Ухвала суду № 44796728, 25.11.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2010 р.справа № 2а-6942/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Юхименка О.В.

суддів: Католікяна М.О. Мірошниченка М.В.

при секретарі судового засідання:Федоровій Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_1 Державної податкової інспекції

по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі,

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду

від 25.02.2010р.

у справі № 2а-6942/09/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства

«Запорізький завод феросплавів»,

вул. Діагональна, 11, м. Запоріжжя, 69035;

до відповідача ОСОБА_1 Державної податкової інспекції

по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі,

пр. Леніна, 190-А, м. Запоріжжя, 69035;

про скасування акта, -

встановив: ВАТ «Запорізький завод феросплавів»подано позов до ОСОБА_1 ДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000430808/0 від 14.12.2009р.

Запорізький окружний адміністративний суд (суддя Лазаренко М.С.) своєю постановою від 25.02.2010р. позов задовольнив.

Постанова суду мотивована тим, що єдиною підставою для не включення до складу податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), є відсутність податкових накладних як таких. При цьому, датою виникнення права Позивача на податковий кредит стала дата списання коштів з банківських рахунків в оплату товарів. Жодним нормативним актом не передбачено такої обовязкової умови для отримання бюджетного відшкодування, як отримання всього обсягу передплачених товарів у певному податковому періоді.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі, Відповідач, вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності з підпунктом 3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг <…>

Згідно з підпунктом 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Наявні у Позивача податкові накладні не можуть бути підставою для віднесення ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки оформлені на передплату та не засвідчують поставки товару.

Перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього дозволяє заявити до бюджетного відшкодування податок на додану вартість за рахунок операцій придбання без отримання та використання продукції в господарській діяльності.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нову постанову суду. У позові відмовити.

ВАТ «Запорізький завод феросплавів», Позивач, скаргу оспорив. В запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Сутність спору: В період з 10.11.2009р. по 23.11.2009р. уповноваженим фахівцем ОСОБА_1 Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі проведена невиїзна документальна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», код за ЄДРПОУ 00186542, з питання взаємовідносин з ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»за періоди серпень, вересень, жовтень 2008 року та липень 2009 року.

За результатами перевірки складений Акт № 181/08-08/00186542 від 24.11.2009р.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(168/97-ВР) підприємством завищено відємне значення між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду у розмірі 975.154,00 грн., у тому числі у серпні 2008 року на суму 55.367,00 грн., у вересні 2008 року на суму 919.787,00 грн. по операціям з придання агломерату марганцевого.

Так, перевіркою встановлено, що податковий кредит серпня-вересня 2008 року на суму 975.154,00 грн. сформований підприємством по передплатам за продукцію, без її фактичної поставки.

За позицією фахівців держподаткінспекції, перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього дозволяє заявити до бюджетного відшкодування податок на додану вартість за рахунок операцій придбання без отримання та використання продукції в господарській діяльності.

За наслідками перевірки, керівником ОСОБА_1 ДПІ 04.12.2009р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000430808/0.

Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), Відкритому акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 975.154,00 грн.

Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було предметом судового позову.

Колегія суддів, заслухавши представників Сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

За позицією заявника апеляційної скарги, про що зазначено вище, визначальною рисою для формування податкового кредиту має бути фактичне здійснення поставки товарів. Перерахування коштів за товар без фактичного отримання останнього вказує на ознаку безтоварності операції та дозволяє використати схему одержання податкової вигоди перерахування коштів з державного бюджету шляхом відшкодування податку на додану вартість.

Таке розуміння Закону (168/97-ВР) видається колегії суддів помилковим.

Для правильного вирішення спору слід визначитись з порядком формування податкового кредиту з ПДВ за здійсненими передплатами вартості фактично не отриманих на дату проведення перевірки товарів.

Відповідно до пункту 3.1 Закону (168/97-ВР) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг), пункт 4.1 статті 4 Закону (168/97-ВР) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни <…>

Згідно з підпунктом 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів <…> у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

І далі, згідно з підпунктом 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності з підпунктом 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

При цьому, податкова накладна, підпункт 7.2.3 Закону (168/97-ВР) складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

А відповідно до вимог підпункту 7.3.1 зазначеного Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, датою виникнення права Позивача на податковий кредит стала дата списання коштів з банківських рахунків в оплату товарів, що, згідно з платіжними дорученнями, відбувалося раніше.

Жодним нормативним актом не передбачено такої обовязкової умови для визначення податкового кредиту звітного періоду, як отримання всього обсягу передплачених товарів у певному податковому періоді.

І цивільне законодавство, в якості елементів аргументації норми якого наводить заявник апеляційної скарги, не застосовується до податкових відносин в силу прямих приписів статті 1 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. N 435-IV.

Враховуюче зазначене, передплата здійснена у відповідності з договором поставки.

У розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»(168/97-ВР) є подією, яка викликає зміни у складі активів як покупця, так і постачальника.

Економічна доцільність здійснення певних операцій є суто маркетинговим чинником, який не підлягає формалізації та математичному розрахунку.

Що ж до доводів контролюючого органу про ознаки безтоварності операції та використання схеми одержання податкової вигоди варто вказати, що для доведення такого базовими для аналітичних дій слід було б відбирати інші суттєві показники.

Адже, у постачальника, з огляду на викладене вище, виникли кореспондуючі податкові зобов'язання з дати зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці.

Отже, використання схеми одержання податкової вигоди є припущенням, яке належними засобами доказування не доведено.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.02.2010р. у справі № 2а-6942/09/0870 без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:О.В. Юхименко

Суддя:М.О. Католікян

Суддя:М.В. Мірошниченко