Постанова № 4481846, 09.06.2009, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2009 року Справа № 2а-1849/09/2370

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Лічевецького І.О.,

суддів - Смілянця Е.С., Новікової Т.В.,

при секретарі - Солоха О.В.

за участю прокурора - не з'явився; представника позивача - не з'явився; представників відповідача - Гришка С.І., Білоуса В.Ю., Радченко О.П. (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаком» до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Нафтаком» звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що 22.02.2006 р. між ним та ТОВ «Компанія «Укрелектробудсервіс» був укладений договір на розробку методичного та інструментально-технологічного комплексу, формування інформаційної бази та створення системи управління інформаційно-технічними засобами. Позивач стверджував, що сторони за договором повністю виконали взяті на себе зобов'язання, зокрема, він сплатив 18 000 000 грн., а контрагент розробив та передав йому обумовлену систему управління. Позивач також зазначав, що в день отримання товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрелектробудсервіс» коштів, останнє видало йому податкову накладну в якій зазначило суму податку на додану вартість в розмірі 3 000 000 грн. Далі позивач зазначав, що 03.07.2006 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування на 3 000 000 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 170 грн. Позивач стверджував, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» . Позивач звертав увагу на наявність податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також на фактичну сплату контрагенту за договором вартості товару з ПДВ.

На підставі наведених обставин позивач просив визнати недійсним спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позову відповідач наполягав на тому, що договір на розробку методичного та інструментально-технологічного комплексу, формуванню інформаційної бази та створенню системи управління інформаційно-технічними засобами був підписаний неповноважними особами. Відповідач також звертав увагу, що податкова декларація не оформлена належним чином, оскільки в ній відсутній порядковий номер. Далі відповідач стверджував, що фактично роботи ТОВ «Компанія «Укрелектробудсервіс» виконані не були і система управління позивачем не отримувалась. Насамкінець, відповідач стверджував, що позивач пропустив строки звернення до суду.

Заслухавши пояснення представників відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтаком» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності 28 вересня 2001 р. (ідентифікаційний код 31701248).

Спеціальним законом який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до статті другої Закону № 168/97-ВР платником податку на додану вартість, зокрема, є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Згідно пункту 9.2. статті 9 Закону № 168/97-ВР будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 32134734 отримано позивачем 09 жовтня 2001 р. (індивідуальний податковий № 317012423019).

В лютому 2006 р. між позивачем та ТОВ «Компанія «Укрелектробудсервіс» укладено договір № 2/02 за умовами якого останнє зобов'язалось виконати розробку методичного та інструментально-технологічного комплексу, формування інформаційної бази та створення системи управління інформаційно-технічними засобами, а ТОВ «Нафтаком» оплатити виконану роботу. Вартість робіт за договором складала 15 000 000 грн. та 3 000 000 ПДВ.

28 лютого 2006 р. між ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» та ТОВ «Нафтаком» укладено договір № 3313/1 про надання кредиту у формі овердрафту з лімітом в розмірі 18 000 000 грн. терміном на один день.

В цей же день ТОВ «Компанія «Укрелектробудсервіс» уклало з ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» договір поруки відповідно якому зобов'язалось відповідати в повному обсязі за повернення позивачем кредиту.

Платіжним дорученням № 1 від 28 лютого 2006 р. позивач, за рахунок кредитних коштів, перерахував ТОВ «Компанія «Укрелектробудсервіс» 18 000 000 грн.

ТОВ «Компанія «Укрелектробудсервіс», на виконання умов договору поруки, одразу ж повернуло кошти банку та видало позивачу податкову накладну від 28.02.2006 р. в якій зазначило базу оподаткування товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20 % в сумі 15 000 000 грн. та ПДВ в сумі 3 000 000 грн.

Одержавши накладну, позивач подав податковому органу податкову декларацію та розрахунок суми бюджетного відшкодування в яких заявив про намір отримати бюджетне відшкодування на рахунок в банку в сумі 3 000 000 грн.

За приписами підпункту 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Позаплановою виїзною перевіркою встановлено, що ТОВ «Нафтаком» в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4., підпункту 7.5.1. пункту 7.5., підпунктів 7.7.1 та 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР завищило суму бюджетного відшкодування за березень 2006 р. на суму 3 000 000 грн., а також в порушення підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 цього Закону завищило від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2006 р. на суму 3 000 000 грн.

03 липня 2006 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000462304/1 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 3000000 грн. та застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію на суму 170 грн.

Вирішуючи даний спір суд бере до уваги, що в ідповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначав продаж товарів як будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Продаж результатів робіт (послуг), це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього ж Закону).

Таким чином, до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари (роботи, послуги) у власній господарській діяльності.

У зв'язку з викладеним суд бере до уваги, що згідно акта про результати комплексної планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Нафтаком» за період з 01.01.2003 р. по 01.01.2006 р. № 77/23-208-31701248 від 24 січня 2006 р. позивач, у періоді що перевірявся, не мав як власних основних засобів так і власних оборотних коштів. Для поповнення оборотних коштів на закупівлю товару підприємство залучало кредити за користування якими було сплачено 22 950 грн. відсотків. Цим же актом встановлено, що ТОВ «Нафтаком» отримало прибуток: в 2003 р. - 8,9 тис. грн.; в 2004 - 11,1 тис. грн.; в 2005 р. - 0,5 тис. грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у позивача розумної економічної або іншої причини здійснення господарської операції подібній тій, на яку він посилається в обґрунтування позовних вимог.

Суд також враховує, що за наявними в матеріалах справи поясненнями Мажари Г.А. він зареєстрував ТОВ «Компанія «Укрелектробудсервіс» за винагороду і не здійснював ніякої діяльності перебуваючи на посаді директора.

Такі пояснення знаходять своє підтвердження і даними інформаційної довідки ДПІ у Києво-Святошинському районі, які свідчать що на названому підприємстві працювала одна особа - директор ОСОБА_1.

Суд зазначає певні суперечності в документах, що містяться в матеріалах справи. Зокрема, наявність двох договорів № 2/02 від 07.02.2006 р. і від 22.02.2006 р. та, відповідно, двох актів приймання-передачі виконаних робіт, двох податкових накладних, одна з яких не містить порядкового номера.

Беручи до уваги відсутність в ТОВ «Компанія «Укрелектробудсервіс» працівника, який за своєю кваліфікацією міг би виконати роботу, передбачену договором з ТОВ «Нафтаком», а також сукупність інших елементів, згаданих вище, суд робить висновок, що фактичне виконання умов договору не відбувалось і передача виконаних робіт не здійснювалась, оскільки вони не були виконані.

Посилання позивача на акт виконаних робіт та на висновок судово-бухгалтерської експертизи не переконують суд в товарності договору № 2/02, так як предметом дослідження цієї експертизи були бухгалтерські документи, а не сам факт реальності операції.

Таким чином, безсумнівним є те, що позивач позбавляється права на податковий кредит за наслідками безтоварної операції та на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість навіть у випадку наявності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів та оформленої належним чином податкової накладної.

Вирішуючи питання щодо застосування строків звернення до суду, суд зазначає, що відповідно до статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, суд зауважує, що згаданий строк встановлений для звернення за захистом порушених прав. Приймаючи до уваги, що спірним податковим повідомленням-рішенням права позивача не порушені, суд не знаходить підстав для застосування положень, що регулюють строки звернення до суду.

Враховуючи викладене, у світлі своєї власної оцінки документів суд поділяє висновки та мотивування відповідача і не знаходить підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 30 червня 2009 р.

Головуючий

Судді