Постанова № 4478695, 05.08.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.08.09Справа №2а-6667/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініної А.М за участю представника позивача Петрова В.Ю., представника відповідача Володькіна С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Акар"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Акар"до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ялта АРК від 14.10.2005 року № 00043123010/1 про застосування штрафних санкцій в сумі 111915,00 гривень, № 0004852301/1 про застосування штрафних санкцій в сумі 2588,00 гривень.

У процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта АРК від 14.10.2005 року № 00043123010/1 про стягнення основного платежу з земельного податку в сумі 223831,00 гривень, штрафних санкцій в сумі 111915,00 гривень; № 0004852301/1 про стягнення основного платежу з земельного податку в сумі 5176,00 гривень, штрафних санкцій в сумі 2588,00 гривень.

Постановою Господарського суду АРК від 27.02.2006 року позовні вимоги задоволені, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта АРК від 14.10.2005 року № 00043123010/1 про застосування штрафних санкцій в сумі 111915,00 гривень, № 0004852301/1 про застосування штрафних санкцій в сумі 2588,00 гривень визнані нечинними.

Додатковою постановою Господарського суду АРК від 20.07.2006 року резолютивна частина постанови викладена в наступній редакції: «визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта АРК від 14.10.2005 року № 00043123010/1 про стягнення основного платежу з ТОВ «Акар» у розмірі 223831,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 111915,00 гривень і визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта АРК від 14.10.2005 року № 0004852301/1 про стягнення основного платежу з ТОВ «Акар» у розмірі 5176,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 2588,00 гривень».

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 року постанову Господарського суду АРК залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2009 року постанова Господарського суду АРК від 27.02.2006 року, ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 року скасовані, справа направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.05.2009 року справу прийнято до провадження та призначене судове засідання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення рішення винесені з порушенням норм діючого законодавства, а саме статей 2, 7 Закону України «Про плату за землю», положень Земельного Кодексу України .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Зазначив, що відповідачем проведено позапланову документальну перевірку ТОВ "Акар", за результатами якої складено Акт від 16.08.2005 року № 2823/23-1, де зафіксовано порушення позивачем вимог діючого податкового законодавства в частині нарахування і своєчасної сплати земельного податку. На підставі Акту ДПІ у м. Ялта АРК винесено податкові повідомлення-рішення від 22.08.2005 року № 0004312301/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем земельний податок в сумі 223830,95 гривень, застосовано фінансові санкції в сумі 111915,47 гривень; № 0004312301/1, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем земельний податок в сумі 5176,30 гривень, застосовано фінансові санкції в сумі 2588,15 гривень. За результатами адміністративного оскарження позивачем зазначені повідомлення рішення скасовано у звязку порушенням відповідачем форми їх складення.

Представник позивача пояснив, що вже 14.10.2005 року ДПІ у м. Ялта АРК складено нові податкові повідомлення-рішення № 00043123010/1 про стягнення з ТОВ "Акар" основного платежу з земельного податку в сумі 223831,00 гривень, штрафних санкцій в сумі 111915,00 гривень; № 0004852301/1 про стягнення з ТОВ "Акар" основного платежу з земельного податку в сумі 5176,00 гривень, штрафних санкцій в сумі 2588,00 гривень.

Проте представник позивача вважає висновки акту такими, що не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення, винесені з порушенням норм діючого законодавства, оскільки земельні ділянки одержані ТОВ "Акар" у постійне користування з метою розміщення та обслуговування АЗС та нафтобази, цільове призначення земельних ділянок не змінювалося протягом періоду експлуатації обєктів нерухомості. При наданні в оренду обєктів нерухомості ТОВ "Акар", як належний землекористувач не змінював та не мав права змінити її цільове призначення, та не надавав а оренду самі земельні ділянки.

Представник позивача також зазначив, що ставки земельного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими Радами, при цьому диференціація ставок земельного податку за функціональним використанням землі є правом Рад, оскільки у даному випадку така диференціація не проводилась, вважає правомірними дії ТОВ "Акар" по сплаті земельного податку без застосування коефіцієнту 2,5.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив, що ДПІ у м. Ялта АРК проведена позапланова документальна перевірка ТОВ "Акар" з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум земельного податку за період з 01.06.03 року по 31.05.05 року. За висновками акту встановлено, що ТОВ "Акар" порушено вимоги податкового законодавства, з 01.06.2003 року по 31.05.2005 року занижено земельний податок на суму 229007,25 гривень.

Представник відповідача зазначив, що у ТОВ "Акар" на праві постійного користування знаходились земельні ділянки, надані для обслуговування АЗС та нафтобази, з цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту та звязку. Позивачем укладено договір з ТОВ «Торговий дім «Петров і компанія», за яким ТОВ "Акар" передало в оперативну оренду земельні ділянки під обслуговування АЗС, отже позивачем не здійснювалося постійне користування земельними ділянками для обслуговування АЗС, тому сплата земельного податку повинна була здійснюватися за функціональним призначенням земель комерційне, при цьому застосовуючи коефіцієнт 2,5.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача по справі, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Акар» є юридичною особою, зареєстрованою 18.02.1993 року з ідентифікаційним кодом 19448418 Ленінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 22-366-3120 від 09.08.2005 року Управління статистики в м. Севастополі та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_3 (а.с 16,17).

Відповідно до Статуту ТОВ «Акар» , затвердженого зборами учасників (протоколом № 1 від 18.04.2002 року), зареєстрованого у новій редакції 15.05.2002 року, товариство створюється з метою задоволення потреб товариства та реалізації з цією метою інтересів учасників.

Судом встановлено, що, відповідно до Акту перевірки від 16.08.2005 року № 2823/23-1 ТОВ «Акар» перебуває на обліку у ДПІ Ленінського району м. Севастополя 28.11.2000 року, а з 19.11.1999 року у якості платника земельного податку в ДПІ у м. Ялта АРК.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Акар» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання не дійсними податкових повідомлень-рішень податкових органів, які являються субєктом владних повноважень, суд зобовязаний перевірити, чи здійснювалася перевірка, за результатами якої було видано повідомлення-рішення, на підставі закону, чи прийнято рішення по справі безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що ТОВ «Акар» відноситься до підконтрольних відповідачу установ, Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим мала повноваження з проведення перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача.

У статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок. Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту (п.3 частини 6 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

Судом установлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на підставі направлення № 623 від 03.08.2005 року проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Акар» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум земельного податку за період з 01.06.03 року по 31.05.05 року, за результатами якої був складений акт від 16.08.2005 року № 2823/23-1, який є підставою спірних податкових повідомлень-рішень (далі Акт).

Перевірка проведена з 03.08.05 року по 16.08.05 року (з перервою з 08.08.05 по 12.08.05) на підставі п.3 частини 6 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" з відома генерального директора та в присутності головного бухгалтера.

Відповідно до Акту, вищевказаною перевіркою виявлені порушення ТОВ «Акар» ст.ст. 2, 5, п. 7 ст. 7, ст.ст. 14, 15 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535 ХІІ із змінами та доповненнями (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), що призвело до заниження земельного податку в сумі 229255,72 гривень за період з 01.06.2003 року по 31.05.2005 року, у тому числі 2003 рік - 67439,57 гривень, 2004 рік 115184,70 гривень, 2005 рік 46631,44 гривень.

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (стаття 27 Закону України «Про плату за землю»).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обовязкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року, підпунктом «б» пункту 4.2.2. якого зазначено обовязок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. У цьому разі, згідно з п. 17.1.3., такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 6.1. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Судом встановлено, що по результатам проведеної перевірки ДПІ в м. Ялта АРК ТОВ «Акар» направлено податкові повідомлення-рішення від 22.08.2005 року № 0004312301/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем земельний податок в сумі 223830,95 гривень, застосовано фінансові санкції в сумі 111915,47 гривень; № 0004312301/1, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем земельний податок в сумі 5176,30 гривень, застосовано фінансові санкції в сумі 2588,15 гривень.

Судом встановлено, що у звязку з незгодою з сумою податкового зобовязання, визначеною в вищевказаних податкових повідомленнях рішеннях вони були оскаржені позивачем до ДПІ в м. Ялта АРК та скасовані рішенням від 03.10.2005 року № 18030/10/25-0 у звязку порушенням відповідачем форми їх складення.

По результатам проведеної перевірки ДПІ в м. Ялта АРК ТОВ «Акар» направлено податкові повідомлення-рішення від 14.10.2005 року № 00043123010/1 про стягнення з ТОВ "Акар" основного платежу з земельного податку в сумі 223831,00 гривень, штрафних санкцій в сумі 111915,00 гривень; № 0004852301/1 про стягнення з ТОВ "Акар" основного платежу з земельного податку в сумі 5176,00 гривень, штрафних санкцій в сумі 2588,00 гривень.

