Ухвала суду № 44857482, 12.06.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/20018/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1275/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Малєєва А.Ю., Меленко О.Є.,

секретаря Яковин М.Я.,

з участю: представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТзОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 21 квітня 2015 року , -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ТзОВ «Кей-Колект» пред'явлено до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_2 умов договору кредиту №11233183000, укладеного між нею та ПАТ «УкрСиббанк» 11.10.2007 року на суму 125000 доларів США, зі сплатою 11,5% річних за користування кредитом та кінцевим терміном повернення 11.10.2017 року, утворилась заборгованість, яка станом на 11.11.2014 року становить 140561,51 доларів США. Посилаючись на те, що в добровільному порядку остання відмовляється сплатити вищезазначену заборгованість, просили, з урахуванням уточнення позовних вимог, стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який являється поручителем за договором поруки №11233183000/П від 11.10.2007 року, в солідарному порядку 140561,51 доларів США заборгованості за кредитним договором з переведенням іноземної валюти в гривню за курсом НБУ на день ухвалення рішення та 3654 грн судового збору.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 квітня 2015 року позов ТзОВ «Кей-Колект» задоволено. Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТзОВ «Кей-Колект» 140561,51 долар США заборгованості за кредитним договором, що станом на 21.04.2015 року становить 3127493,60 грн. Також постановлено стягнути з відповідачів по 1827 грн судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_3 зазначає, що судом не було враховано того, що без його згоди між Банком та ОСОБА_2 в кредитний договір було внесено зміни, а саме змінено розмір відсоткової ставки, що призвело до збільшення грошового зобов'язання та обсягу його відповідальності. А тому у зв'язку з цим вважає, що у суду були всі підстави для припинення його зобов'язань за договором поруки. Крім того, апелянт не погоджується із поданим позивачем розрахунком заборгованості, який суд прийняв як належний та допустимий доказ при вирішенні справи, оскільки він не відповідає вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову стосовно стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.

На дане рішення суду ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу з аналогічних підстав, наведених у апеляційній скарзі ОСОБА_3 Крім того зазначила, що позивач не надав суду документального підтвердження на право здійснення ним та первісним кредитором валютного кредитування на момент укладення договору, зокрема банківської ліцензії та дозволу НБУ. Також вказала, що суд не перевірив правосуб'єктність фактора - ТзОВ «Кей-Колект». Посилаючись на незаконність та необґрунтованість даного рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ТзОВ «Кей-Колект».

У судове засідання представник ТзОВ «Кей-Колект», відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явилися з невідомих причин, хоч судові повідомлення були вручені їм завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності.

Представник відповідачів підтримав апеляційні скарги довірителів з підстав, наведених у ній.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ТзОВ «Кей-Колект», суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідачів заборгованості, яка виникла у зв'язку із порушенням графіку погашення кредитної заборгованості. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким дана належна оцінка.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 11.10.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11233183000 на суму 125000 доларів США та кінцевим терміном повернення 11 жовтня 2017 року (т.1, а.с.8-17).

В забезпечення виконання умов кредитного договору 11 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №11233183000/П, за яким останній зобов'язався відповідати за невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору (т.1, а.с.25-26).

У зв'язку із порушенням графіку повернення кредитних коштів утворилась заборгованість, яка станом на 01.12.2013 року становила 140561,51 доларів США, що підтверджується довідкою про розрахунок заборгованості на а.с.7, т.1, яка, на думку колегії суддів є належним та допустимим доказом у справі. Колегія суддів вважає безпідставним посилання ОСОБА_3 на те, що розрахунок кредитної заборгованості є неправильним та не відповідає ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки апелянтом не подано ніяких доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок.

Що ж стосується посилання ОСОБА_3 на те, що у суду першої інстанції були підстави для припинення його зобов'язань за договором поруки, оскільки йому не було відомо про укладення додаткової угоди №1, що призвело до збільшення грошового зобов'язання та обсягу його відповідальності, колегія суддів зауважує наступне.

В день укладення основного договору кредиту та договору поруки, між Банком та ОСОБА_2 була укладена Додаткова угода №1 до даного договору, яка передбачала внесення змін до Основного договору стосовно збільшення розміру процентної ставки у разі порушення умов кредитного договору (т.1, а.с.24). Названа додаткова угода була укладена на підставі та у розвиток положень, зазначених в п.10.2 Основного договору, де вказано, що протягом дії кредитного договору Банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання певних обставин, перелічених у цьому ж пункті. Таким чином, є підстави вважати, що ОСОБА_3 був попереджений про можливість збільшення обсягу відповідальності кредитора і його, як поручителя у випадку прострочення виконання обов'язків щодо виконання кредитного зобов'язання.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що у суді першої інстанції не доведено право ТзОВ «Кей-Колект» на стягнення з відповідачів кредитної заборгованості, оскільки, за твердженням позичальника фактором повинно було бути представлено докази наявності у нього банківської ліцензії та дозволу НБУ. До такого висновку судова колегія дійшла на підставі наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 11 червня 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТзОВ «Кей-Колект» свої права вимоги за зобов'язаннями відповідача по кредитному договору, договорах іпотеки та договору поруки (т.1, а.с.44,45-49,50-52,53,128-130,131,188-198), про що відповідачів було повідомлено (т.1, а.с.199, 200).

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У відповідності до ст.1079 ЦК України клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, а фактором - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно з п. 11 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими послугами є операції з фінансовими активами, що здійснюються на користь третіх осіб за власний рахунок або за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

До фінансових активів належать грошові кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, які не є цінними паперами.

При цьому, ст. 2 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання. Види господарської діяльності, не передбачені у статті 9 цього Закону, не підлягають ліцензуванню.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до спеціальних законів, до яких, зокрема, належить діяльність із надання фінансових послуг (п. 4 ст. 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності») Спеціальним законом в даному випадку виступає Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Стаття 34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачає обов'язкове ліцензування операцій з надання лише таких фінансових послуг: страхової діяльності; діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Отже, з налізу наведених норм законодавчих актів вбачається, що діяльність фінансових установ, які здійснюють факторингові операції, в даному випадку ТзОВ «Кей-Колект», не передбачає додаткове ліцензування на право здійснення валютних операцій, оскільки факторинг не входить до переліку ліцензованих видів діяльності, визначених у ст. 34 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Твердження представника апелянтів про те, що відповідачі не отримували письмового повідомлення про зміну кредитора, і тому вимоги про стягнення кредитної заборгованості не підлягають до задоволення, апеляційним судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що, на виконання вимог ст.1082 ЦК України ПАТ «УкрСиббанк» направляло на адресу відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором ТзОВ «Кей-Колект», що підтверджується копіями повідомлень на а.с.199-200, т.1 та копією списку згрупованих рекомендованих відправлень на а.с.201-202.

Крім того, у тому разі, навіть якщо Банк не повідомляв відповідачів про заміну кредитора, під здійсненням письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові у порядку, визначеному ст. 1082 ЦК України, слід розуміти як надсилання та/або вручення такого повідомлення боржнику, оформленого окремим документом, так і пред'явлення до боржника відповідного позову із зазначенням грошової вимоги, яка підлягає виконанню, та фактора, на користь якого має бути здійснено відповідний платіж.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, їм дано вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянтів висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування ухваленого в даній справі рішення немає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 218; 307; 308; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 21 квітня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: А.Ю. Малєєв

О.Є. Меленко