Постанова № 4478711, 17.08.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.08.09Справа №2а-8103/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Дубиніній А.В., за участю представника позивача - Коваленко Е.І., довіреність № 405 від 19.02.09 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт"

до Сектору у м.Євпаторія Західного регіонального контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління в АР Крим Головного контрольно-ревізійного управління в Україні

про визнання дій неправомірними,визнання недійсним та скасування акту

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом Державне підприємство «Євпаторійський морський торговельний порт» до Сектора у м. Євпаторія Західного регіонального контрольно ревізійного відділу Контрольно ревізійного управління в АР Крим Головного контрольно ревізійного управління в Україні про визнання дій відповідача, які полягають у проведенні перевірки господарської діяльності позивача за період з 01.07.2007 року по 01.04.2009 року та складенню акту № 25-21/041 від 19.06.2009 року, неправомірними, та визнати недійсним і скасувати акт ревізії № 25-21/041 від 19.06.2009 року, складений відповідачем за результатами ревізії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.07.09 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.07.09 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, зазначених в позові, та зазначив, що посадовими особами Західного регіонального контрольно ревізійного відділу Контрольно ревізійного управління в АР Крим Головного контрольно ревізійного управління в Україні, на підставі плану перевірки та наказів Західного регіонального контрольно ревізійного відділу Контрольно ревізійного управління в АР Крим Головного контрольно ревізійного управління в Україні, було проведено перевірку Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт», в результаті якої складено акт ревізії фінансово господарської діяльності Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» за період з 01.07.07 року по 01.04.09 року від 19.06.09 року № 25-21/041, яким було зафіксовано численні порушення позивачем чинного законодавства України. Представник позивача вказав, що ці висновки були зроблені неправильно, оскільки перевіряючи не врахували багатьох факторів, що мали місце при здійсненні господарської діяльності, а тому просив перевірити зазначені факти та зробити правильні висновки. Також представник позивача вказав, що перевіряючи не мали права перевіряти підприємство. З цих підстав він просив суд визнати акт ревізії № 25-21/041 від 19.06.09 року недійсним та скасувати його, а також визнати дії перевіряючих, що полягають у проведенні ревізії та складенні акту ревізії, неправомірними.

У судове засідання представник відповідача не зявився, про час, дату та місце повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлений.

Приймаючи до уваги, що відповідач є субєктом владних повноважень, його неявка не є перешкодою для розгляду справи, суд вважає можливим відповідно до статті 128 КАС України розглянути справу за відсутністю представника Сектора у м. Євпаторія Західного регіонального контроль ревізійного відділу Контрольно ревізійного управління в АР Крим Головного контроль ревізійного управління в Україні на підставі наявних в матеріалах справи доказах та документах.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 4 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ (далі “Закон”) встановлено, що державна контроль-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується Міністерству фінансів України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням та збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, ефективним використанням коштів та майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в підпорядкованих установах, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень і запобігання їм у подальшому.

Отже, органи контрольно-ревізійної служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктами владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання неправомірними дій Сектора у м. Євпаторія Західного регіонального контрольно ревізійного відділу Контрольно ревізійного управління в АР Крим Головного контрольно ревізійного управління в Україні, визнання недійсним та скасування акту ревізії № 25-21/041 від 19.06.09 року, суд зобовязаний перевірити, чи є дії відповідача правомірними та чи є акт ревізії № 25-21/041 від 19.06.09 року обґрунтованим та правомірно винесеним.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що відповідно до довідки серії АБ № 049769 від 28.05.2008 року з ЄДРПОУ, виданою Головним управлінням статистики в АР Крим, Державне підприємство «Євпаторійський морський торговельний порт», ідентифікаційний код 01125583, є юридичною особою, за організаційно правовою формою є державним підприємством, зареєстрованим 26.12.1991 року, та здійснює наступні види діяльності за КВЕД:

1)функціонування інфраструктури водного транспорту;

2)діяльність морського пасажирського транспорту;

3)добування піску та гравію;

4)діяльність морського вантажного транспорту.

Відповідно до Статуту Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» у новій редакції, затвердженого Міністром транспорту та звязку України 01.09.08 року за № 1080, зареєстрованого 06.10.2008 року, встановлено, що Державне підприємство «Євпаторійський морський торговельний порт» є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності, та входить до сфери управління Міністерства транспорту та звязку України.

Таким чином, судом встановлено, що Державне підприємство «Євпаторійський морський торговельний порт» є субєктом господарювання, юридичною особою, державним унітарним (комерційним) підприємством, а тому зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що посадовими особами Західного регіонального контрольно ревізійного відділу Контрольно ревізійного управління в АР Крим Головного контрольно ревізійного управління в Україні у період з 21.04.2009 року по 18.05.2009 року та з 03.06.2009 року по 19.06.2009 року відповідно до питань програми ревізії та робочого плану, з відома начальника Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» та головного бухгалтера цього підприємства було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» за період з 01.07.2007 року по 01.04.2009 року, за результатами якої складено акт ревізії № 25-21/041 від 19.06.09 року.

Суд зазначає, що в акті ревізії зазначено, що ревізія була планова, здійснена відповідно до питань програми ревізії та робочого плану.

Проведена ревізія була з відома начальника та головного бухгалтера Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт», у присутності осіб, що мають право першого та другого підпису, а саме начальників, в.о. начальника, бухгалтерів та головних бухгалтерів Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт».

Ревізори на підприємство та до бухгалтерських документів допущені були, у всіх перевіряючих на виконання та підтвердження їх обовязків були накази Західного регіонального контрольно ревізійного відділу Контрольно ревізійного управління в АР Крим Головного контрольно ревізійного управління в Україні № 107 від 21.04.2009 року, № 119 від 05.05.2009 року, № 143 від 02.06.2009 року.

Акт ревізії № 25-21/041 від 19.06.09 року був підписаний та отриманий у 2х примірниках начальником та головним бухгалтером Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт», про що свідчать їх підписи на акті.

За результатами ревізії перевіряючими були встановлені численні порушення Державним підприємством «Євпаторійський морський торговельний порт» чинного законодавства України у сфері податкового, фінансового та господарського законодавства.

Суд зазначає, що до позовної заяви було позивачем було додано копію акту ревізії № 25-21/041 від 19.06.09 року, статут Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» у новій редакції та довідку серії АБ № 049769 від 28.05.2008 року з ЄДРПОУ, видану Головним управлінням статистики в АР Крим. Обовязкової вимоги про накладення санкцій, складені за наслідками акті перевірки, позивачем до суду надано не було.

У позовній заяві позивач вказує, що відповідно до норм чинного законодавства України орган контрольно - ревізійної служби мав право на проведення ревізії стосовно використання підприємством майна основного фонду, переданого державою в користування, та використання бюджетних коштів, а не всієї діяльності підприємства, а також вказує на те, що у контрольно ревізійної групи Західного регіонального контрольно ревізійного відділу Контрольно ревізійного управління в АР Крим Головного контрольно ревізійного управління в Україні, що проводила ревізію, не було підстав, у рамках наданих їй повноважень, для складення акту ревізії із встановленням фактів порушень законодавства України. На думку позивача, викладену у позовній заяві, ревізійна група Західного регіонального контрольно ревізійного відділу Контрольно ревізійного управління в АР Крим Головного контрольно ревізійного управління в Україні у порушення п. 1, 3 Постанови КМУ № 550 від 20.04.2006 року з перевищенням наданих їх повноважень провела ревізії іншої діяльності підприємства з відображенням у акті ревізії № 25-21/041 від 19.06.09 року фактів порушення законодавства.

При перевірці вказаних позивачем у позовній заяві фактів судом було встановлено наступне.

Частиною 1 статті 4 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ державна контроль-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується Міністерству фінансів України. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням та збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, ефективним використанням коштів та майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в підпорядкованих установах, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень і запобігання їм у подальшому.

Отже, органи контрольно-ревізійної служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктами владних повноважень.

Відповідно до статті 11 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ органи державної контрольно-ревізійної служби мають право проводити планові та позапланові виїзні ревізії, підстави та порядок проведення яких визначено законом залежно від статусу субєктів, в яких проводяться зазначені ревізії.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України № 2939, право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна контрольно-ревізійна служба є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам ст. 10, 11 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні". Право державної контрольно-ревізійної служби на проведення планової ревізії підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Згідно ч.1-4 статті 11 Закону України № 2939, плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік. Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Таким чином, перевіряючи обґрунтованість заяви позивача про відсутність у відповідача повноважень для перевірки іншої діяльності та складення акта ревізії за результатами самої ревізії, суду необхідно встановити наявність у відповідача повноважень, підстав та умов, передбачених п. 5 частини 5 статті 11 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні".

Враховуючи викладене можливо зробити висновок, що для з`ясування повноважень органів державної контрольно-ревізійної служби на проведення планових ревізій, необхідно визначити, чи відноситься обєкт ревізії до підконтрольних установ.

Визначення підконтрольних установ наведено у частині 1 статті 2 Закону, до яких належать міністерства та інші органи виконавчої влади, державні фонди, бюджетні установи, суб'єкти господарювання державного сектору економіки, а також підприємства і організації, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.

Згідно з частиною 2 статті 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектору економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності; суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Таким чином, з аналізу викладених норм слідує, що законодавством України чітко визначено перелік суб'єктів, щодо яких органи Державної контрольно-ревізійної служби мають повноваження (компетенцію) проводити планову виїзну ревізію. До таких субєктів можуть належить виключно підконтрольні установи.

У судовому засіданні судом зясовувалося питання, чи відноситься Державне підприємство «Євпаторійський морський торговельний порт» до підконтрольних установ органів державної контрольно-ревізійної служби.

Відповідно до Статуту Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» у новій редакції, затвердженого Міністром транспорту та звязку України 01.09.08 року за № 1080, зареєстрованого 06.10.2008 року, встановлено, що Державне підприємство «Євпаторійський морський торговельний порт» є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності, та входить до сфери управління Міністерства транспорту та звязку України.

Судом встановлено, що відповідач Державне підприємство «Євпаторійський морський торговельний порт» є суб'єктом господарювання державного сектору економіки.

Судом встановлено, що відповідно довідки серії АБ № 049769 від 28.05.2008 року з ЄДРПОУ, виданою Головним управлінням статистики в АР Крим, Державне підприємство «Євпаторійський морський торговельний порт», ідентифікаційний код 01125583, є юридичною особою, за організаційно правовою формою є державним підприємством.

Таким чином, суд встановив, що відповідач, за умови дотримання вимог чинного законодавства, мав повноваження провести планову перевірку фінансово господарської діяльності позивача, який є підконтрольною установою відповідача.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 (далі Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, порядок визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 4 розділу «Організація та проведення ревізій» Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.

Частиною 3 п. 7 розділу «Організація та проведення ревізій» Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою встановлено, що один примірник програми ревізії видається керівнику об'єкта контролю чи його заступнику під розписку на примірнику органу служби для ознайомлення.

У пункті 8 розділу «Організація та проведення ревізій» Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, вказано, що орган служби, що проводить планову виїзну ревізію, повідомляє об'єкту контролю одним із способів, визначених у пункті 9 цього Порядку, про дати її початку та закінчення. Планова виїзна ревізія розпочинається не раніше ніж через 10 календарних днів після надіслання об'єкту контролю повідомлення.

В акті було вказано, що ревізія була планова, здійснена відповідно до питань програми ревізії та робочого плану, проведена ревізія була з відома начальника та головного бухгалтера Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт», у присутності осіб, що мають право першого та другого підпису, а саме начальників, в.о. начальника, бухгалтерів та головних бухгалтерів Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт», ревізори на підприємство та до бухгалтерських документів допущені були, у всіх перевіряючих на виконання та підтвердження їх обовязків були накази Західного регіонального контрольно ревізійного відділу Контрольно ревізійного управління в АР Крим Головного контрольно ревізійного управління в Україні № 107 від 21.04.2009 року, № 119 від 05.05.2009 року, № 143 від 02.06.2009 року, акт ревізії № 25-21/041 від 19.06.09 року був підписаний та отриманий у 2х примірниках начальником та головним бухгалтером Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт», про що свідчать їх підписи на акті.

Вищезазначені факти були підтверджені представником позивача у судовому засіданні та ним не оспорювалися.

Відповідно до частини 3 статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, суд визнає факти того, що керівництво Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» знало про проведення ревізії, оскільки було належним чином попереджене, план проведення ревізії та направлення ревізорів, оформлені наказами Західного регіонального контрольно ревізійного відділу Контрольно ревізійного управління в АР Крим Головного контрольно ревізійного управління в Україні № 107 від 21.04.2009 року, № 119 від 05.05.2009 року, № 143 від 02.06.2009 року, були наявні та були предявлені керівництву Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт», а також той факт, що ревізори були допущені до проведення ревізії, такими, що не підлягають доказуванню.

Таким чином, з вищенаведеного суд робить висновок про те, що у перевіряючих були повноваження на проведення перевірки, та сама перевірка була проведена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Що стосується аргументу позивача про те, що ревізори не мали повноважень на складання саме акту ревізії № 25-21/041 від 19.06.09 року, а не довідки про результати ревізії, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 п. 35 розділу «Оформлення результатів ревізії» Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому титульному аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку органу служби, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища) та номер примірника. Згідно ч. 3 п. 35 розділу «Оформлення результатів ревізії» Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою за результатами проведення ревізії з окремих питань програми посадовими особами служби та залученими спеціалістами, що проводили ревізію в складі групи, можуть за рішенням керівника групи складатися довідки, які підписуються відповідною посадовою особою служби чи спеціалістом та працівниками об'єкта контролю, що є відповідальні з цих питань. Довідки складаються в одному примірнику, видаються керівнику групи для прийняття рішення щодо включення до акта ревізії викладених в них фактів та долучаються до матеріалів ревізії. На вимогу об'єкта контролю йому можуть бути видані копії довідок.

Таким чином, суд зазначає, що:

1)у ревізорів згідно чинного законодавства України були повноваження для складення саме акту ревізії;

2)довідка про результати проведення ревізії складається лише за рішенням керівника групи та лише за окремими питаннями програми перевірки. Результати ж усієї перевірки оформлюються виключно актом перевірки.

Таким чином, з цих підстав суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні пункту першого позовних вимог щодо визнання дій відповідача, які полягають у проведенні перевірки господарської діяльності позивача за період з 01.07.2007 року по 01.04.2009 року та складенню акту № 25-21/041 від 19.06.2009 року, неправомірними.

Щодо позовних вимог позивача про визнання недійсним і скасування акту ревізії № 25-21/041 від 19.06.2009 року, складений відповідачем за результатами ревізії суд зазначає наступне.

Суд вказує, що акт ревізії є документом, який лише фіксує певні факти, а саме встановлені ревізією порушення, обставини, події. Сам по собі акт ревізії не несе у собі ніяких правових наслідків для особи, відносно якої він складений, та не є актом індивідуальної дії, а, відповідно, не є рішенням субєкта владних повноважень.

Суд зазначає, що таким актом актом індивідуальної дії, який породжує певні правові наслідки для особи, стосовно якої він винесений, - є вимога про усунення виявлених порушень, яка складається на підстав акті ревізії, та виноситься уповноваженою особою у порядку, встановленому законом.

З цих підстав суд зазначає, що акт ревізії № 25-21/041 від 19.06.09 року не може бути визнаний недійсним та скасованим, а тому зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, суд звертає увагу сторін на наступне. 24.07.09 року по справі № 2а-8703/09/11/0170 (суддя Москаленко С.А.) за позовом Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» до Західного регіонального контрольно ревізійного відділу Контрольно ревізійного управління в АР Крим Головного контрольно ревізійного управління в Україні про визнання неправомірними вимог з усунення виявлених порушень за актом ревізії № 25-21/041 від 19.06.09 року було відкрито провадження по справі, а тому факти, вказані позивачем у позовній заяві, за наявності вимоги про усунення виявлених порушень, винесеної на підставі акту ревізії № 25-21/041 від 19.06.09 року, будуть перевірені належним чином у судовому порядку.

Отже, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Судом 17 серпня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 20 серпня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання її у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Трещова О.Р.