Ухвала суду № 44832805, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Київ К/800/40769/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - Інспекція)

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2013

у справі №2а-2805/12/0970

за позовом публічного акціонерного товариства "Будівельні матеріали" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - Дутки-Гефко Х.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Товариство звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.08.2012 № 0000992201.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2013, позов задоволено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що право позивача на податковий кредит в оспорюваній сумі підтверджується належним чином оформленими первинними документами та не залежить ані від факту дотримання його контрагентами податкової дисципліни, ані від використання придбаних актів у господарській діяльності.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що нездатність придбаних активів бути використаними в господарській діяльності виключає право платника на включення до податкового кредиту ПДВ у ціні цих активів. Крім того, на думку Інспекції, за відсутності декларування постачальником податкового зобов'язання з ПДВ у покупця право на податковий кредит не виникає.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну планову перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, оформлену актом від 13.08.2012 № 6085/22-1/05495880.

Під час цієї перевірки Інспекція дійшла висновку, зокрема, про завищення платником податкового кредиту у березні 2012 року на 633 333 грн. за операціями з придбання основних фондів (жомосушки та комплекту обладнання лінії РЮПРО) у товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий комбінат «Хрещатик» з огляду на їх фізичне руйнування та непридатність до використання у господарській діяльності з метою отримання економічних вигод.

Також відповідач не визнав право платника на податковий кредит за операціями з придбання охоронних послуг у рамках правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Вікінг» з огляду на невідображення цим контрагентом кореспондуючих сум податкових зобов'язань у податковій звітності.

Підставою для виключення з податкового кредиту Товариства сум ПДВ, нарахованих у ціні паливно-мастильних матеріалів, став висновок Інспекції про безтоварність операцій з придбання цієї продукції у товариства з обмеженою відповідальністю «Вегаплюс» та у товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-Сервіс-КІА».

Наведені обставини слугували підставою для прийняття Інспекцією оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 798 198 грн. (у тому числі 638 864 грн. за основним платежем та 159 334 грн. за штрафними санкціями).

По епізоду, пов'язаному з формуванням платником податкового кредиту за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Цукровий комбінат «Хрещатик», суди встановили, що за договором купівлі-продажу від 26.08.2008 названий постачальник передав у власність позивача жомосушку та комплект обладнання лінії РЮПРО загальною вартістю 3 800 000 грн. На підставі податкової накладної від 26.08.2008 № 203 позивач включив до податкового кредиту ПДВ у сумі 633 333 грн. за цією операцією.

Таким чином, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про завищення платником податкового кредиту у березні 2012 року на 633 333 грн. за цією операцією не відповідає фактичним обставинам даної справи.

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на час формування позивачем податкового кредиту за розглядуваною операцією) за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, Інспекція було вправі нарахувати позивачеві податкове зобов'язання з підстав порушення ним вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за операцією з придбання названих об'єктів основних фондів лише до 20.09.2011, що виключає законність донарахування Товариству грошового зобов'язання по цьому епізоду за податковим повідомленням-рішенням від 28.08.2012 № 0000992201.

Правильними є і висновки судів в частині епізоду по господарським операціям позивача з придбання охоронних послуг у товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Вікінг».

Фактично єдиним доводом, яким Інспекція обґрунтовує законність донарахування грошового зобов'язання з ПДВ за цими операціями є розбіжність даних податкового обліку позивача та цього контрагента у зв'язку з невиконанням останнім обов'язку з декларування податкових зобов'язань з ПДВ.

Втім податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з діями його контрагентів по виконанню своїх податкових обов'язків, з наявністю у платника інформації про взаємовідносини його постачальників з податковими органами. Чинне законодавство не надає покупцеві товару (робіт, послуг) необхідних повноважень по контролю за відображенням його контрагентами у податковій звітності операцій по реалізації товарів (виконанню робіт, послуг) та їх оплаті, а також за сплатою ними податку до бюджету і поданням до податкового органу будь-яких документів.

Податковий орган, на відміну від платника, є єдиним учасником податкових правовідносин, який має законодавче право контролювати дотримання фізичними та юридичними особами вимог законодавства у сфері оподаткування. Відомості про контрагента як платника податків не належать до інформації з відкритим доступом та не підлягають розголошенню податковим органом; наведене також унеможливлює перевірку платником даних щодо дотримання його контрагентом податкового законодавства та повноти ним відображення здійснених господарських операцій.

Відповідальність платника настає лише у разі доведення податковим органом недобросовісності його дій, наміру платника отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених дій з контрагентами - постачальниками. Втім у даному разі існування таких обставин інспекцією не доведено.

Висновок Інспекції про безтоварність операцій з придбання позивачем пасивно-мастильних матеріалів у товариства з обмеженою відповідальністю «Вегаплюс» і товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-Сервіс-КІА» також не підкріплений будь-якими доводами та доказами. Зі змісту акта перевірки не вбачається обґрунтованих мотивів для такого висновку. Посилання Інспекції на установлені під час перевірок цих контрагентів факти відсутності у них об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів є лише особистими судженнями посадових осіб податкових органів, які проводили відповідні перевірки, що самі по собі не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність фактичних господарських правовідносин між позивачем та цими суб'єктами господарювання.

З урахуванням викладеного суди правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Доводи податкового органу у касаційній скарзі відтворюють його правову позицію зі справи та були предметом оцінки судів при вирішенні спору. Касаційна інстанція в силу частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не вправі переоцінювати докази.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2013 у справі №2а-2805/12/0970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько