Ухвала суду № 44799310, 11.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/106/15 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний комбінат кольорових сплавів» до Броварської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Броварської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № № 0000022202 та 0000032202 від 05 січня 2015 року, винесені Броварською ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Броварська ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у грудні 2014 року податковим органом проведені дві позапланові перевірки позивача (невиїзна та виїзна) на предмет дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «НП «Хіміч» та ПП «Діслав», за результатами яких складено акти № 9/10-06-22-04/39183458 від 05 грудня 2014 року та № 46/10-06-22-04/39183458 від 25 грудня 2014 року.

Перевірками встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ за серпень 2014 року у розмірі 1 970 874, 00 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України внаслідок чого встановлено відсутність права до віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об»єкта оподаткування податком на прибуток підприємства, понесених у 2014 році у сумі 9 854 370, 00 грн..

Крім того, виявлено формування платником податків показників звітності на підставі не підтверджених документів на момент проведення перевірки.

Також, встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України в результаті чого занижено ПДВ за липень 2014 року у сумі 1 311 825, 00 грн.; за вересень 2014 року - 1 508 550, 00 грн. ; за жовтень 2014 року - 1 038 883, 00 грн.

Перевіряючими одночасно встановено порушення п. 44.1 ст. 44, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого позивач неправомірно відніс до складу витрат, що враховуються при визначенні об»єкту оподаткування податком на прибуток 19 296 295, 00 грн. за 2014 рік та сформував показники податкової звітності на підставі не підтверджених первинними документами даних.

Висновки податкового органу ґрунтуються на встановленні безтоварності проведених операцій з ПП «НП «Хіміч» та ПП «Діслав», оскільки товари за договорами поставки із зазначеними контраґентами в дійсності не реалізовувались, а взаємовідносини полягали в документальному оформленні правочинів шляхом складання договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків фактур, видаткових та податкових накладних, інших документів з метою ухилення від сплати податків та обов»язкових платежів. Підготовка всіх первинних документів вчинена без наміру здійснення господарської діяльності, а реальною метою є надання фінансових послуг по безтоварних угодах.

На підставі вищезазначених актів перевірок податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення № 0000022202 від 05 січня 2015 року, яким збільшено суму податкового зобов»язання з ПДВ у розмірі 2 463 592, 00 грн., з яких 1 970 874, 00 грн. основний платіж та 492 718, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції та № 0000032202, яким збільшено суму податкового зобов»язання з ПДВ у розмірі 5 788 887, 00 грн., з яких за основним платежем 3 859 258, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 929 629, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем і ТОВ «НП»Хіміч» укладено Договір поставки чушки та сплаву № 23/06/2014 від 23 червня 2014 року.

Також, між позивачем і ПП «Діслав» укладено Договір поставки чушки та сплаву № 23/2014 від 01 вересня 2014 року.

На виконання умов вищезазначених договорів, ТОВ «НП»Хіміч» та ПП «Діслав» виписано податкові та видаткові накладні.

Податкові накладні виписані за результатами здійснення зазначених операцій були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, а сума податку на додану вартість за вказаними податковими накладними була включена до податкового кредиту ТОВ «Металургійний комбінат кольорових сплавів»

Крім того, реальність виконання зобов»язань підтверджується специфікаціями до договорів, товарно-транспортними накладними, що підтверджують факт транспортування відповідного обсягу придбаного товару, платіжними дорученнями, що підтверджується відповідними реєстрами .

Відповідно до п. п. 14.1.156, 14.1. 181 п. 14.1 ст. 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198. 3, ст. 198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198. 6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201. 1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201. 2 ст. 201 ПК України визначено, що форму та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частина 2 ст. 9 зазначеного Закону закріплює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Крім того, колегією суддів встановлено, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача - ТОВ «НП»Хіміч» та ПП «Діслав» були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Також, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «НП»Хіміч» та ПП «Діслав», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції мали реальний характер, а тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з поставленими товарами ТОВ «НП»Хіміч» та ПП «Діслав».

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

А тому, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Броварської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 11 червня 2015 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.