Ухвала суду № 44799807, 02.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 р.Справа № 818/343/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2015р. по справі №818/343/15

за позовом ОСОБА_1

до Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області

про зобов'язання вчинити дії, стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності,

ВСТАНОВИЛА:

03.02.2015 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Липоволодинської районної державної адміністрації Сумської області (далі - відповідач), в якому просить після зміни позовних вимог, зобов»язати відповідача змінити дату свого звільнення з посади голови відповідача з 15.10.2014 року на 30.12.2014 року; стягнути з відповідача на користь позивача допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 25.11.2014 року по 29.12.2014 року в сумі 10813,76 грн

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 року позов задоволено частково.

Зобов'язано відповідача змінити дату звільнення позивача з посади голови відповідача з 15.10.214 року на 30.12.2014 року.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову вимог, в цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що розпорядженням Президента України від 13.01.2014 року № 1117/2014 - рп позивача звільнено з посади голови Липоволодинської районної державної адміністрації Сумської області.

Розпорядженням голови відповідача «Про припинення повноважень голови відповідача» припинено повноваження голови відповідача та звільнено із займаної посади згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв'язку з закінченням строку дії трудового договору 15 жовтня 2014 року.

Позивач у період часу з 13.10.2014 року по 24.10.2014 року, з 27.10.2014 року по 31.10.2014 року; 03.11.2014 року по 14.11.2014 року, з 17.11.2014 року по 21.11.2014 року, з 24.11.2014 року по 12.12.2014 року, з 15.12.2014 року по 24.12.2014 року знаходився на лікуванні, що оформлено листами тимчасової непрацездатності, які знаходяться у відповідача.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позивача звільнено з посади голови відповідача в період тимчасової непрацездатності, тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача змінити дату звільнення позивача з посади голови Липоволодинської районної державної адміністрації Сумської області з 15.10.2014 року на 30.12.2014 року є обґрунтованими.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 25.11.2014 року по 29.12.2014 року в сумі 10 813,00 грн. суд першої інстанції відмовив у зв'язку з передчасністю заявлених вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

На підставі статті 195 КАС України, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд судового рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

У відповідності до ч.1 ст.9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі порушення ними Конституції України і Законів України, втрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства, визнання законної сили обвинувальним вироком суду; порушення вимог несумісності, з власною ініціативою Президента України з питань, передбачених цим законом та законодавством про державну службу; висловлення недовіри більшістю (дві третини) голосів від складу відповідної ради; подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Згідно до п.15 « Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Президентом України або Кабінету Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року №298, на підставі акта Президента України або Кабінету Міністрів України щодо призначення на посаду чи звільнення з посади особи в установленому порядку відповідним органом або підприємством у триденний строк видається наказ (розпорядження) за місцем її роботи, в якому зазначається дата початку роботи на відповідній посаді або припинення роботи.

Матеріали справи свідчать про те, що розпорядження Президента України від 13.10.2014 року №1117/2014-рп «Про звільнення позивача з посади голови відповідача» не містить підстав припинення державної служби.

За таких підстав, колегія суддів вважає що до даного спору можливі бути застосовані норми трудового законодавства, оскільки наявність спеціальних законів не виключає можливості застосування до правовідносин, пов'язаних із проходженням громадянами публічної служби та її припинення окремих норм трудового законодавства у випадках, передбачених спеціальними законами.

Згідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю, а також з підстав, визначених даною статтею. Таким чином, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами передбаченими КЗпП України, на цю особу можуть поширюватися гарантії передбачені цим Кодексом (наприклад, заборона звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності), якщо інше прямо не передбачено спеціальним законом.

Викладена вище правова позиція аналогічна позиції Верховного суду України, яка міститься у рішенні від 13.03.2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Президента України про скасування Указу Президента України від 24.05.2006 року №434/2006 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади голови Київської обласної державної адміністрації».

При цьому, колегія суддів керується приписами ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

В своїй апеляційній скарзі позивач каже про неправильне застосування судом першої інстанції норм КЗпП України до даного спору, оскільки дане питання регулюється спеціальними законами.

Колегія суддів не погоджується з даними доводами апеляційної скарги з підстав викладених вище.

За правилами ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Як свідчать матеріали справи, позивач на час прийняття розпорядження Президентом України про припинення державної служби мав стан тимчасової непрацездатності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дата звільнення позивача є 30.12.2014 року - дата виходу на роботу після закінчення період тимчасової непрацездатності, а не - 15.10.2014 року.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін.

В силу приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2015р. по справі № 818/343/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Мельнікова Л.В. Бартош Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 08.06.2015 р.