Постанова № 44788325, 25.05.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року (о 15 год. 30 хв.) Справа № 808/8455/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Батечко М.Д.,

за участю представника позивача Железняка О.В.,

представника відповідача Косицького С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТО К»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТО К» (далі - ТОВ «ЕТО К», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.11.2014 № 0001472201 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8 619,00 грн.; №0001482201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10 235,00 грн., у тому числі 8 188,00 грн. за основним платежем та 2 047,00 грн. за штрафними санкціями; №0001492201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12 928,50 грн., у тому числі 8 619,00 грн. за основним платежем та 4 309,50 грн. за штрафними санкціями.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема, вказує, що із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «ЕТО К» не погоджується, оскільки не допускало в своїй діяльності порушень Податкового кодексу України, у зв'язку із чим також повністю заперечує висновки Акту перевірки, вважає їх безпідставними, такими, що зроблені без врахування дійсних обставин, підтверджених належними первинними документами. Зазначає, що до перевірки по відносинам з ТОВ «Макрос-Опт» надавались усі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, товар отримано від контрагента та оприбутковано, товар використаний в подальшому виробництві та господарській діяльності підприємства. Всі первинні документи, що фіксують здійснення господарської операції, відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, тобто мають всі необхідні реквізити, у зв'язку із чим вказані первинні документи відповідають закону та підтверджують вчинення господарських операцій. Таким чином, вважає, що позивачем правомірно показники податкового обліку з податку на прибуток та ПДВ по операціях із ТОВ «Макрос-Опт» та відсутні інкриміновані порушення податкового законодавства України. Вказує, що ті обставини, , що ТОВ «Макрос-опт» відсутнє за місцезнаходженням на момент проведення зустрічних звірок, тобто станом на 21.02.2014 не свідчить про незаконність укладених угод в момент їх укладення та при подальшому виконанні, а також не може бути підтвердженням відсутності реального характеру вчинених операцій. Станом на день вчинення господарських операцій ТОВ «Макрос-опт» мало всі ознаки податкової правосуб'єктності, зокрема, було зареєстровано як суб'єкт господарювання, поставлено на облік в податкових органах, мало статус платника ПДВ, не було визнано банкрутом тощо. Таким чином, всі висновки про відсутність реального вчинення господарських операцій та непідтвердження господарських операцій первинними документами, в тому числі податковими накладними, є безпідставним та бездоказовим припущенням працівників ДПІ. Також зазначає, що чинне законодавство не містить обов'язку для платника податків та не встановлює відповідальності за правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку контрагентів, іншими словами, претензії до умов здійснення господарської діяльності ТОВ «Макрос-опт» не повинні впливати на результати податкового обліку ТОВ «ЕТО К» при умові належного документального підтвердження дійсного вчинення господарських операцій. На підставі викладеного, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 26.01.2015 (вх. №3619). Зокрема, зазначає, що за результатами перевірки було складено акт від 29.10.2014 №124/08-29-22-0109/30608591 та винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.11.2014 №0001492201, №0001482201, №0001472201. Так, перевіркою встановлено, що постачальником позивача за перевіряємний період було підприємство ТОВ «НВП «Макрос опт» (код ЄДРПОУ 37846050) платник ДПІ у м. Сумах. Пояснює, що до перевірки надані товарно-транспортні накладні, відповідно до яких встановлено що весь товар було перевезено на транспорті підприємства ТОВ «Макрос опт» автомобілем марки Daimier-Chrysler 903 державний номер НОМЕР_1, водієм ОСОБА_4, проте згідно листа від 03.01.2015 УДАІ УМВС України встановлено, що за ТОВ «Макрос опт» транспортні засоби не зареєстровані. Крім того, від ДПІ у м. Сумах отримано акт від 21.02.2014 №78/2204/37846050/268 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Макрос - ОПТ» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.06.2013 по 31.12.2013» , відповідно до якого зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що станом на початок звірки підприємство має стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, працівниками оперативного управління ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області складено довідку про не встановлення фактичного місцезнаходження платника податків за адресою м. Суми, вул. Лисенка, буд. 10. Вказує, що на теперішній час СВ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області провадиться досудове слідство у кримінальному проваджені, внесеному до ЄРДР за №12014080050002898 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України відносно фіктивності, а саме ТОВ «Макрос опт» установчі документи та банківські рахунки якого оформлені на підставну особу для здійснення безтоварних фінансових операцій. Вважає, що операції ТОВ «ЕТО К» з підприємством постачальником ТОВ «Макрос опт» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи вищезазначених контрагентів не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «ЕТО К» (ідентифікаційний код 30015985) є юридичною особою, яка зареєстрована 14.09.1998, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

25.07.2013 між позивачем («Покупець») та ТОВ «Макрос опт» («Постачальник») укладений договір №25072013, згідно п.1 якого Постачальник здійснює поставку на протязі строку дії даного Договору, а Покупець приймає та оплачує на умовах і в порядку, які визначені даним Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які підтверджують приймання-передачу товару від Постачальника Покупцю, і є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна, кількість та асортимент товару - договірні та погоджуються Сторонами заздалегідь, під час обробки Постачальником замовлення Покупця, вказуються у видатковій накладній на кожну партію товару, що поставляється. Перевозка Товару та вантажні роботи здійснюються за рахунок Постачальника транспортом Постачальника в пункт призначення.

На виконання умов договору ТОВ «Макрос опт» поставлено товари (плівка, етикетка), на який виписано (оформлено) видаткові накладні від 01.08.2013 №00000443 на суму 20 127,18 грн., від 02.09.2013 №00000444 на суму 31 584,00 грн. Факт придбання позивачем у контрагента товарів підтверджується також податковими накладними від 01.08.2013 №178 на суму ПДВ 3 354,53 грн., від 02.09.2013 №3 на суму ПДВ 5 264,00 грн., складеними ТОВ «Макрос опт», товарно-транспортними накладними від 01.08.2013 №108, від 02.09.2013 №209. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується журналом-ордером і Відомістю по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за серпень 2013 року у розмірі 20 127,18 грн., за вересень 2013 року у розмірі31 584,00 грн.

В період з 16.10.2014 по 22.10.2014 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Макрос опт» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складений відповідний акт від 29.10.2014 №124/08-29-22-0109/30608591.

Згідно Акту перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

1. пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, підприємством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряє мий період у розмірі 8 188,00 грн., в тому числі по періодах: 2013 рік у сумі 8 188,00 грн.;

2. п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 ПК України, ТОВ «ЕТО К» занижено податку на додану вартість на загальну суму 8 619,00 грн., в тому числі по періодах:

- листопад 2013 року - на суму 8 619,00 грн.

та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з ПДВ) у сумі 8 619,00 грн., в тому числі по періодах:

- серпень 2013 року на суму ПДВ - 3 355,00 грн.;

- вересень 2013 року на суму ПДВ - 5 264,00 грн.

Не погоджуючись із висновками викладеними у Акті 04.11.2014 позивачем до податкового органу подано заперечення на Акт, проте 11.11.2014 на підставі Акту та вказаних порушень відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення форми «Р»:

- №0001472201, за яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8 619,00 грн.;

- №0001482201, за яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 10 235,00 грн., з яких за основним платежем 8 188,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 047,00 грн.;

- №0001492201, за яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12 928,50 грн., з яких за основним платежем - 8 619,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 309,50 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу..

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 ПК України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1 - 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті ПК України перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, виходячи із приписів Податкового кодексу України, податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця.

Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товарів, а відповідно і правомірність віднесення цих витрат на валові витрати підприємства, декларування суми податкового кредиту та від'ємного значення. Придбаний товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності, а саме перероблено та реалізовано контрагентам, що підтверджується наданими позивачем остаточними калькуляціями вартості виробництва продукції та видатковими накладними.

Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки. Крім того, відповідачем не було спростовано факт наявності контрагента позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та наявності в нього свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Стосовно певних обставин господарської діяльності ТОВ «Макрос опт» та посилання представника відповідача на матеріали перевірки контрагента, кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченому ч.1 ст. 358 КК України відносно фіктивності суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як встановлено ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності суб'єктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення. Аналогічні висновки надавав і Європейський суд по правам людини, зокрема у справах «Інтерсплав проти України» та «БУЛВЕС АД проти Болгарії».

Платник податку (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Таким чином, підприємство не може і не повинно нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб. Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обов'язок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств-контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності контрагента ТОВ «Макрос опт» (не знаходження за місцем реєстрації, сплати ним податків, штатна чисельність працівників тощо) відповідачем суду не надано.

Суд зауважує, що акт документальної позапланової невиїзної перевірки позивача містить посилання на певні ознаки фіктивності контрагентів, проте його аналіз свідчить, що основною підставною для даних висновків було посилання на окремі матеріали перевірок контрагента позивача та припущення про фіктивність діяльності зазначеного підприємства.

Твердження представника відповідача ґрунтуються майже виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, суду надано не було.

Суд вживав необхідних заходів щодо витребування у СВ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області інформації щодо результатів розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄДРД за №12014080050002898 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, проте на час винесення рішення ухвали від 02.04.2015 та від 22.04.2015 в частині витребування доказів є невиконаними.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за основним платежем, то відповідно і суми штрафних санкцій є необґрунтованими.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.11.2014, прийняті Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0001472201, №0001482201, № 0001492201.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТО К» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 438,48 грн. (чотириста тридцять вісім гривен сорок вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак