Постанова № 4480379, 14.08.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2009 р.                                                                       справа № 2а-2а-9082/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Головіної К.І.

при секретарі                                                  Потапенко О.М.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого                                                             судді Головіної К.І.,

при секретарі           Потапенко О.М.,

за участю представника позивача                                                  Дробітька Д.В.,

представників відповідачів                                         Кононенко В.К.,

                                                                                                    Козлова А.В.

                                                                                                    Вертели М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Струм» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 27.01.2009 року № 700000003/2009/0000003, визнання недійсним рішення про визначення митної вартості від 27.01.2009 року № 700000003/9/000102, стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 85579,06 грн. з Державного бюджету України, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Струм» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Головного управління Державного казначейства у м. Києві про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 27.01.2009 року № 700000003/2009/0000003, визнання недійсним рішення про визначення митної вартості від 27.01.2009 року № 700000003/9/000102, стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 85579,06 грн. з Державного бюджету України.

В обґрунтування позову посилається на те, що 27.01.2009 року згідно з вимогами Митного Кодексу України з метою митного оформлення товару (ферросілікомарганець виробництва Грузії) ним було надано до Східної митниці вантажну митну декларацію та відповідні комплекти товарно-супровідної документації із зазначенням митної вартості товару, яка склала 1963500 грн., але відповідач відмовив у митному оформленні вантажної митної декларації карткою відмови № 700000003/2009/0000003 від 27.01.2009 року.

Для визначення митної вартості товариством було використано зовнішньоекономічний контракт № 26/05дкл від 26.05.2008 року; додаток № 4 від 24.12 2008 року; Інвойс № S-4 від 05.01.2009 року, сертифікат про походження товару від 05.01.2009 року, сертифікат якості продукції від 05.01.2009 року, лист ДП «Укрпромзовніекспертиза» від 13.01.2009 року; калькуляція собівартості ТОВ «Рустамелі»; «Метал-кур’єр» № 1-2 від 12.01.2009 року. Подані документи були достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору є ціна, фактично сплачена чи така, що підлягає сплаті за товари, що продаються на експорт в Україну.

Як зазначає позивач, відповідачем 1 відмовлено у митному оформленні митної декларації ВМД № 700000003/9/000102 від 27.01.2009 року карткою відмови № 700000003/2009/0000003 від 27.01.2009 року з посиланням на постанову КМУ № 1766 від 20.12.2006р.

Крім того, 27.01.2009 року позивачем було отримане рішення митного органу № 700000003/9/000102 від 27.01.2009 року про визначення митної вартості товару, що ввозиться, на рівні 2409099 грн.

Позивачем на підставі визначеної Відповідачем 1 митної вартості були заповнені нові ВМД та надані митному органу - № 700000005/9/000105 та № 700000005/9/000235, у зв’язку з чим товариством було зайво сплачено податку на додану вартість на суму 207345.60 грн.

Тому просить суд визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000003/2009/0000003 від 27.01.2009 року, визнати недійсними рішення про визначення митної вартості від 27.01.2009 року № 700000003/9/000102, стягнути зайво сплачену суму з податку на додану вартість на суму 85579,06 грн. з Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги в частині суми, що підлягає стягненню, у розмірі 207345.60 грн., позов підтримав та просив його задовольнити.

Представники відповідача – Східної митниці проти позову заперечували, зазначивши, що Східна митниця діяла на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 та ст. ст. 88, 264, 265 Митного кодексу України, з приписів яких вбачається, що митний орган має право вимагати, а декларант зобов’язаний надати необхідні документи. Тобто, як зазначає відповідач, достатність наданих документів визначає саме митний орган, а не декларант вантажу.

Крім того, представники відповідача вказали на те, що митний орган має право корегувати заявлену митну вартість з урахуванням наявної інформації, в тому числі, що міститься в ціновій базі даних ЄАІС ДМСУ. Просили відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідачів – Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві позов не визнав, надав суду заперечення, в яких зазначив, що контроль за стягненням митних платежів, вказаних позивачем у позові, здійснюється митними органами. Відповідно до Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 року № 25/44, основною умовою повернення коштів, вказаних у позові є обов’язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету. Тобто, чинним законодавством чітко визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету. В силу покладених чинним законодавством повноважень та функцій, Головне управління є органом, що здійснює виключно обслуговування державного бюджету, тому ототожнення Головного управління з державним бюджетом є неправомірним. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 Митного кодексу України митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, такі основні завдання - виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; захист економічних інтересів України; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку; сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб; застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи; ведення митної статистики; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 12 Митного кодексу України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці та митниці.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Струм» є юридичною особою, зареєстроване виконкомом Донецької міської ради 16.06.2004 року за № 33019673, діє на підставі статуту та є платником податку на додану вартість.

26.05.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Струм» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Русметалі» (Продавець) укладений контракт № 26/05 дкп, відповідно до якого Продавець зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити ферросілікомарганець, у майбутньому «Товар», на умовах РОВ (Інкотермс 2000) згідно Додатку до цього контракту. Асортимент, кількість, ціна та строки оплати та поставки кожної конкретної партії Товару, а також інші умови поставки Товару узгоджуються сторонами у додатках, які є невід’ємною частиною контракту. Умови поставки Товару трактуються та застосовуються сторонами в межах контракту відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс 2000», якщо інше не обумовлено контрактом).

24.12.2008 року сторонами було прийнято Додаток № 4 до зазначеного вище контракту щодо визначення ціни на товар, у відповідності з якими вартість однієї тонни ферросілікомарганцю МнС17 складає 1250 доларів США.

Відповідно до положень ст. 1 Митного кодексу України митною декларацією є письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

27.01.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Струм» надана до Східної митниці ВМД № 700000003/9/000102, відповідно до якої задекларований товар – ферросілікомарганець марки МнС17. Відправник товару визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Русметалі» Грузія (ряд. 2). Умови поставки – FОВ GЕ Поті (ряд. 20), код товару 72023000000 (ряд. 31). Загальна сума за рахунком визначена у розмірі 1963500.00 грн. (ряд. 22), З урахуванням коригування ціна складає 2481864,00 грн., витрати на транспортування – 72765,00 грн. (ряд. 45) Митна вартість визначена позивачем за першим методом – ціною договору, митним органом – за шостим.

Відповідно до ряд. 44 ВМД та відомостей, зазначених на другому аркуші, в якості додаткових документів декларантом додано: зовнішньоекономічний контракт 26/05 дкп, додаток до контракту № 4, договір про перевезення, довідка ДПІ про проведення декларування доходів та майна, сертифікат якості 4, сертифікат про походження товару форми СТ-1, лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза»

На підставі ст. ст. 268 - 269 Митного кодексу України Східною митницею були витребувані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Струм» додаткові документи стосовно виконання п. 11 Порядку: договори з третіми особами, що пов’язані з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, відповідна бухгалтерська документація, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, копія ВМД країни-відправника, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які мають відповідні повноваження згідно з законодавством, відомості про якісні характеристики товару, інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини, банківські платіжні документи, інші документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Струм» зазначило, що ним були подані всі можливі та необхідні документи на виконання п. 11 Порядку для визначення митної вартості товару.

27.01.2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Струм» відповідачем була надана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000003/2009/0000003.

Відповідно до картки відмови товари не підлягають митному оформленню через митний кордон України з причин неподання додаткових документів, необхідних для визначення митної вартості. В якості вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України Східною митницею визначено декларування товару за ціною та методом, визначеними Східною митницею.

Так, 27.01.2009 року Східною митницею було прийняте рішення № 700000003/9/000102 про визначення митної вартості товару до ВМД, згідно якого визначена ціна угоди щодо раніше оформлених ідентичних та подібних товарів у валюті у сумі 322320,00 доларів США та ціна за одиницю (1 кг товару) 1,58 доларів США замість заявлених 1,25 доларів США за 1 кг товару. Визначення митної вартості здійснено за шостим методом з огляду на недостатність відомостей для визначення митної вартості за ціною договору (вартість операції), відсутністю інформації щодо цін на ідентичні, аналогічні товари, та відсутністю інформації, що дозволяла б використати четвертий та п’ятий методи. Джерелом інформації та документами, які використані для розрахунку митної вартості товару митним органом зазначена цінова інформація ДМСУ.

Таким чином, Східною митницею було з’ясовано, що згідно з ціновою інформацією ЄАІС Державної митної служби України митне оформлення подібної (аналогічної) продукції на тих же комерційних умовах (режим ІМ 40) здійснювалось на «ферросілікомарганець марки МнС17» за ціною 1.58 доларів США за 1 кг., замість заявленої декларантом 1.25 доларів США за 1 кг., у зв’язку з чим митна вартість вантажу була позивачем занижена.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у зв’язку з обґрунтованими сумнівами у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості (не надані додаткові документи відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року) митницею обґрунтовано був застосований не перший метод визначення митної вартості товару, а шостий – резервний.

Відповідно до статті 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 264 Митного кодексу України на письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

З урахуванням вимог ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1)          за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2)          за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3)          за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4)          на основі віднімання вартості;

5)          на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6)          резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 – 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

З урахуванням вищезазначених положень позивачем до ціни, що підлягає сплаті за оцінювані товари, додані витрати на транспортування таких товарів до місця їх ввезення на митну територію України.

До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню:

а) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

б) витрати на транспортування після ввезення;

в) податки та збори (обов'язкові платежі), які справляються в Україні.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

          а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

          б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

          в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 273 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 – 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Відповідач 1 посилається на аналіз цінової інформації товари, ввезені у цей період іншими суб'єктами господарювання на територію України.

Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 року № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідачем 1 зазначається про неподання позивачем повного переліку документів, передбачених п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 2 п. 2 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005 року, на вимогу митного органу декларантом подаються й інші документи, потрібні для здійснення митного оформлення, подання яких визначено законодавством України.

Відповідно до п. 11 цього Порядку для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

З урахуванням положень п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документів становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, та за мотивованою заявою декларанта такий строк може бути продовжено.

Необхідність надання додаткових документів була обумовлена тим, що митна вартість раніше оформленого вантажу за аналогічними умовами поставки була значно вищою.

На законну вимогу митниці позивач додаткових документів не надав.

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача про те, що митна вартість товару визначена відповідачем 1 лише на підставі цінової бази даних ЄАІС ДМСУ, оскільки відповідно до ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф» при явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі цін на ідентичні товари та інші предмети, цін на подібні товари та інші предмети, що діють в провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.

Так, під час здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, для поглибленого контролю за правильністю визначення митної вартості із застосуванням положень 265 Митного кодексу України посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», біржову інформацію про ціни на товари та сировину, інші джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та сировини.

Стаття 88 Митного кодексу України зобов’язує декларанта надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Що стосується наданих представником позивача у судовому засіданні сертифікату якості товару від 05.01.09 р., сертифікату походження товару від 05.01.09 р., суд зазначає, що в графі 31 поданої декларації, а також Додатку № 4 до контракту № 26/05 дкп від 26.05.08 р. вказано маркування, кількість та розпізнавальні ознаки товару – Ферромарганець марки МнС17 (Mn-66% Si-16% P-0,35% C-1,6% S-0,02%). Однак, у сертифікаті якості № 4 вказано товар з якісними ознаками - Ферромарганець марки МнС17 (Mn-66% Si-16% P-0,35% C-1,6% S-0,02%, Fe-16,8%), що також протирічить сертифікату про походження товару форми СТ-1. Тому вказані документи не можуть бути взяті судом до уваги. Лист від підприємства – ДП «Укрпромзовнішексертиза» та розцінки на товар, зазначені в газеті «Метал-кур’єр» та надані позивачем, судом також не приймаються до уваги, оскільки вони є похідним джерелом інформації (містить посилання на визначення ціни у засобах масової інформації), при цьому носять консультативний характер, а тому з огляду на ч. 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути належним доказом.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару посадовою особою митниці декларанту позивача надано пропозицію надати додаткові документи згідно вимог п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766, про що декларант був ознайомлений. Однак, позивач не надав додаткових документів за п. 11 постанови Кабінету Міністрів України № 1766.

Відповідно до п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовляється від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Отже, як випливає з приписів зазначених вище правових норм, митний орган має право вимагати, а декларант зобов’язаний надати необхідні додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Крім того, судом встановлено, що позивач погодився із митною вартістю товару, визначеною Східною митницею, та подав нові ВМД №№ 700000005/9/000105 та № 700000005/9/000235 вже із скоригованою митною вартістю товару, сплативши всі нараховані платежі в розмірі 1021851, 60 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин у справі суд вважає, що Східною митницею доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000003/2009/0000003 від 27.01.2009 року та рішення про визначення митної вартості № 700000003/9/000102 від 27.01.2009 року.

Крім того, оскільки, суд прийшов до висновку про правомірність прийнятих Східною митницею вищевказаних рішень, то не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідачів зайво сплаченої суми з податку на додану вартість в розмірі 207345, 60 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, а позов таким, що задоволенню не підлягає.

           Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею судові витрати.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 69-71, 94, , 151-154, 160-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Струм» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, про визнання недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000003/2009/0000003 від 27.01.2009 року та рішення про визначення митної вартості № 700000003/9/000102 від 27.01.2009 року, а також стягнення зайво сплаченої суми з податку на додану вартість в розмірі 207345, 60 грн. - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 14 серпня 2009 року.

Повний текст постанови виготовлений 18 серпня 2009 року.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Головіна К.І.