Постанова № 4481964, 14.05.2009, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2009 р. Справа № 2а-1993/09/2370

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Лічевецького І.О.,

при секретарі - Солоха О.В.

за участю представників: позивача - Пасічник А.А. (за довіреністю), відповідача - Багатченка В.П. (за довіреністю), Брусліновського (керівник), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Іскрене» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,

ВСТАНОВИВ:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до СТОВ «Іскрене» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позивач стверджує, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, не створював у 2007 робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.

На підставі наведених обставин позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача 22 846, 14 грн. адміністративно-господарських санкцій та 3 071, 04 грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечив та пояснив, що ним були вжиті всі можливі заходи для працевлаштування інвалідів. Відповідач наголосив, що він подавав звіти до служби зайнятості, друкував оголошення у місцевій пресі. Враховуючи, що жодної пропозиції про працевлаштування інваліда не надійшло ні від центру зайнятості, ні безпосередньо від громадян, він з об'єктивних причин не міг працевлаштувати особу, якій встановлена група інвалідності. Крім того, відповідач стверджував, що в 2007 р. у нього працювало 2 особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 N 875-XII (надалі за текстом - «Закон N 875-XII») .

Частиною другою статті 18 Закону N 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону N 875-XII.

Згідно Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач зобов'язаний щороку до 1 березня подавати відділенню Фонду інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з поданого СТОВ «Іскрене» звіту, в 2007 р. середньооблікова кількість штатних працівників відповідача складала 91 особу.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону N 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

При цьому, частиною другою статті 19 Закону N 875-XII зобов'язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Таким чином, враховуючи чисельність штатних працівників СТОВ «Іскрене», відповідач зобов'язаний був створити в 2007 р. чотири робочих місця для працевлаштування інвалідів.

В порушення вимог зазначеної статті Закону N 875-XII відповідач, протягом спірного періоду, забезпечив працевлаштування одного інваліда.

Суд враховує, що законодавство України обов'язок з працевлаштування інвалідів покладає на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.

Суд вважає, що відповідачем в 2007 р. не в повній мірі були вчинені зазначені дії.

Такий висновок суду ґрунтується на наступному. Частиною четвертою статті 20 Закону № 803-XII встановлено обов'язок підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності реєструватися у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, та щомісяця подавати цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідачем не заперечувалось, що в березні, червні, липні та листопаді 2007 р. він не виконував покладені на нього обов'язки щодо інформування служби зайнятості про наявність вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів, та не подавав службі зайнятості зазначені дані.

За таких обставин, суд вважає, що за ці місяці відповідач має сплатити відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (ст. 20 Закону N 875-XII).

Строк сплати адміністративно-господарських санкцій визначений до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. (Пункт другий Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджений Постановою кабінету міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій частиною другою статті 20 Закону N 875-XII передбачено нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно даним зазначеного вище звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 р. та акта перевірки виконання роботодавцями нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів, та сплати ними суми адміністративно-господарських санкцій від 12.03.2009 р. середньорічна заробітна плата штатного працівника в 2007 р. у відповідача складала 7 615, 38 грн. (693 000 грн.: 91 особу).

Таким чином, з урахуванням викладених вище норм Закону N 875-XII відповідач зобов'язаний був до 15 квітня 2008 р. сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 4 місяці 2007 р. в сумі 7 615, 44 грн. (7 615, 38 грн. : 12 міс. х 4 міс. х 3 особи).

Приймаючи до уваги, що відповідач не сплатив зазначені адміністративно-господарські санкції, розмір пені, нарахованої на суму недоїмки, за період з 16 квітня 2008 р. по 17 березня 2009 р. (336 днів) складає 1 024, 8 грн., та розраховується, з урахуванням встановленого розміру облікової ставки НБУ на рівні 12,00%, за формулою 12 міс. х 120 % : 100 : 366 днів х 7 615, 44 грн. х 336 днів.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 Закону N 875-XII , є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Це положення узгоджується зі статтею 43 Конституції України (№254к/96-ВР), відповідно до якої кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

З огляду на викладене, суд констатує, що відповідач, ігноруючи вищезазначені вимоги чинного законодавства щодо створення робочих місць для забезпечення зайнятості людей з фізичними чи психічними вадами, перешкоджає досягненню ними матеріальної незалежності, їх соціальної реабілітації та забезпеченню рівних можливостей з усіма іншими громадянами.

Оцінюючи обґрунтованість доводів відповідача щодо кількості працюючих інвалідів на підприємстві, суд звертає увагу на певну непослідовність його пояснень стосовно цієї обставини.

Так, в наданих суду письмових запереченнях проти позову відповідач визнавав, що протягом 2007 р. в товаристві працював один інвалід. В подальшому відповідач змінив свою думку та зазначив, що протягом спірного періоду були працевлаштовані два інваліди. При цьому відповідач надав копії відповідного наказу та трудової книжки ОСОБА_1.

З урахуванням викладеного відповідачем в запереченні на позов та з огляду на те, що зазначений наказ не містить навіть відомостей про посаду, на яку працевлаштовувався ОСОБА_1., суд не вважає зазначені твердження відповідача достовірними і не приймає їх як доказ.

На підставі викладеного, суд знаходить вимоги позивача такими що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Іскрене» (Черкаська область, Шполянський район, с. Іскрене, ідентифікаційний код 03567925) на користь Черкаського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (м. Черкаси, пр-кт. Хіміків, 50, ідентифікаційний код 213680023) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 р. в розмірі 7 615, 44 грн. та пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за період з 16 квітня 2008 р. по 17 березня 2009 р. в сумі 1 024,8 грн., а всього 8 640 (вісім тисяч шістсот сорок) грн. 24 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 17 червня 2009 р.

Суддя І.О.Лічевецький