Ухвала суду № 44812835, 11.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7557/14 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Грищенко В.Е., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Вищого навчального закладу «Університет сучасних знань» - Левкович Ліни Анатоліївни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» до Товариства з обмеженою відповідальністю Вищого навчального закладу «Університет сучасних знань», керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Вищого навчального закладу «Університет сучасних знань» ОСОБА_4 про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вищого навчального закладу «Університет сучасних знань», керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Вищого навчального закладу «Університет сучасних знань» ОСОБА_4 про визнання дій протиправними. Свої вимоги мотивує тим, що 25 листопада 2013 року направлено на адресу відповідачів запит на інформацію з проханням надати публічну інформацію про ВНЗ, яка становить суспільний інтерес, 08 травня 2014 року нею повторно надіслано запит на інформацію. У відповідь на запит відповідачами листом № 133 від 12 травня 2014 року повідомлено про те, що Вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань» не є суб'єктом владних повноважень та не є розпорядником запитуваної інформації відповідно до норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому для надання запитуваної інформації та копій документів не вбачається правових підстав. Позивач вважає таку відповідь відмовою у задоволенні запиту.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2014 року задоволено вказаний позов частково. Визнано дії ректора, голови приймальної комісії Університету сучасних знань що полягає у ненаданні інформації за запитом від 25.11.2013 року на інформацію позивача протиправними. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю Вищого навчального закладу «Університет сучасних знань» - Левкович Ліна Анатоліївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та закрити провадження в справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2014 року скасовано. Провадження в справі закрито.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2015 року ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року скасовано, справу направлено на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

25.11.2013 року Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України», що зареєстрована в якості юридичної особи (громадської організації) відповідно до Закону України «Про громадські об'єднання», направила ректору Університету сучасних знань запит № 573/4-13 від 25.11.2013 року на отримання інформації з проханням надати публічну інформацію про вищий навчальний заклад (ВНЗ) - Університет сучасних знань, яка становить суспільний інтерес, у вигляді належним чином засвідчених копій документів: зміни (за їх наявності) внесені до Статуту ВНЗ протягом 2013-2014рр.; Витягу ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; Правил прийому до ВНЗ у 2014 році; - Положення про приймальну комісію ВНЗ; Наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ.

Відповідачами не було надано відповіді та запитуваної інформації на зазначений запит позивача.

08 травня 2014 року представник позивача повторно надіслав відповідачам запит на інформацію №336/-2-14.

У відповідь на запити позивача від 25 листопада 2013 року та 08 травня 2014 року відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань» листом № 133 від 12 травня 2014 року за підписом ректора ОСОБА_5 повідомив, що Вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань» не є суб'єктом владних повноважень та не є розпорядником інформації, відповідно до положень ст. ст. 12, 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Не погоджуючись з такою відповіддю та вважаючи її відмовою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що у відповіді щодо запитуваної позивачем інформації відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань» (на час розгляду справи судом апеляційної інстанції - Приватний вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань») зазначив, що не є розпорядником публічної інформації, а отже відсутні правові підстави для надання зазначеної інформації та копій документів.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані твердження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань» (на час розгляду справи судом апеляційної інстанції - Приватний вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань») є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Тобто, згідно вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», передбачені виключні підстави для відмови запитувачу в задоволенні його запиту на інформацію.

Підстави, відповідно до яких відповідач взагалі не надав запитуваної інформації на запит позивача на інформацію відсутні в ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Тому, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що дії відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань» (на час розгляду справи судом апеляційної інстанції - Приватний вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань») щодо ненадання відповіді на запит на інформацію та ненадання запитуваної публічної інформації в даному випадку є неправомірними.

Також колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції тверджень Товариства з обмеженою відповідальністю Вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань» (на час розгляду справи судом апеляційної інстанції - Приватний вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань») про те, що останній не є розпорядником публічної інформації та на нього не розповсюджуються норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.

Позивач є зареєстрованою, відповідно до вимог Закону України «Про громадські об'єднання» юридичною особою, а отже є суб'єктом запиту - запитувачем інформації.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації визнаються особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань» (на час розгляду справи судом апеляційної інстанції - Приватний вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань») - суб'єкт владних повноважень, а у випадках передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Саме такий випадок і передбачений ч. 3 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно якої оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість та протиправність посилання відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань» (на час розгляду справи судом апеляційної інстанції - Приватний вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань») про те, що даний спір не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 03 квітня 2014 року по справі № К/800/57483/13.

Також, відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30.09.2013 року № 11 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації», юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі спори щодо правовідносин, пов'язаних з доступом до публічної інформації, в яких оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність розпорядників публічної інформації, в тому числі й у разі, якщо і такими розпорядниками є не суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про вищу освіту» безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор.

Частиною 2 статті 32 Закону України «Про вищу освіту» передбачено перелік владних управлінських функцій, що виконуються ректором.

Отже, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань» (на час розгляду справи судом апеляційної інстанції - Приватний вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань») є розпорядником інформації відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та належним відповідачем згідно положень п. 9 ч. 1 ст. 3 КАС України.

Оскільки останній належить до розпорядників інформації, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», то на відповідача розповсюджується ч. 3 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до якої на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Отже, оскільки відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань» (на час розгляду справи судом апеляційної інстанції - Приватний вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань») є розпорядником інформації, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», то останній зобов'язаний не лише оприлюднювати публічну інформацію на своєму офіційному веб-сайті, проте й надавати таку інформацію за запитами на інформацію.

Крім того, п. 3, 6 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про громадські об'єднання» визначає право громадських об'єднань на одержання у порядку, визначеному Законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та здійснювати інші права, не заборонені Законом.

Так, позивач зареєстрований юридичною особою (громадською організацією) у відповідності до вимог Закону України «Про громадські об'єднання».

Таким чином, нормами чинного законодавства України, прямо передбачено право витребування громадськими організаціями належним чином засвідчених копій документів-носіїв публічної інформації та зобов'язання відповідача, як розпорядника інформації, надавати публічну інформацію за запитами на інформацію.

Більш того, судом першої інстанції було встановлено, що запит позивача щодо надання публічної інформації про ВНЗ, який не було задоволено відповідачами, становить суспільний інтерес.

Так, відповідачі не взяли до уваги положення ст. 53 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Відповідачі також не взяли до уваги того факту, що інформація, яка була запитана у них, пов'язана зі вступом до вищого навчального закладу та є безумовно інформацією, що становить значний суспільний інтерес, оскільки за інформацією: http://mon.gov.ua (офіційний веб-сайт Міністерства освіти і науки України) від 28 липня 2013 року станом на 09:00 год. 26 липня 2013 року у ВНЗ України зареєстровано 2027800 заяв від абітурієнтів. Враховуючи рідних та близьких абітурієнтів, які опікуються їх вступом до ВНЗ, кількість громадян України, для яких дана, запитана позивачем, інформація становить суспільний інтерес перевищує 6 млн. громадян України.

Таким чином, позивач запитував публічну інформацію у відповідачів, саме про Університет сучасних знань, та інформацію, що становить суспільний інтерес.

Отже, зазначені дії відповідачів щодо ненадання відповіді на запит на інформацію та ненадання запитуваної публічної інформації, яка становить суспільний інтерес, призвели до порушення прав та законних інтересів позивача.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині що стосується визнання протиправними дій ректора, голови приймальної комісії відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань» (на час розгляду справи судом апеляційної інстанції - Приватний вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань») як посадової особи, діями якої порушено права позивача, в іншій частині вимоги позову задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позовної заяви є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Вищого навчального закладу «Університет сучасних знань» - Левкович Ліни Анатоліївни - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.