Ухвала суду № 44839126, 02.06.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/904/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1715/15Головуючий у 1-й інстанції Альошина Н. М. Доповідач ап. інст. Буленко О. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Буленка О.О.,

Суддів: Бондаревської С.М., Триголова В.М.

При секретарі: Ачкасовій О.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 квітня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ " Банк " Фінанси та Кредит" про стягнення заборгованості за договарами банківського вкладу ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 квітня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ " Банк " Фінанси та Кредит" про стягнення заборгованості за договарами банківського вкладу - повернуто позивачу для подання до належного суду..

З даною ухвалою не погодилася позивачка та подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі

Апелянт вважає ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, вказуючи на невідповідність висновків суду щодо п.14 ст.110 ЦПК України, згідно якого вона наділена правом вибором підсудності, як споживача, права якого були порушені.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до ст.311 ЦПК суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу районного суду і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо ухвала винесена с порушенням норм процесуального закону.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви у цій справі з підстав непідсудності справи Миргородському міськрайонному суду Полтавської області, суддя виходив із того, що заявник мав би звертатися до суду за місцем знаходження ПАТ " Банк " Фінанси та Кредит", а саме: м. Київ, вул.. Артема, 60, оскільки спірні відносини, які виникли між сторнами не підпадають під регулювання Закону України « Про захист прав споживачів».

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки суддя дійшов його з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2, звернулась до суду з вимогою до ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит» про повернення коштів за договорами банківського вкладу, заборгованість по процентам та про стягнення моральної шкоди, посилаючись на порушення її прав як споживача. Вказані договори банківського вкладу остання уклала з АТ « Банк « Фінанси та Кредит» в особі начальника відділення № 11 філії « Полтавське регіональне Управління Публічного акціонерного товариства « Банк « Фінанси та Кредит», місцем укладання договорів банківського вкладу є м. Миргород.

Колегія суддів вважає, що позивачка звернулась до суду про захист своїх прав як споживач фінансових послуг, а тому правовідносини, які склались між сторонами у справі, підпадають під регулювання Закону України « Про захист прав споживачів», виходячи з наступного.

Так, підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (ст.ст. 108-114 ЦПК).

За загальним правилом, закріпленим у ст. 109 ЦПК України, позови подаються до суду за місцезнаходженням відповідача-юридичної особи або за зареєстрованим місцем проживання (перебування) відповідача-фізичної особи.

Згідно з преамбулою ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у ньому встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг. Його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні.

У ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовими послугами вважаються, зокрема: залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та ін.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

До того ж, відповідно до ч. 2 ст. 1058 ЦК України, договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Частина 1 ст. 633 ЦК України дає визначення поняттю публічний договір: публічний договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Виходячи з вищенаведеного, вкладник за договором банківського вкладу є споживачем послуг банку (клієнт банку), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки.

Тобто, виходячи з наведеного, відносини, які склалися з договору банківського вкладу підпадають під дію ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому позивач має право вибору на подачу позову за місцем свого проживання.

Отже, беручи до уваги, що фізичні особи, які виступають, вкладниками за договорами банківського вкладу є споживачами згаданого виду фінансових послуг.

Визначення підсудності цивільних справ за позовами фізичних осіб-споживачів фінансових послуг до фінансових установ здійснюється з урахуванням можливості вибору підсудності, що закріплена у ст. 110 ЦПК України.

Також, із змісту заявлених вимог слідує, що позивач вносив депозитні кошти у відділення № 11 філії « Полтавське регіональне Управління Публічного акціонерного товариства « Банк « Фінанси та Кредит» , яке знаходиться у м. Миргород (а.с.10-11,13-14,,20-21).

Оскільки філія або представництво юридичної особи діють у межах наданих їм повноважень, то пред'явлення позову може мати за їх місцезнаходженням, коли спір випливає саме з їх діяльності.

Таким чином, висновок судді про непідсудність Миргородському міськрайонному суду Полтавської області цієї справи, є помилковим.

Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суддя не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Керуючись ст.307,311,313,315,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 квітня 2015 року про повернення позовної заяви позивачу для подання до належного суду- скасувати.

Справу повернути до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : ___ О.О. Буленко

Судді: __ С.М.Бондаревська ____ В.М.Триголов