Ухвала суду № 44833019, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Київ К/9991/22049/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника позивача Межирицького А.О.,

представника відповідача Української Т.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 по справі №2а-9652/11/2070 за позовом Комунального підприємства «Харківський метрополітен» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, позовні вимоги Комунального підприємства «Харківський метрополітен» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.05.2011 №0000610854 та від 06.05.2011 №0000620854/0.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів 22.03.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.05.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», частини першої статті 203, статей 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Харкові її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові проведено планову виїзну перевірку Комунального підприємства «Харківський метрополітен» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме неправомірне формування валових витрат на підставі первинних документів, складених Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваго-Рев» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «СПО» в межах нікчемних правочинів.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові складено акт від 18.04.2011 №1013/23-106/04805918 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.05.2011 №0000610854, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1153290,00грн., в тому числі основний платіж 922632,00грн., штрафні санкції 230658,00грн.; від 06.05.2011 №0000620854/0, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1086000,00грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

В той же час, як встановлено судами попередніх інстанцій, реальність спірних господарських операцій між Відкритим акціонерним товариством «Щорський завод продовольчих товарів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваго-Рев», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «СПО» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договорами, актами здачі-прийняття виконаних робіт, податковими накладними, протоколом погодження договірної ціни, виписками по рахунку, платіжними дорученнями, актом звірки по договорам, технічними вимогами на надання послуг з проведення дезінсекційних та дератизаційних заходів, санітарно-технічними вимогами на послуги з санітарного утримання салонів з надання туалетних послуг.

Окрім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За таких обставин, слід погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваго-Рев» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «СПО».

Враховуючи викладене, висновки суду першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 06.05.2011 №0000610854 та від 06.05.2011 №0000620854/0 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 55, 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 по справі №2а-9652/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв