Ухвала суду № 44799207, 03.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1288/15 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Борисюк Л.П.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Моноліт" до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Державної фіскальної служби України, якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про розірвання договору № 09102014 від 09 жовтня 2014 року про визнання електронних документів;

- зобов'язати державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві поновити дію договору № 09102014 від 09 жовтня 2014 року про визнання електронних документів;

- визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, що полягають у відмові в прийнятті у Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Моноліт" податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за грудень 2014 року;

- зобов'язати державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняту у Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Моноліт" податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за грудень 2014 року датою її подання;

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України, державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, що полягають у відмові в реєстрації в "Єдиному реєстрі податкових накладних" податкових накладних, виписаних ТОВ "ВКФ "Моноліт" (код ЄДРПОУ 25284783; 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7-А), № 1, № 2 від 12 січня 2015 року, № 3, № 4 від 13 січня 2015 року, № 5 від 31 січня 2015 року;

- податкові накладні № 1, № 2 від 12 січня 2015 року, № 3, № 4 від 13 січня 2015 року, № 5 від 31 січня 2015 року вважати такими, що були зареєстровані протягом операційного дня їх подання в Єдиний реєстр податкових накладних.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2015 р. адміністративний позов задоволено частково.

Відповідачі не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного судового рішення колегія суддів зважає на положення ч. 1 ст. 195 КАС України, якою встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи, що постанова суду першої інстанції позивачем не оскаржується, колегія суддів суду апеляційної інстанції не знаходить підстав для апеляційного перегляду зазначеного судового рішення в частині, яка не оскаржується апелянтом.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт» та ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було укладено договір про визнання електронних документів від 09.10.2014№ 09102014.

Відповідно до квитанції від 12.01.2015№ 1 позивач з 12.01.2015 позбавлений можливості здійснювати реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

20.01.2015 ТОВ«Виробничо-комерційна фірма «Моноліт» засобами електронного зв'язку направило до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) від 19.01.2015.

Крім того, 22.01.2015 позивач до Єдиного реєстру податкових накладних надіслав податкові накладні від 12.01.2015 № 1;від 12.01.2015 № 2;від 13.01.2015 № 3; від 13.01.2015 № 4 та 06.02.2015 податкову накладну від 31.01.2015 № 5.

Однак, вказані електронні документи податковими органами прийняті не були, з тих причин, що для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, можливо відсутній договір з ДФСУ.

23.01.2015 ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт» отримало листа ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.01.2015 № 728/10/26-58-10-42 про розірвання договору № 09102014 від 09.10.2014 в односторонньому порядку, оскільки за даними довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) від 30.12.2014 № 3367 місцезнаходження ТОВ «ВКФ «Моноліт» за податковою адресою (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А) не встановлено.

Також судом установлено, що відповідно до пункту 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів від 09.10.2014 № 09102014, орган державної податкової служби має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

В обґрунтування правомірності розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 09.10.2014 № 09102014 ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві посилається на відсутність позивача за місцезнаходженням.

Водночас, позивач на спростування доводів відповідача та обґрунтовуючи відсутність підстав для одностороннього розірвання договору, передбачених цією угодою, надав до суду докази, відповідно до яких ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт» знаходиться за юридичною адресою: 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А, що підтверджується: довідкою ЄДРПОУ № 689340, Витягом з ЄДР станом на 15.04.2013, Витягом з ЄДР станом на 14.01.2014, Витягом з ЄДР станом на 28.11.2014, інформацією з пошуку в Інформаційно-ресурсному центрі від 12.01.2015, інформацією з пошуку в Інформаційно-ресурсному центрі від 23.01.2015, повідомленням державного реєстратора № 5944/08-5-18 щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної карки про підтвердження відомостей про юридичну особу, описом документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Підтвердження відомостей про юридичну особу» від 03.12.2014, повідомленням державного реєстратора № 495/05-5-18 щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної карки про підтвердження відомостей про юридичну особу, описом документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Підтвердження відомостей про юридичну особу» від 03.02.2015, інформацією з пошуку в Інформаційно-ресурсному центрі від 09.02.2015.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача в частині розірвання договору про визнання електронних документів та неприйняття електронних документів.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам цієї справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Частиною третьою статті 651 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від договору у повному обсязі або частково, дозволяється у разі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом та зазначено, що лише у відповідності до даних умов договір відповідно є розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи те, що державним реєстратором Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців не вносилися зміни щодо місцезнаходження позивача або запис про відсутність товариства позивача за місцезнаходженням, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 09.10.2014 № 09102014 податковим органом з посиланням наст. 651 ЦК України є протиправним.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині скасування рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про розірвання договору № 09102014 від 09.10.2014, оформлене у вигляді листа від 19.01.2015 № 728/10/26-58-10-42, а також в частині зобов'язання ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві поновити дію договору від 09.10.2014 № 09102014 про визнання електронних документів.

Щодо решти позовних вимог колегія суддів виходить з такого.

Згідно з вимогами п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п.49.15 ст.49 ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 (далі - Інструкція).

Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Згідно з п. 7.3 розділу III Інструкції, після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Пунктом 4.13 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012 № 516 (далі - Методичні рекомендації N 516), визначено, що податкова звітність складається та надсилається до ЦОЕЗ в електронному вигляді з накладанням ЕЦП засобами телекомунікаційного зв'язку без додання роздрукованих оригіналів на паперових носіях відповідно до наказу ДПА України від 10.04.2008 № 233 «Про подання електронної податкової звітності».

Відповідно до п. 4.4 Методичних рекомендацій № 516, прийняття податкової декларації є обов'язком ОДПС.

Відмова посадової особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених статтями 48 та 49 Кодексу, у тому числі висунення будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Згідно з п. 4.14 Методичних рекомендацій № 516, у разі подання платником податків до органу ДПС податкової декларації (у тому числі надісланої поштою або засобами електронного зв'язку), заповненої з порушеннями п. п. 48.3 - 48.4 ст. 48 Кодексу, такий орган ДПС зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення (у разі подання в електронному вигляді платнику надсилається квитанція) про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (Додаток 6 до Методичних рекомендацій).

Водночас, положеннями п. п.49.11.1п.49.11ст.49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів48.3та 48.4 статті48цьогоКодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

У пункті 49.13ст.49 Податкового кодексу України закріплено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Ураховуючи встановлену вище протиправність дій та рішення ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору від 09.10.2014 № 09102014 про визнання електронних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині визнання протиправною відмови ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за грудень 2014 року та зобов'язання прийняти вказану податкову звітність датою її подання позивачем, оскільки саме неправомірне розірвання договору було причиною такої відмови.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 (реквізити податкової накладної) та/або пунктом 192.1 статті 192 (визначення бази оподаткування та коригування) цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок), внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Відповідно до пункту 8 Порядку для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 9 Порядку, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є наявність помилок, відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Як убачається з матеріалів справи, подані позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку для реєстрації в ЄРПН податкові накладні не були прийняті у зв'язку з розірванням в односторонньому порядку договору від 09.10.2014 № 09102014 про визнання електронних документів.

Оскільки, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві розірвало договір про визнання електронних документів № 09102014 від 09.10.2014 неправомірно, то дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті до реєстрації податкових накладних від 12.01.2015 № 1, № 2, від 13.01.2015 № 3, № 4, від 31.01.2015 № 5 є також протиправними, оскільки суттєво порушують права ТОВ «ВКФ «Моноліт» щодо виконання обов'язку у видачі покупцю податкової накладної, яка підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України, що полягають у відмові в реєстрації в «Єдиному реєстрі податкових накладних» податкових накладних, виписаних ТОВ «ВКФ «Моноліт» від 12.01.2015 № 1, № 2, від 13.01.2015 № 3, № 4, від 31.01.2015 № 5 та необхідності вважати ці податкові накладні такими, що були зареєстровані протягом операційного дня їх подання в Єдиний реєстр податкових накладних.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович Л.П. Борисюк

Повний текст ухвали виготовлено - 09.06.15 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Борисюк Л.П.