Постанова № 44871617, 10.06.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10 червня 2015 року Справа № 814/1559/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовом

ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Потьомкінська, 24/2, Миколаїв, 54030

до

Центрального відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції, вул. Адміральська, 27/1, Миколаїв, 54001

треті особи

Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування "в особі Миколаївської філії ПАТ "Просто-страхування", вул. Фалеєвська, 24/24, Миколаїв, 54017

про

скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 21.04.2015року, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, в якому просить визнати незаконною і скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження№47300294 від 21.04.2014 року та зобов’язати відповідача відкрити виконавче провадження.

Відповідач проти позову заперечував, вказав на відповідність дій державного виконавця вимогам Закону України “Про виконавче провадження”.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, зважаючи на таке.

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області направила до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції для примусового виконання виконавчий лист Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.09.2014року по справі №490/7989/13-ц.

06.01.2015 року засобами поштового зв’язку позивач отримав постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Приймаючи рішення судом взято до уваги наступне.

Підставами для відмови у відкритті виконавчого провадження відповідно до ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” є:

1) пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

В обґрунтування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження відповідач вказав, що виконавчий лист не відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» - відсутній ідентифікаційний код боржника.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи те, що виконавчий лист не містить ідентифікаційного номеру боржника, що є обов’язковим реквізитом виконавчого документу, державний виконавець правомірно відмовив у відкритті виконавчого провадження.

При цьому, оскільки органи державної податкової служби мають безпосередній доступ до ідентифікаційний номерів фізичних та юридичних осіб платників податків, вказане надає можливість усунути недолік виконавчого листа, надавши при зверненні для примусового виконання виконавчого листа самостійно до державної виконавчої служби відомості щодо реєстраційного номеру платника податків (божника) або шляхом звернення до суду, яким видано виконавчий лист про виправлення недоліків у виконавчому листі.

Вимога про зобов’язання відкрити виконавче провадження також не підлягає задоволенню, оскільки вирішення питання щодо відкриття провадження є виключною компетенцією державного виконавця.

Таким чином, відповідач при прийнятті оспорюваного рішення діяв на підставі, та в спосіб, що передбачені законами України, та з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний