Ухвала суду № 44834107, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2015 р. м. Київ К/800/38760/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.05.2014

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014

у справі № 822/805/14

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №33/8/22-09-17-02/НОМЕР_1, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п. 3.2, п. 3.3, п. 3.5 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу (нарахованого) сплаченого на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України № 1020 від 24.12.2010 року, ст. 51, п. 176.2 ст. 176 ПК України;

- пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого донараховано пеню в сумі 8,08 грн.;

- пп. "а" п. 176.1 ст. 176, п. 177.10 ст. 177 ПК України та п. 3 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом ДПА України № 1025 від 24.12.2010 року;

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого донараховано 8 668,05 грн. податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності;

- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, яке полягає у виплаті позивачем коштів в сумі 2 750,00 грн. фізичній особі ОСОБА_3 без утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в розмірі 412,50 грн.;

- п. 1 ч. 2 ст. 6, ст.ст. 8, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого не нараховано та не сплачено єдиний внесок в сумі 21 082,35 грн.;

- пп. "г" п. 198.5 ст. 198, пп. "а" п. 185.1 ст. 185, пп. "а" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 475 549,00 грн.;

- пп. "г" п. 198.5 ст. 198, пп. "а" п. 185.1 ст. 185, пп. "а" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.3 ст. 200 ПК України, яке полягає у неправомірному завищені залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 106 004,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 31.01.2014: №0000821703, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 617 704,50 грн., з яких 411 803,00 грн. основного платежу та 205 901,50 грн. штрафних санкцій; № 0000831703, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 10 835,06 грн., з яких 8 668,05 грн. основного платежу та 2 167,01 грн. штрафних санкцій; № 0000841703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників в розмірі 1 025,63 грн., з яких 412,50 грн. основного платежу та 613,13 грн. штрафних санкцій; а також, прийнято вимогу № Ф-353-17 від 31.01.2014 про сплату боргу по єдиному внеску в сумі 21 082,35 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не погодилися з наведеними висновками податкового органу, зазначивши про правомірність включення позивачем до валових витрат технологічних втрат газу у розмірі 10 %, оскільки даний технологічний процес передбачений правилами експлуатації, підтверджується долученими до матеріалів справи доказами (план розміщення АГНКС) та відображений в акті перевірки. Також, зазначено, що проведення ремонтних робіт підтверджується первинними документами.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З огляду на викладене, з метою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судам слід з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій та зміни у їх майновому стані, як обов'язкова ознака господарської операції.

Однак, судами попередніх інстанцій взагалі не було досліджено господарські операції позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень. Не досліджено питання щодо встановлених відповідачем порушень, зокрема: щодо неналежного ведення позивачем обліку доходів і витрат у Книзі обліку доходів і витрат фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за період з 01.01.2012 по 31.12.2012; неправомірного віднесення до складу валових витрат документально не підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю на суму 57787,00 грн.; не нарахування та не сплати єдиного внеску в сумі 21082,35 грн.

Крім того, слід зазначити, що план розміщення АГНКС, на який судами зроблено в рішенні посилання, в матеріалах справи відсутній.

Наведені обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.05.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль