Ухвала суду № 44832812, 04.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року м. Київ К/9991/81255/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року

у справі № 2а-20132/10/0570

за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі - ОКП «Донецьктеплокомуненерго»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі - ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька; відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000032340/0 від 18 січня 2010 року, № 0000032340/1 від 31 березня 2010 року, № 0000032340/2 від 02 червня 2010 року, № 0000032340/3 від 17 серпня 2010 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 833 861,00 грн. за основним платежем та 2 839 010,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000032340/0 від 18 січня 2010 року, № 0000032340/1 від 31 березня 2010 року, № 0000032340/2 від 02 червня 2010 року, № 0000032340/3 від 17 серпня 2010 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 672 860,00 грн., в тому числі 2 833 855,50 грн. за основним платежем та 2 839 004,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» витрати з оплати судового збору в розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ОКП «Донецьктеплокомуненерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт № 2009/23-2/03337119 від 20 листопада 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032340/0 від 18 січня 2010 року, яким позивачу за порушення підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, пункту 3.1 статті 3, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1, пункту 4.2 статті 4, підпунктів 5.2.1, 5.2.5, 5.2.10 пункту 5.2, підпунктів 5.3.5, 5.3.6, 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7, пункту 5.9 статті 5, пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7, підпункту 8.6.1 пункту 8.6, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, пунктів 11.2, 11.3 статті 11, пункту 16.2 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 672 860,00 грн. (2 833 855,50 грн. - основний платіж, 2 839 004,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно врахували висновок судово-економічної експертизи № 267/24 від 23 травня 2011 року, відповідно до якого доводи, викладені в акті перевірки № 2009/23-2/03337119 від 20 листопада 2009 року, які стали підставою для визначення підприємству суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 672 860,00 грн., в тому числі 2 833 855,50 грн. за основним платежем та 2 839 004,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Висновок експерта як один із видів доказів слід розглядати як сукупність фактичних даних, встановлених в результаті дослідження матеріальних об'єктів, явищ та процесів, які містять інформацію про обставини справи, проведеного особою, яка має спеціальні знання в галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо.

Згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За правилами частини 5 статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Втім, колегія суддів погоджується з доводами судів щодо відсутності підстав ставити під сумнів вказаний висновок судово-економічної експертизи.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.