Ухвала суду № 44811720, 30.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

іменем України

"30" квітня 2015 р. справа 811/2770/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)

судді Круговий О.О., Чередниченко В.Є.,

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003100171 від 15.05.2013 та №0003110171 від 15.05.2013.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 позов задоволений частково. Визнані протиправними і скасовані податкове повідомлення-рішення №0003100171 від 15.05.2013 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17957гр50коп та податкове повідомлення-рішення відповідача №0003110171 від 15.05.2013 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 13468гр13коп.

В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказують на непідтвердженність господарських операцій з ТОВ «Браво СРЛ».

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно акту №289/171/НОМЕР_1 від 08.04.2013 документальної планової виїзної перевірки дотримання позивачем податкового та іншого законодавства за період з квітня по грудень 2012 року, проведеної Кіровоградською ОДПІ, відповідачем використаний акт ДПІ в Печерському районі м.Києва №568/22-1/34527595 від 11.02.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Браво СРЛ», якими встановлено нереальність операцій по ланцюгам постачання товарів, послуг з контрагентами. З урахуванням названого акту, відповідач дійшов висновку, що порушення контрагентом позивача - ТОВ «Браво СРЛ» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, первинні документи, складені від імені названого підприємства, не мають статусу первинних документів і носять протиправний характер, а отже укладені правочини між даним контрагентом та позивачем є нікчемними. ОСОБА_1 до складу задекларованих валових витрат необгрунтовано включено вартість придбаного товару у ТОВ «Браво СРЛ» на суму 71830гр, що призвело до зменшення податку з доходів фізичних осіб на 10774гр50коп.

На підставі акту перевірки відповідачем 15.05.2013прийняті податкові повідомлення-рішення форми №0003100171, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 17912гр96коп, штрафні санкції 3844гр40коп, а всього 21757гр36коп; №0003110171, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування основний платіж 12967гр64коп, штрафні санкції 2693гр63коп, а всього 15661гр27коп.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішення №0003110171 в повному обсязі; з податковим повідомленням-рішенням №0003100171 в частині грошового зобов'язання в розмірі 17957гр50коп.

Встановлено, що між позивачем та ТОВ «Браво СРЛ» 26.09.2012 укладено договір поставки продукції №1545 (картон, папір, плівка та інше). Оплата товару здійснені на підставі рахунків-фактури №1545 від 26.09.2012 на суму 42966гр, №1569 від 27.09.2012 на суму 43200гр. На виконання умов договору ТОВ «Браво СРЛ» позивачу виписано податкові накладні №1547 від 26.09.2012 на суму 42996гр, №1569 від 27.09.2012 на суму 43200гр. Факт отримання позивачем товару підтверджується видатковими накладними №СФ-0001547 від 27.09.2012 та №СФ-0001569 від 27.09.2012. Товар оплачено в повному обсязі, що підтверджується випискою з банківського рахунку на вересень 2012 року.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також пунктами 1.2, 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.

Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

За таких обставин позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження факту здійснення господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Браво СРЛ».

Слід також зазначити, що в акті перевірки відсутні будь-які посилання на те, що відповідні суми податку на додану вартість, які були включені позивачем до складу свого податкового кредиту в зв'язку із здійсненням господарських операцій за договором із ТОВ «Браво СРЛ», не були включені останніми як продавцем/виконавцем в цих же розмірах до складу своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та не сплачено до бюджету.

Актом перевірки не спростовується той факт, що ТОВ «Браво СРЛ» на момент здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем було зареєстровано у встановленому порядку як платник податку на додану вартість, який мав право виписувати та надавати податкові накладні.

Крім того, на день розгляду справи не існує судових рішень, вироків суду, які б були підтвердженням фіктивної діяльності ТОВ «Браво СРЛ», визнання недійсними його установчих документів та злочинної діяльності посадових осіб цього підприємства.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, слід погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач належним чином визначив показники податкової звітності з податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Браво СРЛ».

В обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на акт перевірки контрагента позивача - ТОВ «Браво СРЛ», у якому зазначено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Браво СРЛ» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Браво СРЛ», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Браво СРЛ» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Акт перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва №568/22-1/34527595 від 11.02.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Браво СРЛ» з ТОВ «Еля Агроекспорт», ТОВ Гелеадор», ТОВ Респект Сервіс» за серпень-вересень 2012 року не містить відомостей про наявність або відсутність господарських правовідносин позивача з ТОВ «Браво СРЛ».

Податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість одним із постачальників товару у ланцюгу постачання не впливає на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого при придбанні товару, послуг оскільки Податковий Кодекс України не ставить таке право покупця в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару, послуг своїх договірних та податкових зобов'язань.

У разі, коли контрагенти покупця чи треті особи не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Будь-які факти, встановлені під час перевірки контрагентів, не є підставою для позбавлення покупця права на витрати та податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання права на кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовного того, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Браво СРЛ».

Відповідно до вимог статті 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України вказує, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У відповідності до пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Браво СРЛ» було підтверджено позивачем під час розгляду даної адміністративної справи як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, шляхом надання належних доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0003110171 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 13468,13гр, з яких за основним платежем 10774гр50коп та штрафними санкціями 2693гр63коп.

На думку апеляційного суду в іншій частині рішення залишено в силі - законно, оскільки суд не має можливості перевірити обставини правомірності формування позивачем валових витрат за 2010-2011 роки з підстав не надання позивачем необхідних первинних документів на підтвердження позовних обґрунтувань.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень в частині їх оскарження.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 41, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: В.Є. Чередниченко