Ухвала суду № 44803002, 04.06.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/4955/14

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

04 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Лозінської Н.В.,

представника відповідача Іванова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2015 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України про:

1) визнання протиправним та скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України №2238о/с від 27.10.2014 в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України (з поставленням на військовий облік) згідно з пп.1 п.2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-VІІ (далі - Закон №1682-VII) та п.62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, полковника міліції ОСОБА_3, начальника управління МВС України у Хмельницькій області;

2) зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України поновити ОСОБА_3 на службі в органах внутрішніх справ;

3) зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону №1682-VII, відомості про те, що ОСОБА_3, начальник управління МВС України у Хмельницькій області, звільнений з підстав, передбачених Законом №1682-VII (п.7-2 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України) та йому забороняється займати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація) протягом 10 років.

Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 06.04.2015 року вирішив зупинити провадження у справі №822/4955/14 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії до прийняття Конституційним Судом України рішення за конституційним поданням Пленуму Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VІІ "Про очищення влади" положенням частини третьої статті 22, статей 38, 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач, подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права та просив скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції на продовження розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, решта осіб в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, оскаржуваним у справі наказом було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України (з поставленням на військовий облік) згідно з пп.1 п.2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-VІІ (далі - Закон №1682-VII) та п.62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, полковника міліції ОСОБА_3, начальника управління МВС України у Хмельницькій області.

Тобто підставою для звільнення з посади позивача був пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".

Згідно матеріалам справи, на розгляді колегії суддів КС України знаходиться конституційне подання 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади". Тобто, предметом вказаного конституційного подання стали, в тому числі норми Закону № 1682-VII, які були підставою для звільнення позивача із посади.

16 березня 2015 Пленум Верховного Суду України прийняв рішення про звернення до Конституційного Суду України із конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1682-VII положенням частини третьої статті 22, статей 38, 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України.

Підставою для внесення подання стало надходження до Верховного Суду України 128 ухвал окружних адміністративних судів з різних регіонів України щодо ініціювання перевірки Конституційним Судом України відповідності Конституції України певних положень Закону № 1682-VII.

В силу п.3 ч.1 статті 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Невідповідність правових актів Конституції України, порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності, перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті відповідно до ст.15 Закону України від 16 жовтня 1996 року №422/96 "Про Конституційний Суд України" (далі - ЗУ № 422/96) є підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 61 "Про Конституційний Суд України" в разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.

Згідно ч. 2-3 ст. 70 вказаного закону, у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

Конституційний Суд України має право зажадати від органів, зазначених у цій статті, письмового підтвердження виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду України.

Частина 2 статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначає, що в разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом рішення про їх неконституційність.

Таким чином, до повноважень Конституційного Суду України перевірка відповідності законів Конституції України, та у випадку визнання їх неконституційним, вони втрачають чинність.

Згідно ч. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 року у справі № 1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Так, згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року (справа № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Таким чином, враховуючи зазначене, Конституційний Суд України, за результатами розгляду конституційного подання та, може визнати окремі положення Закону України "Про очищення влади" такими, що не відповідають Конституції України, а отже правове регулювання суспільних відносин пов'язаних із очищенням влади відповідно до цього закону може змінитися.

Тобто, результат розгляду Конституційним Судом України вказаного вище подання народних депутатів та Пленуму Верховного Суду України може істотно вплинути на прийняття законного та обгрунтованого рішення, а отже наявні підстави для зупинення провадження по даній справі.

Одним з основоположних принципів адміністративного судочинства є, зокрема, принцип законності, який полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зобов'язаний вирішувати справи відповідно до Конституції та законів України, водночас, виникнення сумнівів у відповідності закону Конституції України фактично унеможливлює розгляд справи із дотриманням основоположних і фундаментальних принципів адміністративного судочинства.

Таким чином, оскільки звернення народних депутатів та Пленуму Верховного Суду України із вказаними поданнями ставить під сумнів відповідність Закону України "Про очищення влади" Конституції України, суд перед тим як вирішувати справу, з метою унеможливити порушення принципу законності під час вирішення справи, повинен переконатись у конституційності вказаного закону.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо необхідності зупинення провадження у справі до прийняття Конституційним Судом України рішення за конституційним поданням Пленуму Верховного Суду України щодо перевірки конституційності положень Закону України "Про очищення влади".

Враховуючи те, що висновки суду обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, - за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Курко О. П.

Сушко О.О.