Постанова № 4478728, 04.08.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2009 р.                                                                       справа № 2а-4213/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Галатіної О.О.

при секретарі                                                  Мичак О.С

В С Т А Н О В И В:

          Позивач, Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Райсількомунгосп» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення 8020 грн. безпідставно перерахованої суми податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні ліквідаційної процедури Товариство з обмеженою відповідальністю «Райсількомунгосп» перерахувало на рахунок відповідача – 1 8020,00 грн. податку на додану вартість від реалізації активів майна підприємства – банкрута платіжним дорученням № 39 від 16.05.2008 р.

Разом з тим, ухвалою від 29.07.2008 р. Господарський суд Донецької області зобов’язав ліквідатора здійснити перерозподіл коштів, отриманих від реалізації майна активів боржника. Ухвала господарського суду від 29.07.2008 р. відповідачем не була оскаржена, але сума перерахованого ПДВ не повернута.

01.09.2008 р. позивач надіслав до відповідача -1 лита про повернення на рахунок ТОВ «Райсількомунгосп» перерахованої суми ПДВ.

09.09.2008 р. ТОВ «Райсількомунгосп» був зроблений уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок на суму 6659,00 грн.

09.09.2008 р. уточнюючий розрахунок з розшифровкою податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на суму 6659,00 грн. був прийнятий відповідачем – 1.

09.09.2008 р. відповідач, посилаючись на правомірність перерахованого ПДВ, відмовив в поверненні суми 6659,00 грн. зробив висновок, що повернення правомірно перерахованого ПДВ порушує ст. 67 Конституції України та п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, відповідач наполягає на декларування обов’язків з ПДВ.

Позивач наполягає на тому, що ліквідатор не є платником податків підприємства – банкрута, у т. ч. ПДВ, у зв’язку з тим, що при проведенні ліквідаційної процедури реалізує майно боржника для погашення кредиторської заборгованості згідно реєстру.

З огляду на вказане просив суд стягнути з відповідача – 1 на користь ТОВ «Райсількомунгосп» 6659,00 грн. – безпідставно перерахованої суми ПДВ.

Крім того, позивач надав суду заяву про зміну позову про стягнення безпідставно перерахованого ПДВ, у якій зазначив, що підставою суми позову 6659,00 грн. був уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань, який прийнятий відповідачем –1.

Однак не зважаючи на прийнятий уточнюючий розрахунок, відповідач – 1 зарахував до державного бюджету суму 8020 грн., які перераховані ліквідатором по платіжному дорученню № 39 від 16.05.2008 р.

Тому, просив суд стягнути з відповідача – 1 на користь ТОВ «Райсількомунгосп» 8020,00 грн. – безпідставно перерахованої суми ПДВ.

          У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача -1 у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, разом з тим, суду надав заперечення на позовну заяву, у яких, зокрема, зазначив, що при проведенні реалізації майна, що увійшло до складу ліквідаційної маси, ліквідатори, відповідно до волі держави, додають до складу продажної вартості 20 % визначеного Законом України «Про ПДВ» податку.

У разі не сплати до бюджету ПДВ, при отриманні коштів від реалізації майна, які відповідно зараховуються до ліквідаційної маси, ліквідатор в супереч волі держави додатково збільшує ліквідаційну масу за рахунок коштів державного бюджету. Тому, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача – 2 надав суду заяву з проханням розгляду справи без його участі та заперечення на позовну заяву, у яких, зокрема, йдеться мова про таке.

Повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного бюджету, врегульоване наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів», та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 року за № 1000\7288 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 7 спільного наказу ДПА України, міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03.02.2005 року № 58\78\22 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та\або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) платникам податків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2005 року за № 247\10527 за платежами, належними державному бюджету, орган державної податкової служби України в термін не пізніше ніж 5 робочих днів від дати отримання заяви платника передає висновки згідно з Реєстром висновків для виконання територіальному органу Державного казначейства України. Підставою для повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного бюджету, є висновки податкових органів встановленого зразку.

До Управління Державного казначейства у м. Костянтинівні у Донецькій області висновок в означеній сумі від Костянтинівської ОДПІ не надходив.

Тому, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Райсількомунгосп» не підлягають виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Райсількомунгосп» є юридичною особою та зареєстроване Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області 04.11.2003 р., включений в ЄДРПОУ за № 01355685, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

          25.12.2007 року постановою Господарського суду Донецької області у справі № 5\127б було визнано банкрутом боржника Товариство з обмеженою відповідальністю «Райсількомунгосп», яке розташоване за адресою: 85103, Донецька область, Костянтинівський район, с. Ілліча, вул. Фрунзе, 4, код ЄДР 01355685 та відкрито ліквідаційну процедуру строком на шість місяців до 25.06.2008 року. При цьому, ліквідатором було призначено арбітражного керуючого Воробйову лілію Анатоліївну.

          29.07.2008 року ухвалою Господарського суду Донецької області у справі № 5\127б було визнано за необхідне здійснити перерозподіл грошових коштів, отриманих від реалізації майнових активів боржника.

          01.09.2008 року позивач звернувся до відповідача листом за № 12, у якому повідомив, що в процесі проведення ліквідаційної процедури від суми реалізованого майна платіжним дорученням № 39 від 16.05.2008 року було перераховано 20 % ПДВ, що становить 8020,00 грн.

          Крім того, позивач посилається на вищевказану ухвалу Господарського суду Донецької області від 29.07.2008 року, а тому просив відповідача - 1 суму в розмірі 8020,00 грн. перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ «Райсількомунгосп».

          У відповідь на вказаний лист відповідач – 1 листом від 09.09.2008 року за № 25818\10\10-013 повідомив позивача про те, що повернення правомірно перерахованого ПДВ порушує вимоги ст. 67 Конституції України та Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями). Крім того, сума ПДВ, що нараховує та отримує продавець (платник) у складі ціни продажу товарів (робіт, послуг) не є доходом платника від продажу товарів (робіт, послуг) і тому не може бути використана за його власним бажанням на цілі, інші, ніж сплату податкового зобов’язання.

          Одночасно позивачу було роз’яснено, що при проведенні реалізації майна, що увійшло до складу ліквідаційної маси, ліквідатори, відповідно до волі держави, викладеної у законі, додають до складу продажної вартості 20 % визначеного Законом України «Про ПДВ» податку.

          09.09.2008 року позивачем до відповідача – 1 поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виправлених помилок, відповідно до якого сума ПДВ становить 6659 грн.

          Крім того, в матеріалах справи наявне платіжне доручення від 16.05.2008 року за № 39 на суму 8020,00 грн. з призначенням платежу ПДВ за квітень 2008 року, яке повністю перераховане в бюджет.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем доведена правомірність його дій з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 1.3 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

На підставі п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Суд вважає, що таким чином позивач, як ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Райсількомунгосп» є платником податку на додану вартість, тому, що він здійснював продаж майна боржника.

У відповідності до п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валового доходу, зокрема, суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг).

Суд вважає, що таким чином сума податку на додану вартість, що нараховує та отримує платник податку у складі ціни продажу товарів (робіт, послуг) не є доходом платника від продажу товарів (робіт, послуг), а тому може бути спрямована лише на сплату податкового зобов’язання.

Відповідно до п. 4. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

П. п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 вказаного Закону передбачено, що податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Тому, суд вважає, що при проведенні реалізації майна ТОВ «Райсількомунгосп», що увійшло до складу ліквідаційної маси, позивач повинен був додати до складу продажної вартості 20 % визначеного Законом України «Про податок на додану вартість» податку.

Крім того, суд вважає за необхідне додати, що позивач, як ліквідатор, зобов’язаний сплачувати податок до бюджету.

Як визначено приписами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Крім того, при огляді в судовому засіданні біржового контракту (договору купівлі – продажу) № 040 від 18.04.2008 року, біржових договорів від 18.04.2008 року № 039, від 18.04.2008 року № 038, від 18.04.2008 року № 037,від 18.04.2008 року № 035 вбачається, що позивачем, який є продавцем було продано майно підприємства – боржника ТОВ «Райсількомунгосп» за ціною, у склад якої входив податок на додану вартість.

Тому, суд вважає, що сума ПДВ, яка була сплачена позивачем до державного бюджету є правомірною, а тому не підлягає поверненню на розрахунковий рахунок ТОВ «Райсількомунгосп».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Райсількомунгосп» до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення 8020 грн. безпідставно перерахованої суми податку на додану вартість - відсутні.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

          У задоволенні позовних вимог Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Райсількомунгосп» до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення 8020 грн. безпідставно перерахованої суми податку на додану вартість – відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 04 серпня 2009 року.

Повний текст постанови складений 09 серпня 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Галатіна О.О.