Ухвала суду № 44812238, 10.06.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2010 р.справа № 2а-1425/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

при секретарі судового засідання:Гулій О.Г.

за участю представників сторін:

позивача :- ОСОБА_2 дов.№10/10-140 від 10.03.10р.;

відповідача-1:- ОСОБА_3 дов.від 19.03.10р.,

відповідача-3:- ОСОБА_4 дов.№10-6017/1445 від 26.04.10р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «МетаБанк»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2009 р.

у справі № 2а-1425/09/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «МетаБанк»

до відповідача-1: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими плптниками податків у м.Запоріжжі

відповідача-2: Державної податкової адміністрації у Запорізькій області

відповідача-3: Державної податкової адміністрації України

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2009 р. у справі № 2а-1425/09/0870 (головуючий суддя Нечипуренко О.М.) в задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «МетаБанк»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень - відмовлено.

Постанова суду мотивована посиланням на наступне. Вилучення БПК емітованих іншим банком, клієнтів іншого банку із банкоматів АБ «Металург»їх зберігання та повернення ПУМБ це послуги, що надаються останньому позивачем та є обєктом оподаткування. Якщо працівники відшкодовують банку суму за перевищення ліміту на мобільний звязок та телефонні розмови, виходячи із суми компенсації, то слід нараховувати податкове зобовязання з ПДВ. Оскільки штрафні санкції застосовані за порушення законодавства і передбачені законодавчо то вони є правомірними.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Відкритим акціонерним товариством «МетаБанк»подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2009 р. у справі № 2а-1425/09/0870, що винесена з порушенням норм процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував доказів, наявних в справі, допущено невірне застосування положень закону.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вказує на законність та обґрунтованість винесеної постанови.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що співробітниками податкового органу проведена виїзна планова перевірка за результатами якої складено акт від 07.07.2008р. №26/08-07/20496061 «Про результати виїзної планової перевірки Акціонерного банку «Металург»(далі позивач або Банк) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 31.03.2008р.»

В ході перевірки встановлено, що позивачем укладено з ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк»(надалі «ПУМБ») Генеральну угоду від 13.09.2004р. №80/09-04, яка визначає порядок та умови співробітництва між ПУМБ та Банком, що направлені на вступ Банку до міжнародної платіжної системи MasterCard International, а також на випуск та обслуговування міжнародних пластикових карток вказаної платіжної системи.

Банк доручає, а ПУМБ бере на себе зобов'язання здійснити від імені та за рахунок Банку наступні дії:

- подати до міжнародної платіжної системи MasterCard International всі документи, необхідні для отримання Банком статусу Affiliate Member в MasterCard International та ліцензії на право використовувати будь-який продукт MasterCard International у відповідності з вимогами MasterCard International;

- виконувати інші необхідні дії згідно правилам, що встановлені MasterCard International. У перевіряємому періоді, позивачем отримано винагороду від ПУМБ за вилучення банківських платіжних карток (далі по тексту - БПК) з банкоматів АБ «Металург»у розмірі 3734,50 гривень.

В ході перевірки встановлено, що позивачем в порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. (надалі Закон №168), занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість при отриманні винагороди від Першого Українського Міжнародного банку за вилучення банківських платіжних карток з власних банкоматів за період з 01.10.2006р. по 31.03.2008р. у розмірі 746,90 гривень.

В ході перевірки також встановлено, що позивачем укладено з ЗАТ «ОСОБА_5Ес.Ем.» Генеральну угоду від 17.02.2006р. №Н0106/2006 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM.

Банківською установою, в зв'язку з упорядкуванням переговорів та зменшення витрат на мобільний зв'язок, видано накази «Про мобільний зв'язок»: від 31.10.2006р. № 344-ОД; від 08.12.2006 р. № 382-ОД; від 02.04.2007р. №100-ОД; від 25.05.2007р. №167-ОД, якими встановлено ліміти на вартість мобільного зв'язку та передбачено наступне. В суму ліміту включаються: абонентська плата, вихідні дзвінки в межах закритої абонентської групи, абонентам мережі «Київстар», по Україні та на інших операторів зв'язку, а також відправка SMS- повідомлень.

Всі розмови та повідомлення, вказані в п.2 повинні носити службовий характер. Компенсація за міжміські телефонні переговори неслужбового характеру та компенсація за перевищення ліміту мобільного зв'язку здійснювалась шляхом відрахування з заробітної плати працівників (за заявами працівників) та через касу банківської установи.

При вибірковій перевірці касових документів, відомостей по заробітній платі, виданих податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних встановлено, що позивачем не включено до бази оподаткування податку на додану вартість суми коштів, відшкодованих установі банку працівниками за послуги мобільного зв'язку понад встановлені ліміти та за телефонні переговори невиробничого призначення.

Згідно акту перевірки, податковим органом здійснено висновок, що позивач в порушення пункту 4.1, пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1, підпункту 7.3.6 пункту 7.3, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 занизив суму податкових зобов'язань податку на додану вартість у розмірі 9863,60гривень.

За наслідками проведення перевірки 18 липня 2008 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000340807/0 про сплату податку на додану вартість в сумі 17 469,00 гривень, у тому числі основного платежу - 11 646,00 гривень, штрафних санкцій -5 823,00 гривень.

Зазначене рішення оскаржене в адміністративному порядку. За результатами процедури адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення залишене без змін, скарги без задоволення, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000340807/1 від 25.09.08р., №0000340807/2 від 04.12.08р. та №0000340807/3 від 11.02.09р.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову вказує наступне.

Як встановлено з матеріалів справи не заперечувалось сторонами, даний спір виник у зв'язку із висновками, зробленими СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі у Акті перевірки №26/08-07/20496061 від 07.07.2008 року, а саме: щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ при отриманні винагороди від ЗАТ «ПУМБ»в розмірі 746,90 грн. та заниження податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 9863,60 грн. через не включення до бази оподаткування коштів, відшкодованих банку власними працівниками за послуги мобільного зв'язку та за телефонні переговори невиробничого призначення.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону № 168 поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного використання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у, межах договорів оренди (лізингу) поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Пп. 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168 визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Пунктом 4.1 статті 4 Закону №168 встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону № 168 податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Відповідно до 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує( платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Стосовно заниження платником податкових зобов'язань з ПДВ при отриманні винагороди від ЗАТ «ПУМБ»у розмірі 746,90 грн. за вилучення банківських платіжних карток з власних банкоматів, судом першої інстанції вказано, що вилучення БПК емітованих іншим банком, клієнтів іншого банку із банкоматів АБ «Металург»їх зберігання та повернення ПУМБ - це послуги, що надаються останньому позивачем (поставка послуг) та є об'єктом оподаткування. Оскільки вилучення АБ «Металург»з власних банкоматів платіжних карток ЗАТ «ПУМБ»не включено до вказаного вище Переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, то позивачем безпідставно занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 746,90 гривень.

З даним висновком колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду погоджується з огляду на наступне.

Відповідно п. 1.27 ст. 1 Закону України від 05.04.2001р. № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»(надалі - Закон № 2346) платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Пунктом 1.37 ст. 1 зазначеного Закону дається визначення розрахунково-касового обслуговування - це є послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Сума переказу - кошти, відповідна сума яких внаслідок переказу має бути зарахована на рахунок отримувача або видана йому у готівковій формі (п. 1.41 ст. 1 Закону № 2346).

Учасник платіжної системи - юридична або фізична особа - суб'єкт відносин, що виникають при проведенні переказу коштів, ініційованого за допомогою платіжного інструмента цієї платіжної системи (п. 1.43 ст. 1 Закону № 2346).

Вимоги п. 1.5 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління ОСОБА_6 банку України від 19.04.2005р. № 137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2005р. за № 543/10823 (далі - Постанова № 137) встановлюють, що держатель платіжної картки фізична особа - клієнт або довірена особа клієнта, яка на законних підставах використовує платіжну картку (її реквізити) для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції з її застосуванням.

ОСОБА_6 банку України та ДПА України від 04.08.2003р. № 12-210/1023-5614, № 12049/7/15-2317 узгоджено Перелік операцій з розрахунково-касового обслуговування та операцій з цінними паперами, що здійснюються банками України і які відповідно до підпунктів 3.2.5 та 3.2.7 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»не є об'єктом оподаткування»(далі по текст - Перелік) визначено, що виконання операцій за розрахункам з платіжними картками не є об'єктом оподаткування, при цьому, послуга з вилучення платіжних карток не входить до вищезазначеного Переліку.

На підставі зазначеного, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині є правомірним.

Стосовно заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 9863,60 грн. через не включення до бази оподаткування коштів, відшкодованих банку за послуги мобільного зв'язку та за телефонні переговори невиробничого призначення, судом першої інстанції вказано, що пунктом 1.32 ст. 1 Закону № 334 передбачено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як підтверджено актом перевірки, позивачем укладено з ЗАТ «ОСОБА_5Ес.Ем.»Генеральну угоду від 17.02.2006р. №Н0106/2006 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM.

Компенсація за міжміські телефонні переговори неслужбового характеру та компенсація за переліміт мобільного зв'язку здійснювалась шляхом відрахування з заробітної плати працівників (за заявами працівників) та через касу банківської установи.

При вибірковій перевірці касових документів, відомостей по заробітній платі, виданих податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних перевіряючими особами податкового органу встановлено, що позивачем не включено до бази оподаткування податку на додану вартість суми коштів, відшкодованих установі банку працівниками за послуги мобільного зв'язку понад встановлені ліміти та за телефонні переговори невиробничого призначення.