Вирішуючи питання про законність винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено таке.

Перевіркою встановлено, що позивач надавав розрахунки до Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим по використанню земельних ділянок, з яких земельний податок нараховувався із наступними функціональними призначеннями, які були здані в оренду за договором з ТОВ «Торговий дім «Петров і компанія»:

- АГЗС смт. Масандра, площею 0,570 га транспорт та зв'язок;

- Нафтобази в смт. Відрадне, площею 3, 6224 га транспорт та зв'язок;

- АЗС № 54 в місті Ялта, площею 0,1633 га комерційне;

- АЗС № 55 в смт. Лівадія, площею 0,642 га комерційне;

- АЗС № 56 в смт. Симеіз, площею 0,488 га комерційне;

- АЗС № 132 в смт. Гурзуф, площею 0,1626 га промисловість;

- Дача "Теселі", площею 18,2200 га курортно-рекреаційне використання.

Згідно з висновками Акту, у зв'язку з тим, що вищезгадані об'єкти знаходяться в оренді, товариство з обмеженою відповідальністю "Акар" повинно було в розрахунках земельного податку, наданих до ДПІ у місті Ялта в АР Крим, застосовувати ставку земельного податку з функціональним призначенням комерційне, при цьому застосовуючи коефіцієнт 2,5 (як з земель комерційного користування), відповідно до додатку № 3 до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, затвердженої Наказом Держкомстату України № 377 від 05.11.1998 року.

За висновком податкового органу ТОВ «Акар» порушено ст.ст. 2, 5, п. 7 ст. 7, ст.ст. 14, 15 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535 ХІІ із змінами та доповненнями (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), що призвело до заниження земельного податку в сумі 229255,72 гривень за період з 01.06.2003 року по 31.05.2005 року, у тому числі 2003 рік - 67439,57 гривень, 2004 рік 115184,70 гривень, 2005 рік 46631,44 гривень.

З такими висновками та доводами відповідача не погоджується суд з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням від 23.12.1999 року № 222 Масандрівської селищної Ради «Про затвердження матеріалів технічного звіту та переоформлення права постійного користування земельними ділянками на ТОВ «Акар» на землях Масандрівської селищної Ради» ТОВ «Акар» надано у постійне користування земельну ділянку площею 4,193 гектарів із земель забудови на землях Масандрівської селищної Ради, у тому числі:

-земельну ділянку площею 3,6224 гектарів для обслуговування Нафтобази в с.м.т. Відрадне;

-земельну ділянку площею 0,570 гектарів для обслуговування АГЗС у с.м.т. Масандра.

Рішення прийнято на підставі статті 30 Земельного Кодексу України N 561-XII, 18.12.1990 року та договору купівлі-продажу від 26.07.1999 року, за якими ТОВ «Акар» придбав (став власником) АГЗС у с.м.т. Масандра та Нафтобази в с.м.т. Відрадне.

ТОВ «Акар» на підставі державного акту серії НОМЕР_1 від 06.01.2000 року має право постійного користування земельною ділянкою площею 3,6224 гектарів для обслуговування Нафтобази в с.м.т. Відрадне.

ТОВ «Акар» на підставі державного акту серії НОМЕР_2 від 06.01.2000 року має право постійного користування земельною ділянкою площею 0,570 гектарів для обслуговування АГЗС у с.м.т. Масандра.

Рішенням від 04.12.1999 року № 22 Гурзуфської селищної Ради «Про затвердження матеріалів технічного звіту по переоформленню права постійного користування земельною ділянкою ТОВ «Акар» у с.м.т. Гурзуф» ТОВ «Акар» надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,1626 гектарів для обслуговування АЗС № 132, розташованої у с.м.т Гурзуф із земель забудови на землях Гурзуфської селищної Ради.

Рішення прийнято на підставі статті 30 Земельного Кодексу України N 561-XII, 18.12.1990 року та договорів купівлі-продажу від 01.07.1999 року та від 26.07.1999 року, за якими ТОВ «Акар» придбав (став власником) АЗС № 132, розташованої у с.м.т Гурзуф.

ТОВ «Акар» на підставі державного акту серії НОМЕР_4 від 06.06.2000 року має право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1626 гектарів для обслуговування АЗС № 132, розташованої у с.м.т Гурзуф.

