Ухвала суду № 44799493, 04.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року Справа № 876/5856/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 04.02.2013 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження: №36056870 від 21.01.2013 року про примусове виконання постанови ВДАІ №230053 від 05.06.2010 року, яка набрала чинності 15.06.2010р.; №36056950 від 21.01.2013 року про примусове виконання постанови ВДАІ №031773 від 03.10.2011 року, яка набрала чинності 13.10.2011р.; №36056661 від 21.01.2013 року про примусове виконання постанови ВДАІ №220404 від 26.04.2010 року, яка набрала чинності 06.05.2010р.; №36056780 від 21.01.2013 року про примусове виконання постанови ВДАІ №116031 від 24.08.2010 року, яка набрала чинності 03.09.2010р.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що згідно із приписами ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення документа до виконання. Відповідно до п.1 ч. 1 ст.26 цього ж Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, у разі пропуску строку пред'явлення документу до виконання.

Вказує, що виконавчі документи подано із пропуском строку пред'явлення їх до виконання, а тому відповідач виніс постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірно.

Позивач подав заяву з проханням розглядати справу без його участі, представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.01.2013 року на виконання до Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції надішли постанови Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження (надалі ВП): №22582550 при примусовому виконанні постанови ВДАІ №230053 від 05.06.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави 510 грн. штрафу; ВП №23233950 при примусовому виконанні постанови ВДАІ №116031 від 24.08.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави 600 грн. штрафу; ВП №23234812 при примусовому виконанні постанови ВДАІ №220404 від 26.04.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави 510 грн. штрафу; ВП №29653003 при примусовому виконанні постанови ВДАІ №031773 від 03.10.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави 850 грн. штрафу.

Державним виконавцем Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесено постанови про відкриття виконавчого провадження: №36056870 від 21.01.2013 року про примусове виконання постанови ВДАІ №230053 від 05.06.2010 року, яка набрала чинності 15.06.2010р.; №36056950 від 21.01.2013 року про примусове виконання постанови ВДАІ №031773 від 03.10.2011 року, яка набрала чинності 13.10.2011р.; №36056661 від 21.01.2013 року про примусове виконання постанови ВДАІ №220404 від 26.04.2010 року, яка набрала чинності 06.05.2010р.; №36056780 від 21.01.2013 року про примусове виконання постанови ВДАІ №116031 від 24.08.2010 року, яка набрала чинності 03.09.2010р.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець при винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження №36056870, №36056950, №36056661, №36056780 від 21.01.2013 року діяв у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", тому твердження про закінчення строку пред'явлення виконавчого документа, передбаченого п.1 ч.1 ст.22 Закону, та зобов'язання державного виконавця винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження є безпідставними. Наголошує, що заяви про примусове виконання подані не органом ВДАІ, який видав виконавчий документ, а скеровані за належністю Першим відділом ДВС Тернопільського міського управління юстиції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. (ч.1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження»)

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Згідно ст.25 цього ж Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Щодо тверджень позивача про те, що виконавчі документи подано із пропуском строку пред'явлення їх до виконання, колегія суддів вважає за належне зазначити наступне.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Як видно з матеріалів справи постанови Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження були направлені до виконання у Другий відділ Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції згідно Розпорядження начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області №2 від 05 квітня 2012 року "Про проведення територіальної підвідомчості виконавчих проваджень".

Таким чином, заяви про примусове виконання, згідно яких було відкрито виконавчі провадження №36056870, №36056950, №36056661 та №36056780 від 21.01.2013, були подані не органом ВДАІ, який видав виконавчий документ, а були скеровані за належністю, згідно чинного законодавства.

Також слід зазначити, що згідно п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що державний виконавець Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції виносячи постанови про відкриття виконавчого провадження діяв згідно вимог встановлених нормами Закону України «Про виконавче провадження», та не мав підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження в розумінні п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року у справі №819/251/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук