Постанова № 44796899, 08.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2015 р. Справа № 908/5419/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивач - Грабовий О.А.;

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1802 З/1-35) на рішення господарського суду Запорізької області від 17 лютого 2015 року по справі №908/5419/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор капітал", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Єнакіївський коксохімпром", м. Єнакієве Донецької області

про стягнення 656672,47 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17 лютого 2015 року по справі (суддя Серкіз В.Г.) позов задоволено. Стягнуто ПП "Єнакіївський коксохімпром" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фактор капітал" 656672,47 грн. основного боргу.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просив рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Будучи належним чином повідомленим про дату і місце судового розгляду, відповідач у судове засідання не з'явився.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, 04.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГазУкраїна-2020" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Єнакієвський коксохімпром" (покупець) був укладений договір № 131/13 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали (Ресурси) на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно із п. 2.1 Договору кількість, номенклатура Ресурсів вказуються в специфікаціях до даного Договору, які є його невід'ємною частиною (Специфікації).

Поставка Ресурсів відбувається за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, вказаними в Специфікаціях та включає в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також ціна тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов'язаних з поставкою Ресурсів (п. 4.1 Договору).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що загальна сума Договору визначається, як загальна ціна Ресурсів, поставка яких здійснюється відповідно до доданих до нього Специфікацій.

Відповідно д п. 5.1 Договору, оплата покупцем Ресурсів здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаного в даному Договорі.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що оплата за поставлені Ресурси буде здійснюватись протягом строку, вказаного в Специфікації, який вираховується з моменту поставки Ресурсів та надання документів, вказаних в пункті 6.4 даного Договору.

На виконання умов Договору ТОВ "ГазУкраїна-2020" поставило відповідачу Ресурси на загальну суму 656 672,47 грн, що підтверджується видатковою накладною № 375 від 22.02.2014 року та актом прийомки від 26.12.2014 року.

Однак, ПАТ "Єнакієвський коксохімпром", в свою чергу, не виконало умови Договору та не здійснило оплату за поставлені Ресурси на загальну суму 656 672,47 грн.

Як свідчать надані суду документи, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за поставлений товар у встановлений договором строк та у повному обсязі не здійснив, чим порушив умови спірного Договору, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість в сумі 656 672,47 грн.

У свою чергу, 21.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор капітал" (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГазУкраїна-2020" (клієнт) був укладений договір факторингу № 1/2Ф.

Відповідно до п. 1.1 Договору факторингу в порядку та на умовах, визначених цим Договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, указаними в п. 1.2. даного Договору.

Згідно із п. 1.2 Договору факторингу, клієнт відступає фактору право вимагати виконання від боржника зобов'язання по сплаті заборгованості за поставлений товар, які виникли за Договором поставки нафтопродуктів № 131/13 від 04.03.2013р., укладеного між ТОВ "ГазУкраїна-2020" та ПрАТ "Єнакієвський коксохімпром" ("Основний договір"), і не оплачені боржником на момент укладення цього договору (зобов'язання). За це фактор зобов'язується оплатити клієнтові суму у розмірі та в порядку, зазначеному у розділі 4 цього Договору.

Згідно з пунктом 6.1 Договору факторингу цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Про заміну кредитора шляхом відступлення права грошової вимоги за договором № 131/13 від 04.03.2013 року і укладання договору факторингу № 1/2Ф від 21.03.2014 року ТОВ "ГазУкраїна-2020" повідомило ПрАТ "Єнакіївський коксохімпром" повідомленням від 24.03.2014 року.

Отже, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 131/13 від 04.03.2013р., згідно розрахунку позивача сума боргу за поставлений Ресурс становить 656 672,47 грн.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір № 131/13 від 04.03.2013 року та договір факторингу № 1/2Ф від 21.03.2014 року.

Відповідно до ч.1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як свідчить зміст договору № 131/13 від 04.03.2013 року та договір факторингу № 1/2Ф від 21.03.2014 року, вимоги ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України відносно форми правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні сторонами дотримані.

Згідно зі ст. 515 Цивільного кодексу України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Зобов'язання за договором № 131/13 від 04.03.2013 року не є нерозривно пов'язаними з особою кредитора.

За приписами ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ані умовами договору № 131/13 від 04.03.2013 року, ані законом не встановлено заборону заміни кредитора у зобов'язанні без згоди боржника (відповідача у справі).

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідачем не спростовано, що ТОВ "ГазУкраїна-2020" (первісним кредитором) передано позивачу ТОВ "Фінансова компанія "Фактор капітал" (новому кредитору) всі документи, які засвідчують права, що передаються за договором факторингу № 1/2Ф від 21.03.2014 року та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Інше договором або законом в даному випадку не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Частиною 1 ст. 1082 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Так, про заміну кредитора шляхом відступлення права грошової вимоги за договором № 131/13 від 04.03.2013 року і укладання договору факторингу № 1/2Ф від 21.03.2014 року ТОВ "ГазУкраїна-2020" повідомило ПрАТ "Єнакієвський коксохімпром" повідомленням від 24.03.2014 року.

Отже, до нового кредитора (позивача у справі) перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні за договором № 131/13 від 04.03.2013 року в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто станом на 21.03.2014 року включно.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарським судом встановлено, що відповідачу здійснено поставку товару на загальну суму 656 672,47 грн., а також отримання товару останнім.

Однак, відповідач у встановлений Договором строк за поставлений товар не сплатив на загальну суму 656 672,47 грн., чим порушив умови договору № 131/13 від 04.03.2013 року, доказів повного виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару не надав.

Відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, заборгованість за договором № 131/13 від 04.03.2013 року на суму 656 672,47 грн.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд дійшов висновків, підтверджених матеріалами справи, при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, твердження, викладені у скарзі, спростовуються висновками суду першої інстанції, а тому, підстав для його скасування у колегії суддів немає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17 лютого 2015 року по справі №908/5419/14 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 11.06.2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.