Ухвала суду № 44799501, 29.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року Справа № 876/5031/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

представника позивача Чабана Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТОН ГРУП ІФ» до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «БЕТОН ГРУП ІФ» (далі - ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську) від 24 жовтня 2014 року:

№ 0000812204 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 215973,00 грн.;

№ 0000822204 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 116334,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 29084,00 грн.;

№ 0000832204 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 71470,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 809/51/14 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ДПІ у м. Івано-Франківську просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ». Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ДПІ у м. Івано-Франківську було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 04.10.2013 року № 2212/09-15-22-04/37183330.

Під час перевірки встановлено, що ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ» у період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року задекларувало фінансово-господарські операції з ФОП ОСОБА_4, а саме придбання піску та щебеню у жовтні-грудні 2011 року на загальну суму 269402,86 грн.

У ході документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 (акт перевірки від 16.07.2013 року № 564/09-15-172-09/1928403777) встановлено, що щебінь та пісок, який був проданий ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ», був придбаний у ТОВ «Викуп» та ТОВ «Ейс контракшен менеджмент». Також в даному акті використано з ДПІ у Печерському районі м. Києва акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Викуп» за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року (акт від 15.05.2013 року № 1623/22.8/25917680) та акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» (акт від 17.05.2013 року № 1699/22.8/36757122).

Згідно з інформацією, наданою ДПІ у Печерському районі м. Києва, фактичне місцезнаходження ТОВ «Викуп» та ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» не встановлено, а також не надано жодних пояснень та документального підтвердження даних податкових декларацій та розрахунків по податках та інших обов'язкових платежах до бюджету та державних цільових фондів. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» від 17.11.2009 року № 100255060 анульовано від 06.09.2012 року через внесення до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей.

Таким чином, на думку апелянта, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Викуп» та ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» здійснювалась поза межами правового поля без мети досягнення економічних результатів та одержання прибутку і реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Викуп» та ТОВ «Ейс контракшен менеджемнт» і підприємствами-постачальниками відсутня. Оскільки операції між ТОВ «Викуп» та ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» з ФОП ОСОБА_4 не спричиняють реального настання правових наслідків, то вони є безтоварними по ланцюгу до «вигодонабувача» ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ».

Крім того, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ» у період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року задекларувало фінансово-господарські операції з ФОП ОСОБА_3, а саме придбання піску та щебеню у жовтні-грудні 2011 року на загальну суму 269402,86 грн.

ДПІ у м. Івано-Франківську проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по операціях, здійснених з ТОВ «Броксид» за грудень 2011 року. В даному акті використано також матеріали, що надійшли від ДПІ у Печерському районі м. Києва, а саме акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Броксид» за період з 10.06.2011 року по 30.04.2012 року (акт від 27.07.2012 року № 2827/22-3/37700428).

За результатами перевірки ФОП ОСОБА_3 було встановлено здійснення діяльності спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а також безтоварність по ланцюгу до «вигодонабувача» в частині реалізації дизель-генератора за ціною без ПДВ 849625,00 грн.

У грудні 2011 року ФОП ОСОБА_3 придбав у ТОВ «Броксид» дизель-генератор потужністю D 500. Вказаний товар був реалізований ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ» за ціною, що дорівнює придбанню.

ДПІ у м. Івано-Франківську направлено ФОП ОСОБА_3 письмову вимогу щодо надання письмових пояснень та копій документів по проведених операціях в результаті чого для перевірки надано податкові та видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, договір про поставку обладнання, договір підряду, платіжні доручення.

Однак, цих первинних документів не було надано з боку ТОВ «Броксид» у зв'язку з відсутністю за місцем реєстрації (акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09.09.2013 року № 1065/26-55-22-01/37700428 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Броксид» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2012 року), а також не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Броксид» за цей же період.

Виходячи з наведеного, на думку апелянта, ФОП ОСОБА_3 здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Тому операції купівлі-продажу ФОП ОСОБА_3 із ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є безтоварними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Тому дії вчиненні ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ» із вказаними контрагентами вплинули на правильність визначення податку на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету та формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за відповідні звітні податкові періоди, а отже позивачем порушено норми чинного законодавства.

Представник позивача ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ» у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник ДПІ у м. Івано-Франківську на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ», суд першої інстанції виходив із того, що між ФОП ОСОБА_4 (Постачальник) та ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ» (Покупець) було укладено договір поставки від 22.08.2011 року, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується постачати Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Предметом постачання за договором є пісок та щебінь. Згідно п 2.4 попередня оплата по кожній партії товару становить 100 % і повинна бути сплачена Покупцем протягом одного банківського дня з моменту погодження чергового замовлення.

Згідно з актом перевірки від 04.10.2013 року № 2212/09-15-22-04/37183330 відповідачем зроблений висновок про відсутність поставки піску та щебеню, який мотивовано лише неможливістю проведення зустрічної звірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» та ТОВ «Викуп», у яких ФОП ОСОБА_4 придбавав пісок та щебінь, який у подальшому реалізував позивачу.

При цьому під час розгляду справи знайшли підтвердження обставини реального придбання позивачем вказаних товарів, які у подальшому були використані ним у своїй господарській діяльності, про що свідчать пояснення представника позивача, письмові та інші докази, дослідженні судом у встановленому порядку.

Згідно з наявними у справі письмовими доказами, а саме:

накладної № 100 від 31.10.2011 року позивач придбав у ФОП ОСОБА_4 175 т піску вартістю 11666,55 грн., 800 т щебеню вартістю 76666,40 грн.;

накладної № 114 від 30.11.2011 року позивач придбав у ФОП ОСОБА_4 800 т піску вартістю 53332,80 грн., 430 т щебеню вартістю 41208,19 грн.;

накладної № 127 від 30.12.2011 року позивач придбав у ФОП ОСОБА_4 405,5 т піску вартістю 27003,07 грн., 152,3 т щебеню вартістю 14595,37 грн.

За зазначені товари було проведено оплату вказаному контрагенту, що підтверджується дослідженими судом копіями платіжних доручень.

Поставка піску та щебеню підтверджена також товарно-транспортними накладними за відповідні періоди. Відомості, відображені у товарно-транспортних накладних, дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився, його кількість, у них наявні відомості про пункт навантаження та відвантаження продукції, автоперевізника, марку автотранспортного засобу та його державний номер, водія та інші дані, обов'язковість яких передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Крім того, товарність операцій та реальне виконання позивачем та його прямими контрагентами своїх договірних зобов'язань підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5, які не були спростовані чи заперечені відповідачем.

Таким чином судом встановлено, що у ФОП ОСОБА_5 наявні необхідні транспортні засоби, відображені у податковому обліку позивача операції з постачання будівельних матеріалів були цілком можливими з урахуванням відстані, часу, їх обсягу, доцільності та безпосередньо стосувались виробничої діяльності ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ».

Як наслідок суд приходить до висновків про реальність господарських операцій щодо придбання позивачем піску та щебеню, а також добросовісність його діяльності.

Також судом встановлено, що між ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Підрядник) було укладено договір підряду від 05.12.2011 року за № 050101, згідно з яким Замовник доручає, а Підрядник бере па себе зобов'язання виконати роботи відповідно до наданого Замовником Технічного завдання щодо зовнішнього електропостачання, що знаходиться на об'єкті обласного перинатального центру за адресою м АДРЕСА_1 у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений договором строк. Після виконання умов даного договору позивач відобразив наслідки його реалізації у бухгалтерському та податковому обліку та сформував відповідно до первинних документів валові витрати та податковий кредит з ПДВ.

Згідно з дослідженим у судовому засіданні договором його ціна складала 3992875,49 грн. Відповідно до п. 2.4.1. даного договору Замовник до початку виконання робіт вправі перерахувати Підряднику аванс у розмірі 50 % вартості робіт за цим Договором, а Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання необхідних товарів. Згідно з п 5.1 забезпечення виконання робіт технологічним, енергетичним електротехнічним та іншим устаткуванням покладається на Підрядника.

На виконання вказаного договору сторонами складено акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року та довідку про вартість виконаних робіт за грудень 2011 року, що оформлені належним чином.

За отримані роботи позивачем здійснено оплату, що підтверджується платіжними дорученнями.

У свою чергу ТОВ «БЕТОН ГРУП» отримано від ФОП ОСОБА_3 належним чином оформлені податкові накладні: № 20 від 08.12.2011 року на суму 385103,80 грн. (в тому числі ПДВ 64183,97 грн.), № 22 від 09.12.2011 року на суму 385103,80 грн. (в тому числі ПДВ 64183,97 грн.), № 25 від 12.12.2011 року на суму 385103,80 грн. (в тому числі ПДВ 64183,97 грн.) № 61 від 30.12.2011 року на суму 2837564,09 грн. (в тому числі ПДВ 472927,35 грн.).

На підставі даних податкових накладних та платіжних документів позивачем сформовано відповідні валові витрати та податковий кредит.

Зазначені обставини були підтверджені показаннями свідка ОСОБА_3, наданими в судовому засіданні.

Наявність дизель-генератора потужністю D 500, змонтованого на об'єкті обласного перинатального центру, представник відповідача в судовому засіданні не заперечив.

Факт наявності дизель-генератора не може бути основним доказом товарності відповідних господарських операцій, однак в сукупності з іншими доказами (документами бухгалтерського і податкового обліку, тощо), поясненнями представника позивача, показаннями свідка, повністю підтверджує реальність виконання умов договору підряду, а відтак і підставність формування за результатами відповідних операцій валових витрат та сум податкового кредиту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сукупність підтверджуючих поставки документів не дає підстав для сумніву у реальності здійснення наведених операцій або висновку про їх нездійснення, а характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та обґрунтовується необхідністю виробництва, що є основним видом діяльності.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару, які не є безпосереднім контрагентами такого платника.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м. Івано-Франківську було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження господарських операцій з фізичними особами - підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з 01.10.2010 року до 31.12.2011 року, за наслідками якої складено акт № 2212/09-15-22-04/27183330 від 04.10.2013 року.

На підставі висновків, викладених у вказаному акті перевірки, 24.10.2013 року відповідачем було прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення за № 0000812204, № 0000822204, № 0000832204.

На переконання апеляційного суду, суть даного адміністративного спору зводиться до обґрунтованості висновків податкового органу про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 за період з 01.10.2010 року до 31.12.2011 року, а отже безпідставність відображення їх результатів у податковому обліку TOB «БЕТОН ГРУП ІФ».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п.1.2 ст. 1, п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківською рахунку платника податку на оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Положеннями п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконання робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9.п.139.1 ст. 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Положеннями п. 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, між ФОП ОСОБА_4 (Постачальник) та ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ» (Покупець) укладено договір поставки від 22.08.2011 року, відповідно до якого Постачальник зобов'язується, на умовах передбачених цим Договором постачати Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Предметом постачання за договором є пісок та щебінь.

На виконання зазначеного договору ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ» надано накладні, копії платіжних доручень, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

При цьому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_4 мають триваючий в часі характер, не містять ознак їх одномоментного відображення в бухгалтерському обліку, відповідають руху активів ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ» у процесі здійснення господарських операцій, факт придбання товарно-матеріальних цінностей та понесення позивачем витрат пов'язаний із господарською діяльністю останнього.

Також, як встановлено судом, між ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Підрядник) укладено договір підряду від 05.12.2011 року за № 050101, згідно з яким Замовник доручає, а Підрядник бере па себе зобов'язання у передбачений Договором строк виконати роботи у відповідності до наданого Замовником Технічного завдання щодо зовнішнього електропостачання, що знаходиться на об'єкті обласного перинатального центру за адресою м АДРЕСА_1 відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений договором строк.

На виконання вказаного договору сторонами складено акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року та довідку про вартість виконаних робіт за грудень 2011 року. Крім того, позивачем надано податкові накладні. За отримані роботи позивачем здійснено оплату, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Окрім того, податковим органом не заперечується наявність дизель-генератора потужністю D 500-1 шт., змонтованого на об'єкті обласного перинатального центру, що був придбаний ФОП ОСОБА_3 у ТОВ «Броксид» та реалізований ТОВ «БЕТОН ГРУП ІФ».

При цьому посилання податкового органу на використання у ході перевірки позивача актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів по ланцюгу апеляційний суд оцінює критично, оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Крім того, відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними правочинів, укладених позивачем з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 та не довів того, що правочини було вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ і витрат та отримання бюджетного відшкодування.

При цьому відповідно до п.п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 809/51/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Сапіга

І.М.Обрізко

Ухвала у повному обсязі складена 04 травня 2015 року.