ від 24.09.2014 у справі № 6-145цс15, в якій зазначено, що в силу ст.ст. 192, 533 ЦК України та ст. 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній банком частині ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а отже в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та відсотками у валюті зобов'язання.

Крім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат суд невірно обрахував суму судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 245 грн. 16 коп. (а.с. 1). Звертаючись до суду з заявою про збільшення позовних вимог позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 721 грн. 03 коп. (а.с. 107). Загалом - 2 966 грн. 19 коп., які були стягнуті судом.

Проте, загальна сума стягнення на день ухвалення рішення у гривневому еквіваленті становить 247 398 грн. 18 коп. (235 733,23 + 11 664,95), відповідно 1% від вказаної суми дорівнює 2 474,00 грн. (247 398 грн. 18 коп. х 1%).

Таким чином, з урахуванням вимог ч. 1ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 474,00 грн., що становить один відсоток від розміру задоволених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність позовних вимог повністю спростовуються наявними у справі доказами, а також пояснення представника відповідача, яка не заперечувала укладення договору, одержання відповідачем кредитних коштів на умовах викладених в договорі та факт не належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо вчасного повернення кредитних коштів.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі відповідача доводи не свідчать про порушення судом норм матеріального і процесуального права, а отже підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача в оскаржуваній частині.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 - відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року в частині визначення стягнення суми заборгованості з зазначенням еквіваленту в національній валюті України та в частині розподілу судових витрат - скасувати.

В цих частинах ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (м. Харків, проспект Московський, 60, ідентифікаційний код 09807750) заборгованість за кредитом у розмірі 8 787 доларів 32 центи США та заборгованість за відсотками у розмірі 1 264 долари 67 центів США, а всього стягнути 10 051 долар 99 центів США.

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (м. Харків, проспект Московський, 60, ідентифікаційний код 09807750) 8 732 грн. 91 коп. пені за прострочення сплати за кредитом та 2 932 грн. 04 коп. пені за прострочення сплати відсотків, а всього стягнути 11 664 грн. 95 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (м. Харків, проспект Московський, 60, ідентифікаційний код 09807750) судовий збір у розмірі 2 474 грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді