Ухвала суду № 44833650, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ К/800/30128/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській областіна постановуОдеського окружного адміністративного суду від 11.11.2013та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014у справі № 815/6791/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Житлопромбуд»доДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській областіпровизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлопромбуд» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2013 №0000082210, № 0000192210.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 05.08.2013 за №0000082210, № 0000192210.

Відповідач подав касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та у позові відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 22.07.2013 №601/22-1/32696339;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем п.44.2 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, пп.14.1.27, пп.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму 6 902 281 грн. та занижено податок на прибуток на суму 501 923 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення від 05.08.2013 №0000082210, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 501 923 грн. та за штрафними санкціями на 125 481грн.;

2) податкове повідомлення-рішення від 05.08.2013 №0000102210, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 6 902 281 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, натомість, поданими позивачем доказами підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій з його контрагентами та спростовано доводи відповідача щодо наявності порушень, встановлених актом перевірки.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За змістом п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового Кодексу України.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в ході проведення перевірки відповідач дійшов висновку, що на показники р.05.1 декларацій, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування, за 2012 рік, в тому числі, за 4 квартал 2012 року, мали вплив суми витрат, що формують собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (операції з придбання БМР, будівельних матеріалів, запасів, та інших послуг, пов'язаних з будівництвом житлового комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Артилерійська, 4, та витрат, що формують собівартість наданих робіт, послуг (придбання електроенергії, комунальних послуг, витрати на оплату праці, внески на соціальні заходи тощо). В таблиці акту перевірки зазначено, що за даними бухгалтерського обліку показник доходів складає 69 021 027,24 грн., показник доходів по рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік складає 75 703 783 грн. (відхилення складає 6 682 755,76 грн.). За рахунок невідповідності даних бухгалтерського та податкового обліку підприємства занижено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), на суму 6 682 756 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо безпідставності вищенаведених висновків відповідача, оскільки на вимогу судів останнім не надано будь-яких пояснень та доказів на підтвердження обґрунтованості таких порушень, в той час, як акт перевірки від 27.07.2013 №601/22-1/32696339 не містить посилань на господарські операції, за результатами здійснення яких контролюючим органом встановлені порушення та виявлені відхилення по зазначеним сумам витрат, та на первинні документи, на підставі яких вчинено позивачем записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням витрат, що були враховані при визначенні об'єкту оподаткування та інші докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Досліджуючи фактичні обставини справи щодо формування позивачем спірних сум валових витрат за результатами здійснення господарських операцій з ПП «ТТМ Теплотехмонтаж», ТОВ «Главстрой», судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що поданими позивачем до перевірки та суду доказами підтверджено реальність здійснення господарських операцій.

Крім того, судами встановлено, що податні позивачем первинні документи не містять порушень щодо форми чи змісту та в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України є належними та допустимими доказами на підтвердження правомірності витрат, сформованих позивачем за липень, вересень 2011.

При цьому, судами попередніх інстанцій зазначено, що висновки відповідача щодо завищення позивачем в ІV кварталі 2012 суми витрат на 2 190 699 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Главстрой» не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи та спростовуються дослідженими в судовому засіданні поданими позивачем доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, яке б позбавляло позивача права на віднесення до валових витрат сум витрат, сформованих за наслідками здійснення господарських операцій з його контрагентами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний