Постанова № 44797041, 09.06.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа № 906/145/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення господарського суду Житомирської області від 27.03.15р. у справі №906/145/15 (суддя Лозинська І.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (м. Київ)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Староолександрівка" (с. Стара Олександрівка, Червоноармійський район, Житомирська область)

про стягнення 1756491,69 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Йосипишин Р.В., представник за довіреністю №399 від 26.05.2015р.;

відповідача - не з'явився;

Судом роз'яснено представнику права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Староолександрівка" 1 756 491 грн. 69 коп., з яких: 714 078 грн. 26 коп. - попередня оплата, 244 000 грн. - пеня, 600 000 грн. - штраф, 198 413 грн. 43 коп. - 24% річних. В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору поставки зерна майбутнього врожаю №43-К від 28.04.2014р.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.03.15р. позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Староолександрівка" на користь публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 714 078 грн. 26 коп. - основного боргу, 198 413 грн. 43 коп. - 24 % річних, 35129 грн. 83 коп. - судового збору. В частині стягнення 244000 грн. - пені та 600000 грн. - 30% штрафу відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Житомирської області від 27.03.15р., публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в стягненні 244 000 грн. - пені та 600 000 грн. - 30% штрафу.

На думку скаржника, рішення в даній частині прийняте з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин справи, висновок суду першої інстанції про те, що у позивача не виникло право на нарахування пені та штрафу безпідставний та не відповідає нормам чинного законодавства. Апелянт нормативно обґрунтовує апеляційну скаргу приписами ст. ст. 22, 199, 230, 231 ГК України, ст. 546, 548, 549, 610, 611 ЦК України та на п. 6.3 договору поставки зерна майбутнього врожаю №43-К від 28.04.2014р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

В судовому засіданні 09.06.2015р. представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав, вважає рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні пені та штрафу незаконним та необґрунтованим, тому просить апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати.

Представник відповідача в судове засідання 09.06.2015р. не з'явився.

Згідно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 26.02.2015р. ТОВ "Староолександрівка" зареєстровано за адресою: 12043, Житомирська обл., Червоноармійський район, с. Стара Олександрівка, вул. Червоноармійська, буд. 63 (а. с. 107). Ухвала суду від 13.05.2015р. про прийняття апеляційної скарги до провадження направлялася відповідачу за вказаною адресою.

Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, судова колегія апеляційного суду приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце судового розгляду, проте не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому процесі, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача у справі про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, між публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Староолександрівка" (постачальник/відповідач) укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю № 43-К від 28.04.2014р. (а. с. 13 - 23).

Згідно п. 1.1. договору постачальник в порядку та на умовах цього договору у визначений сторонами строк поставляє покупцю наступну сільськогосподарську продукцію українського походження: зерно кукурудзи 3 класу, одиниця виміру - метрична тонна, кількістю - 2000 (дві тисяці), а покупець зобов'язується прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його.

Термін поставки: по 01 листопада 2014р. включно (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.2.1. договору поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання-передачі відповідної партії товару на умовах поставки, передбачених цим договором.

Сторони погодили, що однією з істотних умов цього договору є укладення сторонами договору застави майбутнього врожаю, який має бути нотаріально посвідчений у передбаченому законодавством України порядку, при цьому усі витрати, що пов'язані із укладенням та нотаріальним посвідченням такого договору несе постачальник. Предметом застави буде товар, визначений у пункті 1.1. цього договору, який стане власністю постачальника (заставодавця) після укладення договору застави майбутнього врожаю (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору остаточний розрахунок з постачальником проводиться покупцем на підставі наявності в останнього таких документів (належним чином оформлених): складські документи на товар, виписані покупцю (за наявності відповідних умов поставки); акт приймання-передачі всього обсягу товару, що підписаний покупцем та постачальником; всі видаткові накладні на товар; всі податкові накладні, які повинні бути зареєстровані у порядку та строки, що передбачені чинним законодавством, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 3.1. договору попередня оплата товару здійснюється із розрахунку ціни одиниці виміру товару (станом на момент укладення договору), яка складає 1000 грн. за одиницю виміру товару, в тому числі ПДВ - 166,67 грн.

Сума попередньої оплати за товар становить 2000000 грн., в тому числі ПДВ (п. 3.1.1. договору).

Як передбачено п. 4.1. договору, покупець протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором, зобов'язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені п. 3.1.1. договору на поточний рахунок постачальника (на підставі рахунку-фактури останнього), за вирахуванням грошової суми, передбаченої у п. 4.1.1. цього договору.

Відповідно до п. 4.1.1. договору постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець отримує із коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до п. 4.1. цього договору, у розмірі, зазначеному у договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, що є невід'ємною частиною цього договору як страховий платіж.

Згідно з п. 4.2. договору остаточний розрахунок (за мінусом суми попередньої оплати за товар, що визначено п. 3.1.1. договору) за поставлений покупцю товар здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури постачальника протягом 10 робочих днів з моменту отримання покупцем усіх документів (належним чином оформлених), передбачених у п.п. 2.3., 2.4. цього договору, із розрахунку ціни за одиницю виміру товару, що визначена на підставі п. 3.2. договору.

Як передбачено п. 5.4. договору, у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін (строк) або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого п. 5.5. договору, або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодонабувача у договорі комплексного страхування, передбаченого п. 5.5. договору, або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання цього договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору, у т. ч. суму грошових коштів, що визначена згідно з п. 4.1.1. договору (попередню оплату), та проценти у розмірі 24% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому. Сторони погодили, що останнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога покупця.

Відповідно до п. 5.5. договору постачальник зобов'язався укласти зі страховою компанією, яка погоджена покупцем, договір комплексного страхування, умовами якого буде передбачено, що вигодонабувачем за таким договором є покупець. Покупець сплачує за постачальника страховий платіж за договором комплексного страхування, на умовах, в порядку та у розмірі передбаченому згідно з п. 4.1.1. договору.

У п. 6.3. сторони погодили, що у разі невиконання (неналежного виконання) постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,2% від суми, що визначена п. 3.1.1. цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник окрім пені, сплачує також штраф у розмірі 30% від суми, що визначена п. 3.1.1 цього договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його укладення (п. 8.2. договору).

Договір підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін.

23.10.2014р. між публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Староолександрівка" (постачальник) укладено додаткову угоду №1 до договору поставки зерна майбутнього врожаю № 43-К від 28.04.2014р. (а.с. 23-24).

Згідно п. 1. додаткової угоди сторони дійшли згоди та вирішили викласти пункт 1.2. договору в наступній редакції "1.2. Термін поставки: по 25 листопада 2014 року включно.".

28.04.2014 між приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю "Староолександрівка" (страхувальник) укладено договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур № 3298667 (а. с. 27 - 46).

Предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать Закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майбутнім врожаєм с/г культур, що належатиме страхувальнику, зазначених у переліку застрахованих с/г культур з розрахунком страхової суми та страхового платежу по кожній із с/г культур (п. 2.1. договору).

На умовах цього договору застрахований майбутній врожай таких с/г культур: кукурудзи площею посіву 681,4791 га, який знаходиться в селі Стара Олександрівка Червоноармійського району Житомирської області.

Згідно п. 6.3. договору страхування встановлено, що страховий платіж (страхова премія) складає 71 555, 31 грн. та підлягає сплаті впродовж 20 робочих днів, платником страхового платежу відповідно до договору поставки зерна майбутнього врожаю виступає ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Також, 28.04.2014р. між публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Староолександрівка" укладено договір застави майбутнього врожаю. Передане в заставу майно за згодою сторін оцінено в 2000000,00 грн. (а. с. 112-113). Договір застави посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в реєстрі за № 801.

На виконання умов договору поставки зерна майбутнього врожаю № 43-К від 28.04.2014р. позивач перерахував на рахунок відповідача 1928444,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням №205 від 06.06.2014р. з призначенням платежу "сплата виробнику за кукурудзу 3-го класу згідно рахунку №4/04 від 28.04.2014р. по договору №43-К від 28.04.2014р." (а. с. 55).

Платіжним дорученням №203 від 06.06.2014р. позивач перерахував приватному акціонерному товариству "Українська страхова компанія "АСКА" 71555, 31 грн. з призначенням платежу "страховий платіж за договором страхування №3298667 від 28.04.2014р. згідно рахунку №667/04-2014 від 28.04.2014р." (а.с. 54).

Тобто загальний розмір проведеної позивачем передоплати за товар склав 2000000,00 грн. (1928444,69 грн. + 71555,31 грн.).

Відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару за договором виконав частково у кількості 710,454 т. за ціною 1810,00 грн/т. на загальну суму 1285921,74 грн., що підтверджується специфікацією № 1 від 24.11.2014 та актом № 1 від 24.11.2014 (а. с. 25-26).

Позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу № 130-4-12/4940 від 11.12.2014 з додатковою угодою № 2 від 10.12.2014 до договору поставки зерна майбутнього врожаю про розірвання договору № 43-К від 28.04.2014 та з проханням перерахувати на рахунок позивача, окрім суми попередньої оплати, також 163648,69 грн. 24 % річних та 28563,13 грн. пені, разом 906290,08 грн. боргу (а. с. 56-58). За даними позивача, вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 756 491 грн. 69 коп., з яких: 714 078 грн. 26 коп. - попередня оплата, 244 000 грн. - пеня, 600 000 грн. - штраф, 198 413 грн. 43 коп. - 24% річних.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Стаття 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що позивач виконав зобов'язання за вищезазначеним договором поставки щодо здійснення попередньої оплати. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором та приписів ст. 662, ст. 663 Цивільного кодексу України не поставив покупцю-позивачу товар у встановлений строк. Факт прострочення виконання зобов'язання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо передачі товару у термін, визначений п.1. додаткової угоди №1 від 23.10.2014р. до договору поставки зерна майбутнього врожаю №43-К від 28.04.2014р., враховуючи приписи частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України та наявність підтвердженого факту перерахування ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь відповідача обумовленої договором суми попередньої оплати за товар та страхового платежу, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення коштів у розмірі 714 078,26 грн., сплачених позивачем за договором, а отже позовні вимоги у справі щодо стягнення з відповідача вказаної суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України та п. 5.4 договору поставки зерна майбутнього врожаю №43-К від 28.04.2014р. нарахував відповідачу проценти у розмірі 24% річних за весь час користування грошовими коштами за період з 06.06.2014р. по 25.01.2015р. в розмірі 198413,43 грн.

Згідно ч.3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.4. договору сторонами встановлено обов'язок постачальника сплачувати проценти у розмірі 24 % річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога покупця.

Враховуючи приписи ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст. 536 Цивільного кодексу України та п. 5.4 договору, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 198413,43 грн. 24% річних за період з 06.06.2014р. по 25.01.2015р. правомірні та обґрунтовані.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 244 000 грн. пені, нарахованої за період з 26.11.2014р. по 25.01.2015р. та 600 000 грн. - 30% штрафу суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд неправомірно відмовив в їх задоволенні, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764" було перетворено державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Засновником товариства є держава в особі Кабінету міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами підприємства здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України (статут позивача а.с. 70-87).

Отже, публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є суб'єктом господарювання державного сектора економіки відповідно до ч.2 ст. 22 ГК України.

Згідно п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення не грошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Апеляційним судом враховується, що в разі невиконання зобов'язань з поставки товару до боржника може бути застосована пеня. На таку пеню не розповсюджуються дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки зобов'язання з поставки товару не є грошовим.

За змістом п. 2 ст. 231 ГК України штрафні санкції застосовуються у встановлених даною нормою розмірах, якщо інше не передбачено законом чи договором. В даному випадку сторони в договорі передбачили інші розміри штрафних санкцій, а саме: 0,2 % пені та 30% штрафу.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У пункті 6.3 договору сторони погодили, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2% від суми, що визначена п. 3.1.1 цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник окрім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі 30% від суми, що визначена п. 3.1.1 цього договору.

Отже, укладаючи договір сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно договірних санкцій (штрафу та пені) у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.

З врахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 244 000 грн. пені, нарахованої за період з 26.11.2014р. по 25.01.2015р. та 600 000 грн. - 30% штрафу правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню в цій частині.

Судовий збір у зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення господарського суду Житомирської області від 27.03.15р. у справі № 906/145/15 - задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 27.03.15р. у справі № 906/145/15 скасувати в частині відмови у стягненні 244 000, 00 грн. - пені та 600000,00 грн. - 30% штрафу.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Староолександрівка" (12043, Житомирська область, Червоноармійський район, с.Стара Олександрівка, вул. Червоноармійська, б.63, код ЄДРПОУ 37968411) на користь публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) 244 000, 00 грн. - пені та 600000,00 грн. - 30% штрафу.

В решті рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Староолександрівка" (12043, Житомирська область, Червоноармійський район, с.Стара Олександрівка, вул. Червоноармійська, б.63, код ЄДРПОУ 37968411) на користь публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) 16880 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Староолександрівка" (12043, Житомирська область, Червоноармійський район, с.Стара Олександрівка, вул. Червоноармійська, б.63, код ЄДРПОУ 37968411) на користь публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) 8440 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Господарському суду Житомирської області видати судові накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

7. Справу повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.