Ухвала суду № 44832718, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Київ К/800/64452/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Т.М.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіна постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 рокуухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 рокуу справі№826/6924/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торсат» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проскасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торсат» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Торсат») задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) від 28 січня 2013 року №0004031570.

Вважаючи, що рішення суду першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким позов у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких зауважує на законності та обґрунтованості оскаржуваних відповідачем судових рішень, а тому у задоволенні касаційної скарги просить відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 08 січня 2013 року проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за червень 2012 року. Результати перевірки викладені в акті № 1/15.7-88/30264135 від 08 січня 2013 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу 8 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 148444,00 грн. за червень 2012 року.

На підставі висновків зазначеного акта відповідачем 28 січня 2013 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0004031570, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 185555,00 грн., з яких за основним платежем - 148444,00 грн. та 37111,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для збільшення ТОВ «Торсат» грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки станом на момент проведення перевірки, платником податків у відповідності до вимог податкового законодавства проведено декларування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач посилається на їх прийняття без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6. названої статті, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 201.1 та 201.4. статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ст.201 Кодексу).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем разом із додатком 8 «заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» було подано акт здачі - прийняття робіт (наданих послуг) від 30 червня 2012 року № 05/12 та податкову накладну № 9 від 30 червня 2012 року.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим посилання податкового органу на неприйняття до уваги зазначених документів з огляду на ненадання позивачем копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів / послуг або копії первинних документів, складених відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, оскільки відповідачем не надано ґрунтованих пояснень щодо неприйняття наданого позивачем акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 30 червня 2012 року №05/12.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність позивачу факту дотримання податкового законодавства та протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі №826/6924/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна