Ухвала суду № 44840126, 28.05.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 2011/12321/12 Головуючий І інстанції - Цвірюк Д.В.

Провадження: 22-ц/790/329315 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.

Категорія: інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів - Сащенка І.С., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря - Сашко Я.С.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 січня 2015 року за заявою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

встановила:

У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 боргу з урахуванням штрафних санкцій, індексів інфляції та нарахованих відсотків на загальну суму 130 619,38 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

29.01.2015 року до суду через канцелярію надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, яке належить відповідачу у межах заявлених позовних вимог по справі, посилаючись на те, що незастосування заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки жодних доходів у відповідача немає.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 січня 2015 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено. Накладено арешт на все майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 в межах заявленого розміру позовних вимог.

Не погоджуючись з ухвалою судді, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування скарги зокрема, зазначено, що судом двічі забезпечений позов по даній справі, оскільки ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25.02.2015 року позов був забезпечений.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Забезпечуючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що існує реальна загроза правам та інтересам позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає, що накладення арешту на майно відповідача, як спосіб забезпечення позову, є обґрунтованим, відповідає вимогам розумності та адекватності, забезпечує збалансованість інтересів сторін, оскільки саме цей захист спроможний забезпечити захист інтересів позивача до вирішення спору по суті, у зв'язку чим очевидним є необхідність накласти арешт на майно відповідача в межах сум позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками, так як вони необґрунтовані і не відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Частина 3 цієї статті встановлює вичерпний перелік підстав для забезпечення позову, а саме: якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За загальним правилом заявник зобов'язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Стаття 152 ЦПК України містить перелік видів забезпечення позову, який не є вичерпним.

Згідно ч. 1 п. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд ( суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані щодо відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК України, і відповідно до ст. 210 ЦПК України повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановлені ухвали.

Між тим, задовольняючи вказану заяву позивача, суд першої інстанції не взяв до уваги, що представником ОСОБА_2 не надано жодних даних щодо того, яке саме майно належить ОСОБА_1 та з чого воно складається. А тому заява не містить обґрунтування та факти, які свідчать про неможливість виконання рішення суду без накладення арешту на майно. В резолютивній частині ухвали не вказана вартість майна, яка підлягає арешту.

Крім того, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25.02.2015 року вже забезпечено позов ОСОБА_2 шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві власності ОСОБА_1, в межах заявлених вимог в сумі 135619,38 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

За таких обставин постановлена з порушенням норм процесуального права ухвала суду підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 січня 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу. У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді -