Постанова № 44829237, 11.06.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р.Справа № 916/2044/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В.Лашина

Суддів: О.Л.Воронюка,

М.А.Мирошниченка

При секретарі І.М. Станковій

За участю представників сторін:

Ліквідатор -Арбітражний керуючий Колмикова Т.О., посвідчення № 85, від 08.02.13;

Від ТОВ "Інфокс" - Сивак А.Л., довіреність № 11/07, від 30.07.14;

Від ТОВ "Фінансова компанія "Профкредит" - Єргієв Д.І., довіреність № б/н, від 04.11.14;

Інші представники учасників провадження в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкредит" та товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал»

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 19.05.2015р.

у справі № 916/2044/13

За заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „СПЕЦАВТОТЕХНІКА ЦЕНТР"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02 серпня 2013 року прийнята до розгляду заява товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтотехніка Центр» (в подальшому за текстом ТОВ «Спецавтотехніка Центр») про визнання зазначеного товариства банкрутом на загальних підставах, передбачених статтею 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України від 22.11.2011 р. № 4212-VI з подальшими змінами та доповненнями (далі - Закон про банкрутство).

07 серпня 2013 року господарським судом Одеської області ухвалено порушити провадження у справі про банкрутство ТОВ «Спецавтотехніка Центр»; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Чульського О.С.

Постановою господарського суду Одеської області від 18.12.2013 р. ТОВ «Спецавтотехніка Центр» визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Колмикову Т.О.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.05.2015 р. (суддя Лепеха Г.А.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута; юридичну особу - ТОВ «Спецавтотехніка Центр» припинено; припинені повноваження ліквідатора та провадження у справі про банкрутство.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профкредит» (далі - ТОВ ФК «Профкредит») в апеляційній скарзі просить її скасувати та справу направити на стадію ліквідації, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки судом першої інстанції в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не з'ясовано чи вжито ліквідатором заходи з отримання бухгалтерської документації для аналізу фінансового становища банкрута, чи проведено інвентаризацію активі та чи здійснено усі необхідні дії для пошуку, виявлення та повернення до ліквідаційної маси дебіторської заборгованості, транспортних засобів, які перебувають у заставі ТОВ ФК «Профкредит». Скаржник також вказує на безпідставність порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Спецавтотехніка Центр» у зв'язку із порушенням ст. ст. 10, 11 Закону про банкрутство.

Також просить скасувати згадану ухвалою господарського суду Одеської області й товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» (далі - ТОВ «Інфокс»), вказуючи на безпідставність порушення справи про банкрутство, передчасність висновків про можливість припинення банкрута до судового розгляду питання обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство. Також скаржник зазначає про неповноту дослідження обставин фіктивності банкрутства, прихованого банкрутства або доведення до банкрутства, а також те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення дослідження фінансово-господарських договорів правоохоронними органами.

В відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Профкредит» арбітражний керуючий Колмикова Т.О. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, з мотивів викладених у відзиві.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає апеляційні скарги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За визначенням статті 1 Закону про банкрутство, боржник - суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа - підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ст. 10 зазначеного Закону право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно із правовою позицією Вищого господарського суду України, висвітленої в Інформаційному листі від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013, порушення справи про банкрутство за заявою боржника здійснюється за наявності однієї з таких умов: неплатоспроможності; загрози неплатоспроможності; неможливості боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства. У відповідності до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство, неплатоспроможністю визнається неспроможність боржника задовольнити безспірні вимоги кредитора (кредиторів) у розмірі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження. Виходячи з системного аналізу ч. 3 ст. 10, ч. 5 ст. 11, ч. 1 ст. 15 названого Закону, загрозою неплатоспроможності є виникнення конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні, внаслідок якої задоволення вимог одного або кількох кредиторів у розмірі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. При цьому, дотримання заявником відповідного тримісячного строку не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону про банкрутство у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Статтею 41 Закону про банкрутство визначені повноваження ліквідатора.

Зокрема, ними є: прийняття до свого відання майна боржника, забезпечення його збереження; проведення інвентаризації та оцінку майна банкрута; аналіз фінансового становище банкрута; формування ліквідаційної маси; пред'явлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; здійснення інших повноважень, передбачених Законом (ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство).

Згідно до ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника (ч. 7 ст. 41 Закону про банкрутство).

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника.

Водночас, в ліквідаційній процедурі ліквідатор не повинен обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб. Тобто, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна.

У відповідності до ч. 1 ст. 42 названого Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує (ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство).

Згідно до ч. 1 ст. 46 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків).

Про час і місце судового засідання, у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Частиною 2 статті 46 Закону про банкрутство встановлено, що якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Пунктом 6 частини 1 статті 83 Закону про банкрутство передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджений звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав підчас розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При цьому, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виносячи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що ліквідатором надано суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута з підтверджуючими документами, а саме довідками Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в одеській області від 27.08.2014 р., Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області від 07.08.2014 р., Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області від 27.08.2014 р., Другого Приморського ВДВС від 01.10.2014 р., Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» від 13.01.2014 р., Департаменту льотної придатності від 18.03.2014 р., Держаної інспекції сільського господарства в Одеській області від 16.01.2014 р., центру № 1 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Одеса, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 09.01.2014 р., ПАТ «ОТП Банк» від 03.03.2014 р., ПАТ АБ «Південний» від 03.03.2014 р., витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.07.2014 р., які свідчать про відсутність у банкрута майна, грошових коштів, транспортних засобів та інших активів, у зв'язку з чим неможливе погашення грошових вимог кредитора в порядку ст. 45 Закону про банкрутство.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку про передчасність затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2008 р. між ПАТ «УкрСибБанк» та ТОВ «Спецавтотехніка Центр» був укладений кредитний договір про надання мільтивалютної кредитної лінії № 11360207000, за умовами якого банк надавав кредит у формі кредитної лінії з лімітом, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 18 000 000 грн.

Додатковою угодою № 13 від 31.10.2011 р. сторони домовилися про зменшення ліміту до 13 795 522,6 грн., а також сторонами змінено строк повернення кредиту до 26.10.2012 р.

18 жовтня 2013 року ухвалою господарського суду Одеської області був затверджений реєстр вимог кредиторів ТОВ «Спецавтотехніка Центр». Зокрема, визнані конкурсні кредиторські вимоги ПАТ «УкрСибБанк» на загальну суму 16 073 415,44 грн. та 1 718 290 грн. вимоги, забезпечені заставою.

Згідно із протоколом засідання комітету кредиторів № 1 від 27.11.2013 р. ПАТ «УкрСибБанк» обране головою комітету кредиторів.

06 листопада 2014 року комітетом кредиторів ТОВ «Спецавтотехніка Центр» (єдиним кредитором - Санаторій «Одеса») було вирішено схвалити звіт ліквідатора про проведені заходи в рамках ліквідаційної процедури. ПАТ «УкрСибБанк» участі в голосуванні не приймало /а.с. 231, т.9/.

Між тим, 24 вересня 2014 року між ПАТ «УкрСибБанк» та ТОВ «Оптимум фактор» був укладений договір про відступлення права вимоги № 62/FAA, згідно з яким ПАТ «УкрСибБанк» в повному обсязі відступив, а ТОВ «Оптимум фактор» набуло право грошових вимог за кредитним договором № 1136027000 від 13.06.2008 р.

25.09.2014 р. між зазначеними особами були укладені договори відступлення пав по договорам забезпечення.

07 квітня 2015 року між ТОВ «Оптимум фактор» та ТОВ «Фінансова компанія «Профкредит» укладено договір про відступлення права вимоги № 07-04/15.34, відповідно до умов якого ТОВ «Оптимум фактор» в повному обсязі відступило, а ТОВ ФК «Профкредит» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 1136027000 від 13.06.2008 р.

Отже, вирішення питання щодо схвалення звіту ліквідатора у відповідності до ч. 1 ст. 46 Закону про банкрутство відбулося 06.11.2014 р. не у повному складі комітету кредиторів.

У відповідності до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що у разі заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. При цьому, про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

З матеріалів справи видно, що клопотання ТОВ ФК «Профкредит» від 08.05.2015 р. господарським судом Одеської області не розглянуте та зазначене товариство до участі у справі не залучене.

Частиною 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Згідно із ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профкредит» і товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» задовольнити, а ухвалу господарського суду Одеської області від 19.05.2015 року по справі № 916/2044/13 - скасувати.

Справу передати для розгляду господарському суду Одеської області.

Повний текст складено 12.06.2015р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Л. Воронюк

Суддя М.А. Мирошниченко