Однак, в даному випадку, компенсація витрат працівниками здійснюється або шляхом внесення готівки в касу банку, або шляхом утримання понадлімітної суми із заробітної плати за заявою працівника (безготівково). Вартість послуг зв'язку, отриманих від постачальників та компенсованих працівниками банку, не відносяться до валових витрат установи банку.Згідно з реєстром компенсацій, сплачених співробітниками АБ «Металлург» за отримані послуги зв'язку у первинних документах (в квитанціях та заявах на утримання з заробітної плати) вказано призначення платежу: «міжміські переговори невиробничого характеру, у тому рахунку ПДВ»або «переліміт по мобільному телефону, у тому рахунку ПДВ».

Разом з тим, для розрахунку суми податкового зобов'язання податку на додану вартість за базу оподаткування прийнято суму компенсації, зазначену у розрахункових документах зменшену на суму податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Судом першої інстанції здійснено висновок, що оскільки працівники відшкодовують Банку суму за перевищення ліміту на мобільний зв'язок та телефонні розмови, виходячи із суми компенсації, слід нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ. За таких обставин, сума компенсації витрат на послуги мобільного зв'язку, відшкодована працівниками АБ «Металург», є об'єктом оподаткування ПДВ що в свою чергу, є підставою для нарахування податкових зобов'язань із зазначеного податку.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі правомірно донараховано позивачу податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 10 610,50 грн. за основним платежем є таким, що відповідає обставинам справи.

Щодо нарахування фінансових санкцій, суд першої інстанції зазначив, що оскільки податкове зобов'язання визначено позивачу правомірно, штрафні санкції є такими, що нараховані правомірно та у відповідності до чинного законодавства. З даним висновком колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду також погоджується з огляду на те, що підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Стосовно вимог щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000340807/1 від 25.09.2008р. № 0000340807/2 від 04.12.2008р. та № 0000340807/3 від 11.02.2009р., суд першої інстанції з посиланням на норми КАС України зазначив, що дані рішення не містять норм права, тобто не є нормативно-правовими актами, не містять приписів обов'язкового характеру, не встановлюють прав та обов'язків позивача, тобто не є актами індивідуальної дії, а, отже, не можуть бути оскаржені до суду. Вказав, що по своїй суті названі рішення не можуть порушувати прав або інтересів перевіряємої особи.

З даним висновком колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду погоджується, оскільки за змістом п.4.2 ст.4, п.п.4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону № 2181, ст.11,12, 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст.10,11 Закону України «Про систему оподаткування»та п.2.6 Порядку направлення органами Державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом ДПАУ від 21.06.2001р. № 253 (надалі - Порядок 253), випливає, що за результатами перевірки податковими органами приймається рішення про донарахування податків і зборів та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Податкові повідомлення-рішення надсилаються платнику податків, зокрема, за результатами розгляду скарги у податкових органах з метою доведення збільшення, зменшення податкових зобов'язань або нових граничних термінів їх сплати.

Правова природа повідомлень-рішень визначена Порядком № 253. Так, пунктом 5.3 вищезгаданого Порядку № 253 встановлено: «З метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні ( у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Подібні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги. Отже, похідні повідомлення-рішення, формуються на підставі рішень про розгляд скарги платника податків і призначені лише для доведення нових термінів сплати раніше встановленого зобов'язання.

Враховуючи викладене, похідні повідомлення-рішення, в даному випадку це повідомлення-рішення №0000340807/1 від 25.09.2008р., № 0000340807/2 від 04.12.2008р. та № 0000340807/3 від 11.02.2009р., не можуть порушувати прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки не встановлюють для нього нових прав та обов'язків. Форма такого повідомлення не може змінювати його правову природу.

Терміни сплати узгоджених податкових зобов'язань встановлюються законом і не можуть змінюватися актами державної податкової служби, вони лише доводяться до платників податків у спосіб, встановлений Порядком № 253.

Також є правомірним і висновок суду першої інстанції, стосовно того, що вимоги про визнання недійсними рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про результати розгляду первинної скарги № 10632/10/25-016 від 25.09.08р., рішення Державної податкової адміністрації України у Запорізькій області про результати розгляду повторних скарг № 63/10/25-020 від 03.12.08р.та рішення Державно податкової адміністрації України про результати розгляду повторних скарг № 999/6/25-0115 від 07.02.09р. не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної ії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі встановлення факту протиправних дій суд виносить відповідну постанову.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чя бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки за результатами розгляду справи, колегія суддів суду першої інстанції та колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що дії Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі відповідають вимогам чинного законодавства, податкове повідомлення-рішення №0000340807/0 від 18.07.2008 року винесено правомірно, - відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи обєктивно, повно та всебічно зясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та на думку судової колегії не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. 196, п.1.ч.1 ст.198, 200, п.1.ч.1.ст.205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «МетаБанк» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2009 р. у справі № 2а-1425/09/0870 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2009 р. у справі № 2а-1425/09/0870 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Ухвалу в повному обсязі складено та підписано 23.06.2010 р.

Головуючий:Н.А Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк

Суддя:О.В. Юхименко