Рішення № 44857483, 11.06.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4422/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1227/2015

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Васильковського В.М., Девляшевського В.А.

секретаря Яковин М.Я.

з участю: позивача ОСОБА_2,

представника ОСОБА_3- ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 21 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання. Свої вимоги обґрунтувала тим, що відповідач є батьком їх спільного сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час, син є студентом третього курсу денної платної форми навчання, за спеціальністю «Маркетинг» Приватного вищого навчального закладу «Галицька Академія». Оскільки, на даний час вона ніде не працює, здійснює догляд за хворою матір'ю, то самостійно надавати повну матеріальну допомогу, в т.ч. оплачувати вартість навчання синові вона не в змозі. Відповідач отримує високі доходи, однак жодної участі у фінансуванні навчання сина не бере, інших утриманців та стягнень по виконавчих листах не має.

У зв'язку з цим просила стягувати з відповідача аліменти в її користь на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання щомісячно в розмірі ? частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до закінчення навчання - 31.07.2015 року.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 квітня 2015 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання.

Вирішено стягувати з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2, на утримання повнолітньої сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно в розмірі ? частини від усіх заробітків (доходів), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до закінчення ним навчання - 31.07.2015 року.

Стягнення аліментів розпочато з 31.03.2014 року. Стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_3 в спеціальний фонд Державного бюджету України 243 грн. 60 коп. судового збору.

На дане рішення представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що, посилаючись на рішення Івано-Франківського міського суду від 05.12.2007 року суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, про те, що лікування відповідача та всі види медичних послуг здійснювалось безоплатно, за кошти медико-санітарної частини ООО «Газпром Ямбург добича». Оскільки обставини, що були встановлені вказаним рішенням стосуються подій, які мали місце до 2007 року, а в даному випадку оперативне втручання, відбулося в лютому 2015 року, за кошти відповідача. Факт оплати вартості лікування відповідачем підтверджується розрахунком вартості лікування, та розрахунком вартості госпіталізації, що містяться в матеріалах справи.

Вказані обставини суттєво вплинули та погіршили матеріальне становище ОСОБА_3, а тому повинні були враховуватися судом при визначені розміру стягуваних аліментів. Більше того, встановлений судом спосіб сплати аліментів в розмірі ? частини від заробітку позивача, який є достатньо високим, не відповідає вимогам справедливості, розумності та добросовісності, оскільки створює передумови для використання аліментів не тільки на утримання сина, але й для інших потреб. Зокрема, судом не враховано матеріальне становище позивача, а також те, що відповідачем було перераховано на користь позивача аліментів на суму, еквівалентну понад 93 000 доларів США; частину цих коштів позивач використала для здійснення своєї підприємницької діяльності.

Судом безпідставно не було допитано ОСОБА_5, в інтересах якого було заявлено позов.

З цих підстав рішення суду першої інстанції, представник апелянта просив скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3- ОСОБА_4 вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги не визнала, рішення суду вважає законним та справедливим.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника ОСОБА_3, позивача ОСОБА_2, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторони по справі є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження в матеріалах справи (т.1, а.с.18).

Судом також вірно встановлено, що на даний час ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається у Приватному вищому навчальному закладі «Галицька академія» на третьому курсі на денній платній формі навчання за спеціальністю «Маркетинг», термін навчання з 01.09.2013 року по 31.07.2015 року, що підтверджується довідкою №04-11/5408, від 03.03.2014 року та копією договору про навчання №006/ІФР/13/МА (т.1, а.с. 22, 71).

Відповідно до ст. ст. 199, 200 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

Аналогічне положення міститься і в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Ухвалюючи рішення відповідно до позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що остання, вправі вимагати від відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина у зв'язку з продовженням навчання.

Разом з тим, визначаючи розмір стягуваних аліментів в ? частині від усіх видів заробітку відповідача, суд першої інстанції не врахував наступне.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Оцінюючи потребу сина, що продовжує навчання у ВУЗі, у матеріальному забезпеченні та спроможність відповідача надавати таке, у сумі, що її вимагала позивач, судом першої інстанції не враховано наступних обставин, що мають істотне значення для вирішення спору.

Так, з матеріалів справи вбачається, протягом лютого 2015 року відповідачу було проведено оперативне втручання з ендопротезування, вартість оплати якого була здійснена за рахунок відповідача.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що впродовж 2001- 2013 років відповідачем перераховано на користь позивача на утримання неповнолітнього на той час ОСОБА_5 суму, еквівалентну 93 619 доларів США ( а.с. 102-103, т. 1).

Зважаючи на те, що отримувані ОСОБА_2 від ОСОБА_3 кошти витрачалися нею не за призначенням, зокрема, для розвитку власної підприємницької діяльності, то витягом рішенням опікунської ради виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07.12.2005 року (протокол №20, а.с. 92, т.1) було зобов'язано ОСОБА_2 на утримання сина витрачати кошти в сумі одного прожиткового мінімуму, решту - перераховувати на особовий рахунок неповнолітнього ОСОБА_5 в банківській установі України.

Однак, як визнала в засіданні апеляційного суду ОСОБА_2, зазначене рішення нею не виконувалося, кошти, що перераховувалися ОСОБА_3 вона використала, а заощаджень для сина нею не зроблено.

Відповідно до ст.27 Конвенції про захист прав дитини, батько(- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти усіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу змагальності та однакової відповідальності обох батьків за виховання умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.

Зважаючи на те, що впродовж 2001-2013 років сама позивач ОСОБА_2 була розпорядником коштів, що їх перераховував ОСОБА_3 на утримання сина, то на переконання колегії суддів саме внаслідок її нераціонального та нецільового використання коштів, на даний час створені передумови потреб ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у подальшому його утриманні.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які слід стягнути на утримання повнолітнього ОСОБА_5, що продовжує навчання, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Визначаючи розмір коштів, що стягуються як аліменти, суд повинен прагнути не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.

Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання. Розмір стягуваних аліментів повинен служити задоволенню актуальних життєвих потреб, відповідати життєвому стандарту в місці проживання, а не призводити до збагачення та бути джерелом інших нецільових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що середньомісячний дохід відповідача у 2014 році складав у гривневому еквіваленті близько 38 931 грн. щомісяця ( а.с. 198, т.1).

Зважаючи на це, колегія суддів приходить до висновку що і 1/10 частина від усіх заробітків (доходів) ОСОБА_3 - приблизно 3 900 грн. щомісячно буде достатньою для покриття матеріальних потреб ОСОБА_5 на період його навчання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів слід змінити, а в решті рішення залишити без зміни.

На підставі наведеного та ст.ст. 199, 200 СК України, керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 21 квітня 2015 року в частині визначення розміру аліментів змінити, зменшивши частку щомісячного утримання з усіх видів заробітку ОСОБА_3 з ? частини до 1/10 частини.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 21 квітня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.Є. Меленко

Судді: В.М. Васильковський

В.А. Девляшевський