Постанова № 4481934, 12.05.2009, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2009 р. Справа № 2а-1850/09/2370

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Лічевецького І.О.,

при секретарі - Солоха О.В.

за участю: прокурора - Павленка О.А.; представників: позивача - не з'явився; відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом прокурора Лисянського району в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Лисянському районі до ОСОБА_1 про стягнення податку з власників транспортних засобів та пені,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Лисянського району звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Лисянському районі про стягнення з ОСОБА_1. 1085,86 грн., в тому числі 900 грн. недоїмки та 185,86 грн. пені, посилаючись на наявність у відповідача заборгованості по сплаті податку з власників транспортних засобів за 2007 р.

Позивач в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, представника не направив, заперечень проти позову не надав.

Вислухавши думку прокурора, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно довідки відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території Лисянського району при ВДАІ УМВС України в Черкаській області, відповідач є власником вантажного автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_1 1975 року випуску (державний номер НОМЕР_1).

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів віднесено до загальнодержавних податків.

Спеціальним законом яким встановлюється податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах є Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року № 1963-XII (надалі за текстом - «Закон № 1963-XII»).

Статтею першою Закону № 1963-XII визначено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Розміри податку з власників транспортних засобів встановлені в статті третій Закону № 1963-XII. За змістом цієї статті розмір податку залежить від об'єму двигуна транспортного засобу. Зокрема в 2007 р. для вантажних автомобілів, з об'ємом двигуна до 8200 куб. см, податок був встановлений в розмірі 15 грн. за 100 куб. см.

Об'єм двигуна транспортного засобу, власником якого є відповідач, складає 6 000 куб. см.

Таким чином, в 2007 р. відповідач мав сплатити податок в розмірі 900 грн.

За змістом статті 5 Закону № 1963-XII податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується: фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

В 2008 р. терміни проведення технічного огляду були визначені Правилами проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 141 (надалі за текстом - «Правила»).

Відповідно до пункту 3 цих Правил технічному огляду підлягають: легкові та вантажні автомобілі, мотоцикли, моторолери, причепи, напівпричепи організацій, а також громадян (у разі використання їх у комерційних цілях), - один раз на рік; автобуси, вантажні автомобілі, пристосовані для перевезення людей - два рази на рік, а у разі використання їх для надання послуг з перевезення пасажирів та спеціалізовані автомобілі для перевезення небезпечних вантажів - щокварталу; легкові та вантажні автомобілі, мотоцикли, моторолери, причепи, напівпричепи індивідуальних власників (у разі використання їх для індивідуальних потреб), - один раз на два роки, зокрема: у рік, який закінчується на непарну цифру, - автотранспортні засоби, остання цифра року випуску яких непарна; у рік, який закінчується на парну цифру і нуль - транспортні засоби, остання цифра року випуску яких парна або нуль.

Згідно пункту 4 Правил Державний технічний огляд транспортних засобів проводиться: з 2 січня по 31 липня, для яких встановлено термін один раз на рік або на два роки; з 2 січня по 31 липня та з 1 вересня по 30 листопада, для яких встановлено термін два рази на рік; протягом попереднього кварталу, для яких встановлено термін щокварталу.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» однією з функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій є подача до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Беручи до уваги, що відповідач податок у встановлені законодавством строки не сплатив, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення недоїмки із сплати податку з власників транспортних засобів та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення пені суд бере до уваги, що згідно частини 3 статті 7 Закону № 1963-XII недоїмки із сплати податку, а також суми штрафів, пеня стягуються з платників податку згідно із законодавством.

Спеціальним законом який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі за текстом - «Закон № 2181-III»).

Статтею 16 Закону № 2181-III визначено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

За змістом підпунктів 16.1.2. та 16.3.1 Закону № 2181-III нарахування пені розпочинається, при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків, - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом. Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

З огляду на викладене у суду не виникає сумніву, що відповідач має сплатити пеню за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.

Разом з тим, суд враховує, що відповідач не сплатив податок з власників транспортних засобів, а тому у позивача немає можливості встановити день, в який закінчиться нарахування пені і, відповідно, визначити період за який вона нараховується, скільки і на час розгляду справи в суді нарахування пені на закінчилось.

З огляду на викладене, суд знаходить наданий позивачем розрахунок пені непереконливим і вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в доход бюджету через Державну податкову інспекцію у Лисянському районі (АДРЕСА_1, пл. Миру, 42, ідентифікаційний код 34324276) заборгованість зі сплати податку з власників транспортних засобів за 2007 р. в сумі 900 (дев'ятсот) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 26 червня 2009 р.

Суддя І.О. Лічевецький