Постанова № 44797040, 05.06.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"05" червня 2015 р. Справа № 903/242/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Карпович О.В.

за участю представників сторін:

позивача- Яроцька Л.О. (довіреність №300 від 28.04.2015р.);

відповідача- Харченко П.О. (довіреність №08-12ДОВ від 08.12.2014р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Київським апеляційним господарським судом апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Едель-Бау» на рішення господарського суду Волинської області від 24.03.2015 року у справі №903/242/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»

м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едель-Бау» м.Луцьк

про стягнення 131 881 062 грн. 85 коп. заборгованості і пені за кредитним договором,-

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.03.2015р. у справі №903/242/15 (суддя Слупко В.Л.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціо-нерний банк» (надалі в тексті – Банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едель-Бау» (надалі в тексті – Товариство) про стягнення 131 881 062 грн. 85 коп. заборгованості і пені згідно укладеного кредитного договору.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач не виконав належ-ним чином умов кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість за простроченим кредитом в сумі 110 000 000 грн. та 15 495 232 грн. 88 коп. за нарахованими відсотками; суми є об-ґрунтованими та підлягають стягненню на користь Позивача. Крім того, обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення визнано вимоги про стягнення з Відповідача 2 193 972 грн. 60 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 501 990 грн. 64 коп. за несвоєчасну сплату процентів, втрат від інфляції по тілу кредиту в сумі 2 767 741 грн. 86 коп. та в сумі 633 271 грн. 67 коп. по від-сотках, а також 3% річних в сумі 288 853 грн. 20 коп.(арк.справи 63-64).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, скасу-вати рішення господарського суду Волинської області від 24.03.2015р. та прийняти нове, яким в по-зові відмовити за безпідставністю.(арк.справи 80-83).

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте із порушенням норм матері-ального та процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для спра-ви та невідповідністю обставинам справи висновків, викладених у рішенні. Так, апелянт зазначає, що був позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні першої інстанції через нена-лежне повідомлення про розгляд справи. Крім того, вважає, що вимоги про повернення кредитних коштів та процентів від Банку не отримував, а тому строк сплати не настав.(арк.справи 81).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 28.04.2015р. поновлено пропущений строк, прийнято до провадження апеляційну скаргу Відповідача та приз-начено справу до слухання на 26.05.2015р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Розізнана І.В.(арк.справи 76, 77).

На електронну адресу суду 08.05.2015р. надійшло клопотання Банку про проведення засі-дання 26.05.2015р. у справі №903/242/15 в режимі відеоконференції з Київським апеляційним гос-подарським судом, яке було задоволено ухвалою від 13.05.2015р.(арк.справи 99-100,106).

Напередодні судового засідання 25.05.2015р. від Позивача поштою надійшов відзив на апе-ляційну скаргу, в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.(арк.справи 109-110).

Ухвалою від 26.05.2015р. розгляд справи відкладався на 05.06.2015р.(арк.справи 121-122).

У судових засіданнях апеляційної інстанції в режимі відеоконференції з Київським апеля-ційним господарським судом 26.05.2015р. та 05.06.2015р. представник Відповідача підтримав апе-ляційну скаргу в повному обсязі, надав свої пояснення. Крім того, у судових засіданнях 26.05.2015р. та 05.06.2015р. представник Відповідач клопотався про призначення судово-економічної експерти-зи з дослідження розрахунку позовних вимог, посилаючись на те, що для обчислення сум заборго-ваності, процентів за користування кредитними коштами, пені, інфляційних втрат і 3% річних не-обхідні спеціальні знання в галузі економіки зважаючи на великий розмір стягуваної суми.(арк. справи 116-118).

Представник Банку заперечив проти доводів апеляційної скарги, надавши свої пояснення суду. Крім того, заперечив проти клопотань про призначення судової експертизи.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст.41 ГПК України для роз’яснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, то-бто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Такої ж практики дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло відображення у п.2 постанови Пле-нуму від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

З огляду на таке та з урахуванням положеннь Закону України «Про відповідальність за нес-воєчасне виконання грошових зобов’язань» та постанови Пленуму Вищого господарського суду Ук-раїни від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відпові-дальність за порушення грошових зобов’язань», колегія суддів вважає, що для перевірки розрахун-ків Банку достатньо правової оцінки, яку надасть апеляційний суд, тому не вбачає потреби у приз-наченні судової експертизи та відхиляє клопотання Відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»-кредитор та ТзОВ «Едель-Бау»-позичальник уклали кредитний договір від 08.01.2014р. №13-2014 (надалі в те-ксті – Кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого – кредитор зобов’язується надати позичаль-нику кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в сумі 110 000 000 грн., а позичальник зобов’я-зується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим Договором, а також виконати інші зобов’язання передбачені цим дого-вором.(арк.справи 8-11).

Процентна ставка за користування кредитом 23,5% річних. Кінцевий термін погашення – 06.01.2015р. включно.(п.п. 1.2, 1.3 Кредитного договору).

Відповідно до п.6.1 Кредитного договору, заборгованість за кредитом погашається позича-льником в повному обсязі до дати вказаної в п.1.3.

Згідно п.8.1 Кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позича-льником своїх зобов’язань кредитор має право припинити надання коштів за цим Договором, зок-рема, у разі порушення позичальником строків виконання грошових зобов’язань за цим договором, більше ніж на 5 банківських днів. Позичальник зобов’язаний виконати вимогу кредитора про дост-рокове погашення грошових зобов’язань за цим Договором протягом строку, що вказаний у відпо-відній вимозі.(п.п.8.2.10, 8.3 Кредитного договору).

Кредитор зобов’язується надати позичальнику кредит в порядку і на умовах, передбачених цим Договором та забезпечити Позичальника консультативними послугами щодо укладення і ви-конання Договору, натомість, відповідно до п.10.1 Договору, позичальник зобов’язується викорис-тати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, комісій, пені, штрафів та інших платежів, передбачених умовами договору та надання інформації про поточний стан таких рахунків.(п.9.14 Кредитного договору).

За прострочення виконання будь-яких грошових зобов’язань за цим договором позичаль-ник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнен-ня заборгованості від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. У разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання він зобов’язується на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.(п.п. 14.4, 14.8 До-говору).

Кредитний договір, відповідно до п.15.4, вступає в силу з моменту його підписання сторо-нами та діє до повного виконання ними прийнятих на себе зобов’язань.

Матеріалами справи стверджується, що сторони вносили зміни і доповнення до Кредитно-го договору, шляхом уклаладення договорів про внесення змін до договору.(арк.справи 12-17).

Так, Договорами від 17.02.2014р., 15.04.2014р., 15.05.2014р., 16.06.2014р., 15.07.2014р., 15.08. 2014р., 15.09.2014р., 15.10.2014р. і 31.10.2014р. сторони врегулювували порядок сплати процентів за певні періоди 2014 року.(арк.справи 12, 12-зворот, 13, 13-зворот, 14, 14-зворот, 16-зворот, 17, 17-зворот) та договором про внесення змін до Кредитного договору від 27.08.2014р. сторони, почина-ючи з 01.09.2014р. зменшили процентну ставку до 16,1% річних.(арк.справи 16).

Разом з тим, вбачається, що 15.08.2014р. було укладено декілька договорів про внесення змін до Кредитного договору. Одним з них змінили порядок погашення процентів за травень-ли-пень 2014р.(арк.справи 14-зворот). Крім того, одним з договорів визначено процентну ставку по-чинаючи з 01.11.2014р. – 13,5% річних та встановлено, що кінцевий термін погашення кредиту по-зичальником – 06.01.2020р. Ще одним договором від 15.08.2014р. сторони узгодили, що строк ко-ристування траншем у сумі 110 000 000 грн. закінчується 06.01.2015р.(арк.справи 15, 15-зворот).

Кредитний договір та договори про внесення змін підписано уповноваженими представни-ками Банку та Товариства, скріплено відтисками печаток сторін.(арк.справи 11-17, 17-зворот).

Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2014р. на виконання умов Кредитного договору згідно меморіальних ордерів №246114 та №246107, Банк надав, а Товариство прийняло в користу-вання кредитний транш в сумі 110 000 000 грн.(арк.справи 55, 56).

Матеріали справи свідчать, що зобов’язання з повної та своєчасної сплати відсотків за кори-стування кредитними коштами та процентів Відповідач належним чином не виконував, сплативши лише 5 800 000 грн. 05.03.2014р. та 2 202 876 грн. 71 коп. – 13.06.2014р., внаслідок чого станом на 02.02.2015р. за ним обліковувалась заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 15 495 232 грн. 88 коп. При цьому, зобов’язання з повернення траншу в сумі 110 000 000 грн. Від-повідач взагалі не виконав.

Пропозиції про повернення 110 000 000 грн. кредитних коштів та сплату 15 495 232 грн. 88 коп. відсотків та 6 385 829 грн. 97 коп. пені, інфляційних втрат і 3% річних в зв’язку з невиконан-ням умов Кредитного договору, які вбачаються з вимоги Банку від 19.02.2015р. №31/1-2215, яка була надіслана за юридичною адресою Товариства – залишена Відповідачем без відповіді та без за-доволення.(арк.справи 21-23).

Звертаючись до господарського суду, Позивач з підстав ч.1 ст.546, 625 ЦК України, ст.230 ГК України та п.п. 14.4, 14.8 Кредитного договору нарахував 2 193 972 грн. 60 коп. пені за несвоє-часне погашення кредиту за період 08.01.2015р.– 02.02.2015р., 501 990 грн. 64 коп. пені за несплаче-ні відсотки з 16.12.2014. по 02.02.2015р., 288 853 грн. 20 коп. -3% річних за загальний період з 16.11.2014р. по 02.02.2015р., 2 767 741 грн. 86 коп. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення ті-ла кредиту за період з 08.01.2015р. по 02.02.2015р. та 633 271 грн. 67 коп. інфляційних по відсот-ках за період з 16.12.2014р. по 02.02.2015р.(арк.справи 18-20).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Відповідача безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України) – госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань і є обов’язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов’язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України).

Зобов’язанням, відповідно до ст.509 ЦК України – є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК Ук-раїни.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості та пені за кредитним договором.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення Договору 08.01.2014р. між сторо-нами виникли кредитні відносини, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під дефініцію статті 1054 ЦК України, коли за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредито-давець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, ус-тановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, ст.345 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України) передбаче-но, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, су-ма і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань по-зичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.(ст.1049 ЦК України).

Таким чином – факт отримання Відповідачем кредитних коштів зумовлює виникнення у ньо-го зобов’язання повернути їх, а також сплатити проценти.

Матеріали справи свідчать, що причиною звернення Банку з даним позовом є факт неспла-ти відсотків та прострочення повернення траншу, що зумовило дострокове припинення Кредитно-ного договору та необхідність повернення позики та сплати процентів

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з роз-строченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вима-гати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йо-му відповідно до статті 1048 цього Кодексу.(ст.1050 ЦК України).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що Банком правомірно нараховано 110 000 000 грн. простроченої заборгованості по тілу кредиту, 15495323 грн. 88 коп. простроченої заборгованості по нарахованих відсотках і вважає, що зазна-чені суми підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України – одностороння відмова від зобов’язання або од-ностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільно-го кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою.

Як зазначалось вище, Договором (п.14.4 Договору) за порушення клієнтом будь-якого гро-шового зобов’язання передбачено сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіряючи рішення в цій частині колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про підставність нарахування та стягнення 2 193 972 грн. 60 коп. пені за неповернення кредитних коштів за період з 08.01.2015р. по 02.02.2015р. та 501 990 грн. 64 коп. пені по відсот-ках за період з 16.12.2014. по 02.02.2015р.

Перевіривши на підставі ст.625 ЦК України суми нарахованих інфляційних втрат та 3% річ-них, колегія суддів дійшла висновку, що з підстав ст.33 ГПК України, суд першої інстанції право-мірно задоволив вимогу про стягнення 288 853 грн. 20 коп. -3% річних за загальний період з 16.11. 2014р. по 02.02.2015р., 2 767 741 грн. 86 коп. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення тіла кредиту за період з 08.01.2015р. по 02.02.2015р. та 633 271 грн. 67 коп. інфляційних по несплаче-них відсотках за період з 16.12.2014р. по 02.02.2015р.

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги посилання Скаржника на порушення норм процесуального права через неналежне повідомлення останнього про час та місце проведення су-дового засідання з огляду на те, що ухвала про призначення справи до розгляду від 11.03.2015р. була надіслана за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, та зазначеною в Єди-ному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців); ухвала була повернута з причини відсутності (вибуття) адресата, тому вважається, що адресат фактично повідомлений про час і місце розгляду справи судом.(арк.справи 42-44). Такої ж думки дотримується Вищий госпо-дарський суд України, що знайшло відображення у ч.2 п.3.9.1 постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами».

Крім того, колегія суддів відхиляє твердження Скаржника на те, що строк повернення кре-дитних коштів не настав, оскільки договором про внесення змін до Договору від 15.08.2015р. (арк. справи 15) сторони погодили кінцевий термін погашення 06.01.2020р. з огляду на таке.

До Кредитного договору сторони внесли зміни, уклавши 15.08.2015р. два договори, одним з яких було встановлено строк користування траншем по 06.01.2015р. Саме вказаним договором сторони визначили, що з 01.11.2014р. встановлюється індивідуальна умова користування траншем в сумі 110 000 000 грн., якою строк користування траншем закінчується 06.01.2015р. Разом з тим, договором, на який посилається Скаржник передбачено загальні умови погашення кредиту до 06.01.2020р. включно. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.1.1 Кредитного договору його предметом є кредит у формі відновлювальної кредитної лінії.(арк.справи 8, 15, 15-зворот).

З огляду на зазначені обставини, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, зміс-ту і обсягу зобов’язань Відповідача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку щодо підставності заявленого позову.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним су-дом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуаль-ного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної ін-станції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм ма-теріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Едель-Бау» на рішення гос-подарського суду Волинської області від 24.03.2015р. у справі №903/242/15 залишити без задово-лення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №903/242/15 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.