Постанова № 44829199, 04.06.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2015 р. Справа № 914/61/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

на рішення господарського суду Львівської області від 10.03.2015 р.

у справі № 914/61/15

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до відповідача: міського комунального підприємства "Золочівтеплоенерго" м.Золочів Львівської області

про стягнення 568 916,56 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Мельник В.В. - за довіреністю №24-93 від 18.04.2014 р.

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.03.2015 р. (суддя Б.І.Яворський) позов задоволено частково. Стягнуто з міського комунального підприємства «Золочівтеплоенерго» , м.Золочів Львівської області на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ 46 519, 20 грн. заборгованості, 55 223,53 грн. інфляційних втрат, 19 781, 83 грн. пені, 19 204, 12 грн. 3% річних та 11 378,33 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені на 13 187,88 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з відповідача на користь позивача 13 187,88 грн. пені. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, порушує норми матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім цього, скаржник посилається на відсутність виняткових обставин у відповідача для зменшення розміру нарахованої пені та штрафу. Крім того, апелянт посилається на невиконання судом першої інстанції вимог ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а саме обов'язку суду дослідити не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, тобто суд при вирішенні питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен врахувати майновий стан боржника і кредитора.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує скрутним матеріальним становищем та збитковістю підприємства, на підтвердження чого, в суді першої інстанції було подано звіт про фінансові результати та завірена копія балансу за 9 місяців 2014 року Крім цього, зазначає, що при розгляді аналогічних справ Вищим господарським судом України враховуються вказані відповідачем обставини як виняткові.

В судовому засіданні представником позивача викладено заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 28.12.2012 р. між національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та міським комунальним підприємством «Золочівтеплоенерго» укладено договір №13/2908-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п.п. 1.1, 1,2, 3.3, 3.4, 6.1, 7.2 вказаного договору, продавець (позивач у справі) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу у справі) у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей природний газ на умовах договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою підприємства, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем (відповідачем) умов п.6.1. договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю пеню (крім суми заборгованості) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ, що підтверджується: актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 р. на загальну суму 177 811,62 грн.; актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2013 р. на загальну суму 110 898,41 грн.; актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2013 р. на загальну суму 143 316,82 грн.; актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2013 р. на загальну суму

29 492,35 грн.

Перелічені вище акти підписані позивачем, відповідачем та газорозподільною організацією без зауважень. Разом з тим, доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 193, 265 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.ст.655, 692 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за поставлений газ у сумі 461 519, 20 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, необхідно зазначити наступне.

Згідно ст. ст. 610, 611, 612, 625 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача 55 223,53 грн. інфляційних втрат та 19 204,12 грн. 3% річних.

Щодо стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем (відповідачем) умов п.6.1. договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю пеню (крім суми заборгованості) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв'язку з вищевикладеним та враховуючи перерахунок пені, здійснений судом першої інстанції, обґрунтованою є позовна вимога про стягнення пені у сумі 32 969,71 грн.

Однак, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що такий розмір пені є надмірно великим та, користуючись правом зменшення розміру пені відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, зменшив розмір пені, яка підлягає до стягнення з боржника на 60 % до 19 781,83 грн.

При прийнятті постанови, колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до п. 1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При прийнятті рішення судом першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, враховано відсутність вини відповідача у виникненні спору, особливість виробничо-господарського характеру діяльності відповідача - природний газ, що поставляється позивачем, за вищевказаним договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається в більшості, бюджетними установами та іншими організаціями, які невчасно розраховуються за спожитий газ. До того ж, скрутна фінансова ситуація підприємства, арештовані виконавчою службою рахунки для примусового виконання наказу №5015/601/12 від 27.08.2012 р. не дають можливості відповідачу вчасно розрахуватися за поставлений газ. Судом також враховано вкрай важкий фінансовий стан та збитковість підприємства, що підтверджується звітом про фінансові результати МКП «Золочівтеплоенерго» (а.с.59), невідшкодування різниці в тарифах на теплову енергію перед відповідачем, що унеможливлює своєчасну оплату поставленого позивачем природного газу (відповідно до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги за теплову енергію, що надана бюджетним та іншим організаціям за 2009-2013 рр. становить 4 989 109,00 грн.) Окрім цього, судом першої інстанції враховано, що зважаючи на те, що розмір нарахованої позивачем пені є надмірно великим, а сплата неустойки вплине не лише на майнові інтереси відповідача, а й інтереси бюджетних установ та інших організацій, зокрема, щодо можливості постачання їм теплової енергії, а також те, що порушення відповідачем зобов'язання не потягло за собою значних збитків для позивача.

А тому, враховуючи принцип справедливості та розумності та інтереси обох сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що зменшення стягнення пені з відповідача на 60 % є обґрунтованим.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 10.03.2015 р. у справі

№ 914/61/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.06.2015 р.

Головуючий-суддя О.І. Матущак

Судді О.П. Дубник

О.С. Скрипчук