Ухвала суду № 44798324, 08.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 червня 2015 рокусправа № 811/2507/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор-Строй» до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дор-Строй» (далі-ТОВ «Дор-Строй») звернувся до суду з позовом до відповідача Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Маловисківська ОДПІ у Кіровоградській області), в якому, з урахуванням заяви про заміну позовних вимог, просив суд визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем 29.05.2013 року податкове повідомлення-рішення № 0000342250, яким збільшено грошове зобов'язання зі збору за спеціальне використання води в сумі 170 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000332250, яким збільшено грошове зобов'язання зі збору за спеціальне використання води за основним платежем, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14 400,98 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000312250, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 8 809 445 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000322250, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5 670 559,50 грн., та стягнути на користь позивача судові витрати.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.02. 2014 року позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування прийнятих 29.05.2013 року Маловисківською ОДПІ у Кіровоградській області податкових повідомлень-рішень № 0000342250, № 0000332250 залишені без розгляду з підстав п.5 ч.1 ст.155 КАС України.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року позовні вимоги задоволені, визнані протиправними та скасовані винесені Маловисківською ОДПІ у Кіровоградській області 29.05.2013 року податкові повідомлення-рішення № 0000322250, № 0000312250, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 2 294 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, відповідачем Маловисківською ОДПІ у Кіровоградській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із матеріалів справи вбачається, що в період з 25.03.2013 року по 13.05.2013 року Маловисківською ОДПІ у Кіровоградській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Дор-Строй» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Перевіркою виявлені порушення позивачем, в тому числі пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7 047 556 грн., в тому числі за 2 квартал 2012 року в сумі 478988грн., 3 квартал 2012 року в сумі 871 087грн., 4 квартал 2012 року в сумі 5 697 481грн.,

п. 188.1. ст. 188, п. 198.3 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за період з липня по грудень 2012 року на загальну суму 3 780 373 грн.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на отриманих від інших податкових органів актах перевірки контрагентів ТОВ «ТД Каолін-Інвест», ТОВ «Укрпромбуд»,ТОВ «Бюро Ейнштейн» щодо фіктивності їх діяльності.

На підставі акту перевірки податковим органом винесені 29.05.2014 року податкове повідомлення-рішення № 0000312250, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8 809 445 грн., з яких за основним платежем в сумі 7 047 556 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 761 889 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000322250, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 670 559,50 грн., з яких за основним платежем в сумі 3 780 373 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 890 186,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржені в судовому порядку.

Згідно п.138.2,138.4 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентами укладено наступні договори, а саме: з ТОВ «ТД Каолін-Інвест» договори поставки нафтопродуктів- бітуму №07/06 від 7.06.2011 року, №2\4 від 2.04.2012 року, з умовами поставки залізничним та автомобільним транспортом; з ТОВ «Укрпромбуд» договір купівлі-продажу товару№1805-01 від 18.05.2010 року,з додатками; з ТОВ «Бюро Ейнштейн» договір поставки нафтопродуктів №01/11 від 1.11.2011 року.

Виконання вищевказаних договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними, видатковими накладними, реєстрами поставок, залізничними накладними про перевезення товару - бітуму, актами здачі - приймання товару, повагонними переліками до актів здачі - приймання товару, накладними, товаро - транспортними накладними, оплата за отриманий товар здійснена позивачем в безготівковій формі згідно оплачених рахунків.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно включив до складу валових витрат перевіреного періоду суми вартості отриманого товару по операціям з контрагентами ТОВ «ТД Каолін-Інвест», ТОВ «Укрпромбуд»,ТОВ «Бюро Ейнштейн» та мав усі необхідні розрахункові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, а тому висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2- 4 квартали 2012 року на загальну суму 7 047 556 грн. - є неправомірними.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

П.198.2. ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виконання позивачем вищевказаних договорів з контрагентами ТОВ «ТД Каолін-Інвест» , ТОВ «Укрпромбуд» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону №996-XIV.

Із матеріалів справи видно,що отримані за договорами поставки товарів товарно-матеріальні цінності прийняті на баланс позивача, оприбутковані, та використані у власній фінансово-господарській діяльності згідно первинних бухгалтерських документів, які надавались податковому органу при перевірці; при цьому наявність у товарно-транспортних накладних певних недоліків при оформленні за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, віднесення вказаних сум до податкового кредиту підприємства у відповідному періоді.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до приписів Податкового кодексу України відповідачу згідно покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладених позивачем з контрагентами ТОВ «ТД Каолін-Інвест», ТОВ «Укрпромбуд» правочинів, рішення суду про визнання їх такими, також не існує судових рішень, якими контрагенти позивача визнані фіктивними, а їх установчі документи - недійсними, на час дії угод зазначені контрагенти були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочинів зроблений на припущеннях.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до складу податкового кредиту за перевірений період віднесено суми ПДВ по виписаним контрагентами ТОВ «ТД Каолін-Інвест», ТОВ «Укрпромбуд» податковим накладним, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит перевіреного періоду у сумі 3 780 373 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту за перевірений період та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого податкового законодавства України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000312250, № 0000322250, прийнятих 29.05.2014 року Маловисківською ОДПІ у Кіровоградській області - є обґрунтованим та вірним.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України присуджені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 2294 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова