Ухвала суду № 44834176, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/26917/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Стеценко О.Л.,

від відповідача - Українська Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 р.

у справі № 2а-14627/12/2670

за позовом дочірнього підприємства «Маркет-Плазо»

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року дочірнє підприємство «Маркет-Плазо» (далі - позивач, ДП «Маркет-Плазо») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, Окружна ДПС - Центральний офіс з обслуговування ВПП), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.07.2012 р. № 0000383910.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 р., адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування ВПП від 07.07.2012 р. № 0000383910; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Крім того, відповідач в судовому засіданні 10.06.2015 р. надав клопотання про заміну відповідача, Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на належного відповідача - Міжрегіональне Головне управління ДФС- Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Розглянув заявлене клопотання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню в порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.06.2012 р. посадовою особою Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування ВПП, на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України та в порядку статті 76 Податкового кодексу України, була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2012 року ДП «Маркет-Плазо», за результатами якої складено акт від 18.06.2012 р. № 563/39-10/32251573 та зроблено висновок про заниження позивачем суми податкових зобов'язань (р.25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду), заявлених у податковій декларації за звітний період квітень 2012 року у розмірі 1 366 309 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 07.07.2012 р. № 0000383910, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 049 463,50 грн., з яких 1 366 309 грн. - за основним платежем та 683 154,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 18.06.2012 р. № 563/39-10/32251573 підставою для донарахування позивачу вказаних податкових зобов'язань з податку на додану вартість слугували твердження перевіряючого про неправомірне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам зі своїми контрагентами-постачальниками, внаслідок недотримання ДП «Маркет-Плазо» абзацу одинадцятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до абзацу третього пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у від повідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацом одинадцятим статті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Викладені норми Податкового кодексу України, вказують на існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивачем 21.05.2012 р. надіслано до Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування ВПП засобами електронного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року разом з додатком 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)».

Копії первинних документів, а саме накладних у кількості 4 215 штук, до додатку 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)» подано позивачем 12.06.2012 р.

Достатність поданих позивачем документів та їх відповідність Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податковим органом не заперечується.

Таким чином, виходячи з встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що ДП «Маркет-Плазо» в повній мірі виконано вимоги абзацу одинадцятого статті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо подання документів на підтвердження факту отримання товарів/послуг, що необхідні для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від 07.07.2012 р. № 0000383910, вимоги щодо визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити процесуальне правонаступництво та здійснити заміну відповідача, Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на належного відповідача, - Міжрегіональне Головне управління ДФС- Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління ДФС- Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 р. у справі № 2а-14627/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко