Постанова № 4478696, 30.07.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.07.09Справа №2а-6888/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Дубініной А.В., за участю представника позивача - Мальченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ТОВ «СФ Нафта Сервіс»

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом ТОВ «СФ Нафта Сервіс» до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим, скасування податкових повідомлень рішень № 0000612301/0 від 29.04.2009 року та № 0000612301/1 від 19.05.2009 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.06.09 року було відкрите провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.06.09 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, зазначених в ньому та пояснила, що в період з 08.04.2009 року по 14.04.2009 року Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі АР Крим проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника за січень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період грудня 2008 року.

Представник позивача зазначила, що за результатами перевірки Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі АР Крим складено акт перевірки, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000612301/0, яким встановлено порушення підприємством п.п.7.7.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.4.2 Порядку заповнення та подачі податкової декларації з ПДВ, затверджену наказом ДПАУ № 166 від 30.05.1997 року та перевищення заявленої в декларації суми бюджетного відшкодування на 93024,00 гривень .

Представник позивача пояснила, що в акті перевірки зазначено про ненадання позивачем оригіналу аркушу 3/8 ВМД № 508030300/000033 від 20.01.2009 року (форми МД-2) при наданні декларації з ПДВ за січень 2009 року. В акті перевірки зроблено висновок, що порушення порядку заповнення та подачі декларації з ПДВ за січень 2009 року позбавляє позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 93024,00 гривень.

Представник позивача зазначила, що податкове повідомлення-рішення ДПІ в Сімферопольському районі є незаконним, дії відповідача щодо його винесення є протиправними, з приводу чого представник позивача зазначила наступне.

19.02.2009 року при подачі податкової декларації з ПДВ за січень 2009 року до декларації було додано копію ВМД НОМЕР_3 від 20.01.2009 року, а не оригінал аркушу ВМД форми МД-2 з позначенням «3/8» з відміткою митниці про фактичне вивезення товару за межі митної території.

До прийняття рішення за результатами перевірки, 24.04.2009 року позивачем направлено на адресу відповідача заперечення до акту перевірки, до яких додано оригінал аркушу ВМД форми МД-2 з позначенням «3/8» за НОМЕР_3 від 20.01.2009 року з відміткою митного органу.

Представник позивача підкреслила, що факт реального здійснення експорту було підтверджено необхідними документами, які передбачені п.п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість ”, п.4.2 Порядку заповнення та подачі податкової декларації з ПДВ.

Представник позивача зазначила, що аркуш ВМД форми МД-2 з позначенням «3/8» за НОМЕР_3 від 20.01.2009 року не було надано своєчасно у звязку з затримкою Херсонською митницею у проставлені в листі відмітки про вивезення товару за межі митної території України.

При цьому представник позивача пояснила, що порушення порядку подачі податкової декларації з ПДВ, яке було виправлено до завершення перевірки, не може бути підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування.

Більш того, представник позивача зазначила, що ПДВ в сумі 93024,00 гривень фактично сплачено позивачем у грудні 2008 року в ціні товарів, які використовувалися в господарській діяльності, а саме: були у подальшому експортовані.

У судове засідання представник відповідач не зявився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, будь-яких клопотань на адресу суду не надіслав.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим, є субєктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю ДПІ в Сімферопольському АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у звязку прийняттям таких повідомлень - рішень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “СФ Нафта-Сервіс” є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи 31460659), зареєстрованою Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим 06.04.2001 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 (а.с.46), статуту ТОВ “СФ Нафта-Сервіс”, затвердженого Протоколом Зборів Учасників № 7 від 17 серпня 2004 року, зареєстрованого Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим за реєстраційним НОМЕР_2 у реєстрі субєктів підприємницької діяльності (а.с.47-63).

Судом встановлено, що відповідно до Акту перевірки від 17.04.2009 року НОМЕР_4 ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.05.2001 року № 00720644, видане ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим на підставі направлення від 08.04.2009 року № 97/23-02, виданого ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим, проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 93024,00 гривень за січень 2009 року на розрахунковий рахунок платника, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період грудня 2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акту.

За результатами перевірки складено акт від 17.04.2009 року НОМЕР_4, в п.1 висновку якого зазначено, що в порушення п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями та п.4.2 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 року за № 250/2054 зі змінами та доповненнями, та п.1 Постанови КМУ від 1 березня 2002 року № 243 «Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» зі змінами, внесеними постановою КМУ від 26.03.2008 року № 251, ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” у декларації за січень місяць 2009 року завищив суму бюджетного відшкодування у розмірі 93024,00 гривень.

В основу вказаних висновків покладені встановлені перевіркою факти неподання позивачем в порушення п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР разом з декларацією з ПДВ за січень 2009 року оригіналу пятого примірника ВМД НОМЕР_3 та невірного визначення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 25 податкової декларації за січень 2009 року на суму 93024,00 гривень).

Суд зазначає, що в п.2 висновку до акту перевірки вказано, що на порушення п.п.6.2.1 ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п.1 Постанови КМУ від 1 березня 2002 року № 243 «Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» зі змінами, внесеними постановою КМУ від 26.03.2008 року № 251 ,п.6, 7 Наказу Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 21 березня 2002 року № 163/121 «Про затвердження Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України» ТОВ «СФ Нафта Сервіс» по декларації за січень місяць 2009 року занижено суму податкових зобовязань (колонка Б) декларації з ПДВ за січень 2009 року у розмірі 67918,00 гривень та завищено значення р.21 «Відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду» у сумі 67918,00 гривень та р.22.2 «Зарахування відємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду: до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» у сумі 67918,00 гривень.

Крім того, судом встановлено, що в акті перевірки відповідач посилається на порушення позивачем норм п.4.2 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 року за № 250/2054 зі змінами та доповненнями платником до ДПІ в Сімферопольському районі надано декларацію за січень 2009 року, в якій зазначено суму експортних операцій у сумі 574690,00 гривень з копією вантажної митної декларації НОМЕР_3 від 20.01.2009 року.

Судом встановлено, що позивач заперечував проти висновків відповідача, викладених в акті перевірки, та надав заперечення до ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 24.04.2009 року № 2285/10.

ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим листом від 29.04.2009 року № 1587/10/23-023 визнало безпідставними заперечення позивача, а висновки акту перевірки визнало такими, що відповідають діючому законодавству.

На підставі акту перевірки, керуючись п.п. “в” п.п.4.2.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року та згідно з п.п.7.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2009 року № 0000612301/0 (а.с.12), у якому зазначено, що позивачем порушено п.п.7.7.4 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у звязку з чим податковим органом зменшено сума бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних звітних податкових періодів) з податку на додану вартість у розмірі 93024,00 гривень.

Судом встановлено, що позивачем до ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим в адміністративному порядку було оскаржено податкове повідомлення-рішення № 0000612301/0 від 29.04.2009 року .

За наслідками розгляду скарги ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі АР Крим прийнято рішення, яким залишено без змін податкове повідомлення - рішення № 0000612301/0 від 29.04.2009 року.

Суд зазначає, що за результатами розгляду скарги платника податків податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000612301/1 від 19.05.2009 року.

Судом встановлено, що відповідачем в основу податкового повідомлення рішення № 0000612301/0 від 29.04.2009 року покладені зазначені лише в п.1 висновку до акту перевірки порушення позивачем податкового законодавства, у звязку з чим, суд надає оцінку правомірності застосування відповідачем до ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” відповідальності саме за це порушення.

Перевіряючи обґрунтованість зменшення ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” податкових зобовязань судом встановлено наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Суд зазначає, що згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, судом встановлено, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування, визначені Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яким і повинна керуватися ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим при відшкодуванні сум ПДВ.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту зазначених норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Суд зазначає, шо проведеною відповідачем перевіркою порушень позивачем визначення сум податкового зобовязання та податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року не встановлено.

Судом також перевірена у повному обсязі сума податку, фактично сплачена ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” у попередньому податковому періоді за грудень 2008 року постачальникам товарів (послуг), яка увійшла в суму бюджетного відшкодування, що заявлена позивачем у січні 2009 року у розмірі 93024,00 гривень.

Судом встановлено, що сума податку на додану вартість у розмірі 93024,00 гривень, була фактично сплачена ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” постачальникам у грудні 2008 року, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахункові рахунки продавців.

Суд зауважує, що факт закупівлі позивачем товару підтверджується наступним.

Відповідно до договору купівлі продажу № 41-к від 21 листопаду 2007 року ВАТ «Каланчакський КХП» зобовязувався передати, а ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” прийняти та сплатити крупу рисову 1-го ґатунку, вагову у кількості, що визначена видатковою накладною.

Відповідно до Додаткової угоди до договору купівлі продажу № 41-к від 21 листопаду 2007 року пункт 1.1 договору викладено у наступній редакції: «Продавець зобовязується поставити, а покупець прийняти та сплатити крупу рисову 1 ґатунку ГОСТ 6292-92 та крупу рисову роздроблену ГОСТ 6292-93,»…

Судом встановлено, що виконання сторонами зобовязань за договором підтверджується наступним:

-факт відвантаження товару ВАТ «Каланчакський КХП» підтверджується видатковою накладною № КС-0005299 від 2 грудня 2008 року на суму 658144,99 гривень (сума ПДВ 109690,83 гривень);

-факт здійснення проплати ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” за договором підтверджується платіжними дорученнями № 667 від 01 грудня 2008 року на суму 420000,00 гривень (у т.ч. ПДВ 70000,00 гривень), № 672 від 04 грудня 2008 року на суму 138144,99 гривень (у т.ч. ПДВ 23024,16 гривень) та відповідно виписками по рахунку ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” № 26009311371 від 01.12.2008 року на суму 42000,00 гривень та від 04.12.2008 року на суму 138144,99 гривень;

-виникнення права на податковий кредит підтверджується податковими накладними № 0000546 від 01.12.2008 року на суму 420000,00 гривень (ПДВ 70000,00 гривень), № 0000547 від 02.12.2008 року на суму 138144,99 гривень (ПДВ 23024,16 гривень).

Суд зазначає, що відємне значення з ПДВ в сумі 93024,00 гривень, яке зазначено позивачем в декларації за січень 2009 року, було фактично сплачено отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів, а тому обґрунтовано віднесено позивачем до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню відповідно до п.п.7.7.2 п.п.7.7 ст.7 Закону.

Крім того, судом встановлено, що позивач у 2008 році купував крупу ману на території України.

Так, відповідно до контракту № 24-11-08 від 24 листопаду 2008 року ЗАТ «Васильковхлебпродукт» зобовязувався поставити ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” крупу манну, розфасовану в поліпропіленові мішки по 50 кг.

В п.2.1 зазначеного контракту вказано, що кількість постачаємого товару вказується в специфікаціях, які складаються на кожне відвантаження партії товару окремо та являються невідємною частиною цього контракту.

Судом встановлено, що виконання сторонами зобовязань за договором підтверджується наступним:

-факт відвантаження товару ЗАТ «Васильковхлебпродукт» підтверджується видатковою накладною № ХП 0000001 від 8 січня 2009 року на суму 135700,00 гривень (сума ПДВ складає 22616,67 гривень); рахунком фактурою № ХП-0000759 від 16 грудня 2008 року на суму 135700,00 гривень (сума ПДВ складає 22616,67 гривень);

-факт здійснення проплати ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” за договором підтверджується виписками по рахунку ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” № 26009311371 від 23.12.2008 року на суму 50000,00 гривень, від 24.12.2008 року на суму 50000,00 гривень, від 25.12.2008 року на суму 25000,00 гривень, від 08.01.2009 року на суму 10700,00 гривень;

-виникнення права на податковий кредит підтверджується податковими накладними № 943 від 23.12.2008 року на суму 50000,00 гривень (у т.ч. ПДВ 8333,33 гривень), № 921 від 24.12.2008 року на суму 50000,00 гривень (у т.ч. ПДВ 8333,33 гривень), № 925 від 25.12.2008 року на суму 25000,00 гривень (у т.ч. ПДВ 4166,67 гривень), № 1 від 08.01.2009 року на суму 10700,00 гривень (у т.ч. ПДВ 1783,33 гривень).

Суд також зазначає, що позивачем у січні 2009 року здійснювалося експортування товарів, придбаних в Україні, в т.ч. в грудні 2008 року на суму 574690,00 гривень.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.3.1. 3 п.п.3.1 ст.3 Закону до об'єктів оподаткування відносяться операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

Згідно з п.6.2 ст.6 Закону при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Право платників, які здійснюють експортні операції на формування податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування встановлено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість ".

Суд зауважує, що підставою для застосування нульової ставки ПДВ при оподаткуванні операцій із продажу товарів вважаються укладені з нерезидентом договори (контракти), наявність розрахунків за контрактом, а також документів, які підтверджують, що ці товари перебувають під митним контролем і підлягають вивозу за межі митної території України.

Судом встановлено, що відповідно до контракту № 973 від 25 листопада 2008 року ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” зобовязувалося поставити, а ВАТ «Жабинковский комбикормовый завод» прийняти та здійснити оплату за крупу рисову в кількості та по цінам відповідно до специфікацій на постачання окремих партій товару, які є невідємною частиною цього Контракту.

Суд зазначає, що виконання сторонами зобовязань за договором підтверджується наступним:

-факт відвантаження та перетинання товаром митного кордону України підтверджується рахунком фактурою № 1 від 20.01.2009 року на суму 44102,5 доларів США, ВМД (Форми МД-2) від 20.01.2009 року та з/д накладною від 20.01.2009 року;

-факт здійснення проплати ВАТ «Жабинковский комбикормовый завод» за договором на суму 339589,25 гривень підтверджується виписками банку по рахунку ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” № 26033311371840 від 18.12.2008 року та від 23.02.2009 року;

-виникнення права на податковий кредит підтверджується податковою накладною від 20.01.2009 року на суму 339589,25 гривень.

Судом також встановлено, що відповідно до контракту № 107-к від 20 листопада 2008 року ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” зобовязувалося поставити, а Торгове приватне унітарне підприємство «Белкоопвнешторг Белкоопсоюза» прийняти та оплатити крупи в асортименті (крупа рисова, крупа рисова роздроблена, крупа манна, горох, пшоно), в кількості та за цінами відповідно до специфікацій на постачання окремих партій товару, які є невідємною частиною контракту.

Судом встановлено, що виконання сторонами зобовязань за договором підтверджується наступним:

-факт відвантаження та перетинання товаром митного кордону України підтверджується рахунком фактурою № 3 від 08 січня 2009 року на суму 30532,5 доларів США, ВМД (Форми МД-2) від 09.01.2009 року та з/д накладною від 09.01.2009 року;

-факт здійснення проплати торговим приватним унітарним підприємством «Белкоопвнешторг Белкоопсоюза» за договором підтверджується випискою банку по рахунку ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” № 26033311371840 від 11.02.2009 року;

-виникнення права на податковий кредит підтверджується податковою накладною від 09.01.2009 року на суму 235100,25 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач мав законні підстави для застосування нульової ставки ПДВ при оподаткуванні операцій з поставки товару на суму 574690,00 гривень, яка віднесена до податкових зобовязань за січень 2009 року.

Більш того, суд зазначає, що в декларації з ПДВ за січень 2009 року позивач правомірно:

-відобразив суму у розмірі 574690,00 гривень в рядку 2.1 Розділу I «Операції, що оподатковуються за нульовою ставкою: експортні операції» (Колонка А) та застосував нульову ставку ПДВ (колонка Б);

-визначив в рядку 18.2 Розділу III «Розрахунки з бюджетом за звітний період» відємне значення у розмірі 87286,00 гривень (61021,00 гривень 148307,00 гривень);

-визначив в рядку 23 Розділу III «Розрахунки з бюджетом за звітний період» залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 310749,00 гривень, включивши до його складу суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 93024,00 гривень (рядок 25 Розділу III «Розрахунки з бюджетом за звітний період»).

Щодо порушення позивачем порядку подання та заповнення податкової декларації за січень 2009 року, що встановлено відповідачем за наслідками проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що порядок отримання бюджетного відшкодування відповідно до Закону наступний:

Згідно з п.п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Відповідно до 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року N 213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за N 702/10982у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі у разі наявності експортних операцій - оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригінали аркушів ВМД нової форми МД-2 з позначенням "3/8").

Суд зазначає, що згідно з п.1 Постанови КМУ «Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» від 1 березня 2002 р. N 243 установлено, що для підтвердження факту вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт) платник податку на додану вартість, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України, подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації, що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. При цьому до оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій прирівнюються оригінали аркушів з позначенням "3/8".

Судом встановлено, що позивачем 19 січня 2009 року до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим було надано податкову декларацію з ПДВ за січень 2009 року, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на суму 93024,00 гривень та розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що на дату початку проведення перевірки позивачем на підтвердження здійснення експортних операцій було надано:

- копію МД-2, що відповідає п'ятому основному аркушу вантажної митної декларації НОМЕР_3 від 20.01.2009 року,

-з/д накладну від 20.01.2009 року;

-Лист Херсонської митниці про вивезення за межі митної території України товару за ВМД від 20.01.2009 року НОМЕР_3

-докази стосовно оплати покупцем товару.

Крім того, судом встановлено, що факт вивезення товару позивача за межі митної території по ВМД від 20.01.2009 року НОМЕР_3 підтверджувався на час проведення перевірки позивача відповіддю Херсонської митниці від 13.04.2009 року № 07/18-26/2184 на запит Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим.

Судом встановлено, що позивачем 24.04.2009 року направлено на адресу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим оригінал п'ятого основного аркушу вантажної митної декларації від 20.01.2009 року НОМЕР_3, на якому зроблено напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, засвідчений підписом відповідальної посадової особи та гербовою печаткою митного органу, який отримано відповідачем. Зазначене підтверджується запереченнями позивача, надані до акту перевірки та Листом - відповіддю Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим «Щодо результатів розгляду заперечень, наданих по акту перевірки НОМЕР_4 від 17.04.2009 року».

У звязку з тим, що перевірка позивача закінчилася прийняттям 29.04.2009 року відповідачем податкового повідомлення рішення за № 0000612301/0, суд зазначає, що надання позивачем 24.04.2009 року оригіналу п'ятого основного аркушу вантажної митної декларації від 20.01.2009 року НОМЕР_3, на якому зроблено напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, засвідчений підписом відповідальної посадової особи та гербовою печаткою митного органу, відбулося до дати закінчення перевірки.

Крім того, факт здійснення експортних операцій був повністю підтверджений під час перевірки та в судовому засіданні первинними документами позивача.

Отже, суд зазначає, що позивачем виконано вимоги п.п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року N 213), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за N 702/10982,п.1 Постанови КМУ «Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» від 1 березня 2002 р. N 243 та надано податковому органу до дня закінчення перевірки всі передбачені законодавством документи для одержання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009 року.

Суд зазначає, що відповідачем неправомірно під час проведення перевірки не враховано надання позивачем оригіналу аркуша ВМД форми МД-2 з позначенням "3/8" за НОМЕР_3 від 20.01.2009 року з відміткою митного органу та зроблені висновки про порушення позивачем податкового законодавства в акті перевірки без урахування наданого документу.

Більш того, суд зауважує, що п.п.7.7.11 п.п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає обмежений перелік випадків, коли особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування. Встановлене відповідачем порушення ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” порядку подання податкової декларації з ПДВ до переліку таких підстав не відноситься.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки неправомірно зазначено про порушення позивачем порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ та незаконно встановлено, що позивач не має права на одержання бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за січень 2009 року.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позивач правомірно включив 93024,00 гривень до сум бюджетного відшкодування за січень 2009 року.

З урахуванням визначеного суд приходить до висновку, що не відповідає нормам податкового законодавства викладений відповідачем в акті від 17.04.2009 року НОМЕР_4, на підставі якого складені спірні податкові повідомлення рішення № 0000612301/0 від 29.04.2009 року та № 0000612301/1 від 19.05.2009 року, висновок про те, що позивач завищив суму бюджетного відшкодування у розмірі 93024,00 гривень.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У звязку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача по ПДВ за січень 2009 року на 93024,00 гривень, в силу викладеного суд вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0000612301/0 від 29.04.2009 року та № 0000612301/1 від 19.05.2009 року являються протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000612301/0 від 29.04.2009 року та № 0000612301/1 від 19.05.2009 року.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим у звязку з винесенням податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим № 0000612301/0 від 29.04.2009 року та № 0000612301/1 від 19.05.2009 року суд зазначає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, у звязку з тим, що відповідач діяв у межах владних повноважень під час проведення перевірки, протиправності в діях Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим немає.

Прийняття протиправних податкових повідомлень рішень № 0000612301/0 від 29.04.2009 року та № 0000612301/1 від 19.05.2009 року у звязку з невірною оцінкою правових норм відповідачем не може бути підставою для визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 30.07.2009 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 04.08.2009 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим № 0000612301/0 від 29.04.2009 року та № 0000612301/1 від 19.05.2009 року.

3.Стягнути на користь позивача ТОВ “СФ Нафта-Сервіс” з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 гривень.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання її у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Трещова О.Р.