Постанова № 44812945, 09.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року № 876/3708/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судового засідання: Щерби С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 9 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом скаргу Державної податкової інспекції у Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до Публічного акціонерного товариства «Іршавський завод продовольчих товарів» про стягнення податкового боргу, -

встановив:

16.10.2013 позивач - ДПІ у Іршавському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області звернувся з позовом про погашення податкового боргу по земельному податку в сумі 78524,74 грн шляхом стягнення з рахунків та готівкових коштів ПАТ «Іршавський завод продовольчих товарів».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за ПАТ «Іршавський завод продовольчих товарів» станом на 01.10.2013 рахується податковий борг в сумі 78524,74 грн, у т.ч. 53252,50 грн - основний платіж та 25272,24 - пеня, по земельному податку згідно поданого розрахунку № 9008085056 від 19.02.2013 у якому самостійно задекларовано: 10560,50 грн з терміном сплати до 30.05.2013, 10650,50 грн з терміном сплати до 30.06.2013, 10650,50 грн з терміном сплати до 30.07.2013, 10650,50 грн з терміном сплати до 30.08.2013, 10650,50 грн з терміном сплати до 30.09.2013. У зв'язку із несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань відповідачу на підставі ст. 129 ПК України було нараховано пеню в розмірі 25272,24 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Із цією постановою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Враховуючи те, що усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним повідомлені про його дату, час та місце, апеляційний розгляд справи відповідно до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України проведений у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Іршавський завод продтоварів» 17 вересня 2001 року зареєстроване Іршавською райдержадміністрацією Закарпатської області як юридична особа, про що видано свідоцтво (а.с. 24) та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (а.с. 24).

Відповідно до податкової декларації з плати за землю № 9008085056 від 19.02.2013, відповідачем самостійно нараховано податок щодо оплати за землю в розмірі 53252,50 грн (а.с. 9), а саме: 10650,50 грн з терміном сплати 30.05.2013, 10650,50 грн з терміном сплати 30.06.2013 року, 10650,50 грн з терміном сплати 30.07.2013, - 10650,50 грн з терміном сплати 30.08.2013, 10650,50 грн з терміном сплати 30.09.2013.

Також суд першої інстанції встановив, що вказані податкові зобов'язання відповідачем було сплачено згідно наступних платіжних доручень: за травень 2013 року - платіжне доручення № 112 від 26.06.2013 на суму 10650,50 грн; за червень 2013 року - платіжне доручення № 142 від 30.07.2013 на суму 10650,50 грн; за липень 2013 року - платіжне доручення № 157 від 27.08.2013 на суму 10650,50 грн; за серпень 2013 року - платіжне доручення № 181 від 30.09.2013 на суму 10650,50 грн; за вересень 2013 року - платіжне доручення № 206 від 24.10.2013 на суму 10650,50 грн (а.с.39-43).

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволеним бути не може, оскільки податкові зобов'язання, які становлять суму податкового боргу, відповідачем сплачено своєчасно, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями, а тому відсутні підстави для її стягнення в судовому порядку з нарахуванням пені.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п. 285.1 ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 цього Кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З аналізу наведених вище правових положень ПК України можна дійти висновку, що нарахування податкових зобов'язань по земельному податку здійснюється платниками податків самостійно, які визначаються в поданих ними контролюючому органу податкових деклараціях, які підлягають сплаті щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Такі податкові зобов'язання є узгодженими та не підлягають оскарженню.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Іршавський завод продовольчих товарів» у декларації з плати за землю № 9008085056 від 19.02.2013 самостійно задекларовано податок щодо оплати за землю в розмірі 53252,50 грн (а.с. 9), а саме: 10650,50 грн з терміном сплати 30.05.2013, 10650,50 грн з терміном сплати 30.06.2013 року, 10650,50 грн з терміном сплати 30.07.2013, - 10650,50 грн з терміном сплати 30.08.2013, 10650,50 грн з терміном сплати 30.09.2013.

Однак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач сплативши вказані податкові зобов'язання згідно наявних у справі платіжних доручень виконав покладений на нього податковий обов'язок, оскільки відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже з аналізу цієї норми вбачається, що у разі надходження від платника податків, у якого наявний податковий борг, коштів для сплати поточних грошових зобов'язань, податковий орган зобов'язаний зарахувати ці кошти у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи облікової картки платника податків - ПАТ «Іршавський завод продовольчих товарів» (а.с. 100-115), станом на дату сплати поточних податкових зобов'язань, зокрема, 26.06.2013 у відповідача була наявна недоїмка в сумі 299376,18 грн, а тому кошти, які надходили від позивача спрямовувались на погашення податкового боргу, а саме:

- 26.06.2013 кошти в сумі 10650,50 грн та 30.07.2013 аналогічну суму спрямовано на погашення податкового боргу по декларації № 810, що відображено у обліковій картці;

- 27.08.2013 суму 10650,50 грн та 30.09.2013 і 24.10.2013 аналогічні суми спрямовано на погашення податкового боргу по декларації № 1402 та по пені, що відображено у обліковій картці.

Отже, надання платником податків доказів сплати поточних податкових зобов'язань при наявності податкового боргу на день такої сплати, не може вважатися належним виконанням обов'язку, оскільки у такому випадку податковим органом ці кошти спрямовуються у рахунок погашення податкового боргу.

Підпунктом 129.1.1 пункту 129 1 статті 129 ПК України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

При самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Згідно п. 129.4 ст. 129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Оскільки сума узгоджених грошових зобов'язань погашалась у порядку черговості їх виникнення, то у відповідності до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України відповідачу нараховано пеню в сумі 25272,34 грн за період з 02.08.2011 по 29.09.2013.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання відповідача на те, що пеня, яка входить у суму податкового боргу по цій справі, вже була предметом стягнення у справі № 2а-0770/2249/12, оскільки із розрахунку заборгованості станом на 28.05.2013 (а.с. 44) вбачається, що сума пені, яка вказана у цьому розрахунку, становить 46402,21 грн та формувалась під час сплати зобов'язань у період з січня 2011 року по квітень 2013 року. Однак, у розглядуваній справі сума пені нараховувалась після 28.05.2013 під час зарахування платежів, які надходили від відповідача, зокрема, 26.06.2013, 29.07.2013, 30.07.2013, 20.08.2013, 30.08.2013, 30.09.2013, у рахунок погашення податкового боргу, а тому суми пені, які заявлені у цій справі, не входять до суми податкового боргу по справі № 2а-0770/2249/12, який був сформований станом на 28.05.2013.

Таким чином, розмір податкового боргу відповідача станом на 01.10.2013 по земельному податку становить 53250,50 грн та пеня - 25272,24 грн, що підтверджується наявними у справі належними і допустимими доказами, а саме: довідкою та розрахунком заборгованості, копією податкової декларації з плати за землю № 9008085056 від 19.02.2013, обліковою карткою платника податків.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Порядок погашення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.2 - 95.4 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

У зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу, позивачем йому надсилалися перша податкова вимога від 31.03.2009 № 1/94 та друга податкова вимога № 2/121 (а.с. 28).

Згідно абз. 2 п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Оскільки за відповідачем рахується податковий борг та ним не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такий борг підлягає погашенню на підставі рішення суду за рахунок готівки та коштів на рахунках платника податків у банках, які його обслуговують.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 9 січня 2014 року у справі № 807/3606/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Іршавський завод продовольчих товарів» (90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Шевченка, 70, код - 00412139) податковий борг по земельному податку в сумі 78524,74 грн (сімдесят вісім тисяч п'ятсот двадцять чотири гривні сімдесят чотири копій) за рахунок коштів у банках, обслуговуючих цього платника податків та готівки, що йому належить.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі складена та підписана 12.06.2015.