Ухвала суду № 44832794, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/9991/43449/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції

Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012

у справі № 2а-9367/10/0470

за позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції

Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД"

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2011, у задоволенні адміністративного позову Західно-Донбаській об`єднаній державній податковій інспекції відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2011 скасовано та прийнято нову, якою позов Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД" на користь Державного бюджету через відділення Державного казначейства у м. Павлограді штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 170,00 грн.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її касаційному розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову перевірку позивача щодо дотримання вимог Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Перевіркою встановлено, що відповідачем не забезпечено зберігання КОРО № 0410003156/1 від 20.07.09 р. протягом встановленого терміну та не забезпечено зберігання контрольних стрічок за період з 04.08.2009 по 02.02.2010 р. в кількості 185 контрольних стрічок, згідно періодичного звіту за вказаний період, чим порушено вимоги п. 6, п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (надалі - Закон №265/95-ВР).

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки № 0047/04/10/23/30457744 від 18.02.2010 р., відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» № 0000942343 від 02.03.2010, яким на позивача накладено штрафні санкції в розмірі 31790,00 грн.

Відповідно до пунктів 9, 10 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Згідно з пунктом 5 статті 17 Закону Закон №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або не збережено контрольну стрічку протягом трьох років, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій. Тобто, невиконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Зазначене також збігається з позицією Верховного Суду України, викладеною в його постанові від 16.04.2013 року у справі 21-89а13. У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновку, що відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог та надав правову оцінку правомірності визначення штрафних санкцій. При цьому, на думку відповідача, суди попередніх інстанцій мали лише з'ясувати факт наявності податкового боргу у позивача.

Проте, зазначені доводи колегією суддів до уваги не беруться виходячи з наступного.

Стаття 2 Закону №265/95-ВР визначає, що фінансова санкція - грошова сума, що стягується за порушення вимог цього Закону з суб'єктів господарювання за місцем їх реєстрації до відповідного місцевого бюджету.

Відповідно до статті 25 Закону №265/95-ВР, суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами господарювання до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами доходів і зборів рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Тобто, законодавством встановлено, що у разі виявлення порушень у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій податковий орган виносить рішення про застосування фінансової санкції, яка протягом визначеного строку має бути сплачена суб'єктом господарювання. При цьому, відсутній правовий механізм його адміністративного узгодження, а тому, вирішуючи питання щодо стягнення фінансової санкції суд має надавати оцінку правомірності її застосування.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції законно та обґрунтовано надано правову оцінку правомірності визначення штрафних санкцій.

При цьому, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 у справі № № 2а-9367/10/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна