Ухвала суду № 44799608, 04.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 р. Справа № 876/10820/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2014 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Родина" до Миколаївської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

19.09.2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Родина" (далі - ТОВ "Родина") звернулось до суду із адміністративним позовом до відповідача - Миколаївської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Миколаївська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення від 16.07.2014 року №0001952200.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач зазначає, що при приведенні перевірки ТОВ "Родина" було надано відповідачу усі належним чином оформлені документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Екодит", що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату. Отже, висновки контролюючого органу про відсутність реальності господарської операції не відповідають фактичним обставинам справи, і як наслідок протиправним є твердження про заниження податку на прибуток за результатами зазначених господарських операцій на суму 470572 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2014 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 16.07.2014 року №0001952200.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що реальність операцій позивача з контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги податковий орган зазначає, що з метою підтвердження реальності господарських операцій Миколаївською ОДПІ скеровано запити до ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно яких отримано відповідь, з якої вбачається, що у період з вересня 2013 р. по жовтень 2013 р. ТОВ "Екодит" та ТОВ "Родина" не співпрацювали, взаємовідносин не було, тобто будь-яка фінансово-господарська діяльність між товариствами не здійснювалась.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що позивачем до перевірки не надано первинних документів, якими підтверджується рух товару, зокрема, товарно-транспортні накладні, що підтверджують дату і місце фактичної реалізації товару, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання та складання товару.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 20.06.2014 року по 26.06.2014 року Миколаївською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Родина" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ "Екодит" за період вересень - жовтень 2013 року. За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 04.07.2014 року № 518/13-21-22-00/31206598.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 470572 грн.

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійсненні господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Також, в акті перевірки від 04.07.2014 року контролюючий орган посилається на додаткові матеріали, зокрема, на лист ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.06.2014 року №5317/7/26-55-22-13, згідно якого встановлено, що у період з вересня 2013 р. по жовтень 2013 р. ТОВ "Екодит" та ТОВ "Родина" не співпрацювали, взаємовідносин не було, тобто будь-яка фінансово-господарська діяльність між товариствами не здійснювалась.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 04.07.2014 року позивач подав заперечення від 11.07.2014 року, яке залишене без змін відповіддю на заперечення Миколаївської ОДПІ від 16.07.2014 року.

На підставі акту від 04.07.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2014 року №0001952200, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 705858 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем - 470572 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 235286 грн.

Позивач оскаржив спірне податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, подавши скаргу від 29.07.2014 року №2158, яка залишена без змін рішенням Миколаївської ОДПІ про результати розгляду скарги від 10.09.2014 року №21542/10/13-01-10-08-05/1363.

Не погоджуючись із висновками податкового органу та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, колегія суддів виходить з наступного.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Так, ТОВ "Родина" в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Екодит" надано суду копії первинних документів, які відповідають вимогам, що встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема : видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банківського рахунку, дані головної книги та оборотно-сальдові відомості по рахунках рах.311 "Поточні рахунки в національній валюті", рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", рах. 28 "Товар", рах. 902 "Собівартість реалізованих товарів", рах. 791 "результат основної діяльності" тощо.

Судом апеляційної інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Родина" (Продавець) і ТОВ "Екодит" (Покупець) був укладений Договір купівлі - продажу за № 22а від 27.02.2013 року.

Відповідно до п.1.1 умов Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар (продукти харчування), а Покупець зобов'язаний прийняти цей товар і оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно п. 3.2 Договору, поставка товару відбувається шляхом самовивозу даного товару Покупцем зі складу Продавця.

Передача товару оформляється видатковою накладною, підписання якої Покупцем підтверджує факт отримання товару(п.3.3).

В ході судового розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що в періоді, що перевірявся ( вересень-жовтень 2013р. ), ТОВ "Екодит" здійснювало самовивіз замовленого товару у ТОВ "Родина" власним транспортом та за власний рахунок відповідно до умов Договору, що підтверджується видатковими, податковими накладними.

Як зазначалося вище, на виконання Договору, позивачем надано первинні документи фінансово-господарської діяльності за період вересень-жовтень 2013 року, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банківського рахунку, дані головної книги та оборотно-сальдові відомості по рахунках рах.311 "Поточні рахунки в національній валюті", рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", рах. 28 "Товар", рах. 902 "Собівартість реалізованих товарів", рах. 791 "результат основної діяльності".

Розрахунки за товар між позивачем та ТОВ "Екодит" проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень.

При цьому, судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання відповідача на те, що ТОВ "Родина" не представлено документів на переміщення товару, а саме: товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), оскільки наявність чи відсутність ТТН є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які жодним чином не пов'язані із дотриманням вимог податкового законодавства та підтвердження факту придбання товарно-матеріальних цінностей та/або послуг. Вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють правила, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на формування податкових витрат та податкового кредиту в залежності від наявності чи відсутності ТТН.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В контексті вищенаведених процесуальних норм, колегія суддів бере до уваги лист ТОВ "Екодит" від 16.07.2014 року за №16/07-2 на лист-звернення ТОВ "Родина" від 10.07.2014 року №2132-1 та лист ТОВ "Екодит" від 06.05.2015 року за № 06/05-1 на лист звернення ТОВ "Родина" від 27.04.2015 року №2444-1, в яких містяться письмові пояснення директорів ТОВ "Екодит" - Сингаєвської О.О. та Литвиненко К.В., які вказують на реальність господарських операцій ТОВ "Родина" з контрагентом ТОВ "Екодит" у період вересень-жовтень 2013 року.

При цьому, не заслуговує на увагу лист ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.06.2014 року №5317/7/26-55-22-13 з якого слідує, що ТОВ "Екодит" та ТОВ "Родина" не співпрацювали, взаємовідносин не було, тобто будь-яка фінансово-господарська діяльність між товариствами не здійснювалась, оскільки у матеріалах справи наявний лист ТОВ "Екодит" від 27.06.2014 року № 27/06-1, який скеровано на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва про документальне підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Родина" за період вересень-жовтень 2013 року.

Отже, прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат є надані ТОВ "Родина" первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання, що в даному випадку, висновки контролюючого органу про заниження ТОВ "Родина" податку на прибуток за період вересень-жовтень 2013 року є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому є протиправним податкове повідомлення рішення від 16.07.2014 року №0001952200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 705858 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем - 470572 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 235286 грн.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Миколаївської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2014 р. по справі № 813/6482/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 09.06.2015 року.