Відповідно до статті 30 Земельного Кодексу України N 561-XII, 18.12.1990 року (що втратив чинність на момент розгляду справи) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Отже суд зазначає, що позивач набув права постійного користування зазначеними вище земельними ділянками під визначене функціональне призначення (АЗС та нафтобаза), відповідно до положень діючого на час набуття цього права законодавства.

Таким чином, судом встановлено, відповідач є платником земельного податку відповідно до правовстановлюючих документів по землекористуванню та зобовязаний у строки, встановлені Законом України «Про плату за землю» подавати податкову звітність та вчасно сплачувати земельний податок.

Судом встановлено, що спірні правовідносини стосуються саме земельних ділянок, наданих у постійне користування ТОВ «Акар» зазначеними вище рішеннями Рад.

Порядок, підстави та строки сплати земельного податку передбачені Законом України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535 ХІІ (далі Закон).

Термін податок визначається Законом - як обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками (стаття 1 Закону).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535 ХІІ використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок (паїв) і землекористувачі згідно з ч.2 ст. 2 Закону сплачують земельний податок. Статтею 15 даного нормативно-правового акту передбачено, що власники землі і землекористувачі платять земельний податок з дня виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Судом встановлено, що ТОВ «Акар» до податкового органу в порядку звітності було надано податкові розрахунки земельного податку за 2003 рік, відповідно до яких відповідач зобовязався сплатити:

- 3018,00 гривень на рік за користування земельною ділянкою з земель населених пунктів площею 0,1626 гектарів у с.м.т. Гурзуф за видом земель обслуговування АЗС 132/57 (при цьому із зазначенням грошової оцінки землі на загальних підставах в сумі 18561,00 гривень);

- 52664,00 гривень на рік за користування земельними ділянками з земель населених пунктів площею 3,6224 гектарів у с.м.т. Відрадне за видом земель обслуговування Нафтобази (при цьому із зазначенням грошової оцінки землі на загальних підставах в сумі 11996,00 гривень), площею 0,570 гектарів у с.м.т. Масандра за видом земель обслуговування АГЗС (при цьому із зазначенням грошової оцінки землі на загальних підставах в сумі 16158,00 гривень).

Судом встановлено, що ТОВ «Акар» до податкового органу в порядку звітності було надано податкові розрахунки земельного податку за 2004 рік, відповідно до яких відповідач зобовязався сплатити:

- 3018,00 гривень на рік за користування земельною ділянкою з земель населених пунктів площею 0,1626 гектарів у с.м.т. Гурзуф за видом земель обслуговування АЗС 132/57 (при цьому із зазначенням грошової оцінки землі на загальних підставах в сумі 18561,00 гривень);

- 52664,00 гривень на рік за користування земельними ділянками з земель населених пунктів площею 3,6224 гектарів у с.м.т. Відрадне за видом земель обслуговування Нафтобази (при цьому із зазначенням грошової оцінки землі на загальних підставах в сумі 11996,00 гривень), площею 0,570 гектарів у с.м.т. Масандра за видом земель обслуговування АГЗС (при цьому із зазначенням грошової оцінки землі на загальних підставах в сумі 16158,00 гривень).

Судом встановлено, що ТОВ «Акар» до податкового органу в порядку звітності було надано податкові розрахунки земельного податку за 2005 рік, відповідно до яких відповідач зобовязався сплатити:

- 6287,23 гривень на рік за користування земельною ділянкою з земель населених пунктів площею 0,1626 гектарів у с.м.т. Гурзуф за видом земель обслуговування АЗС 132/57 (при цьому із зазначенням грошової оцінки землі на загальних підставах в сумі 38666,85 гривень);

- 52664,00 гривень на рік за користування земельними ділянками з земель населених пунктів площею 3,6224 гектарів у с.м.т. Відрадне за видом земель обслуговування Нафтобази (при цьому із зазначенням грошової оцінки землі на загальних підставах в сумі 11996,00 гривень), площею 0,570 гектарів у с.м.т. Масандра за видом земель обслуговування АГЗС (при цьому із зазначенням грошової оцінки землі на загальних підставах в сумі 16158,00 гривень).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частинами другою і третьою цієї статті.

Згідно частини 1 статті 7 "Плата за землі населених пунктів" Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ч.5 статті 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частинами другою і третьою цієї статті.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

На виконання вимог Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 16.04.2009 року, судом у повному обсязі перевірено питання про відомості державного кадастру щодо функціонального призначення вказаних земельних ділянок на 2003, 2004, 2005 роки.

Ухвалою окружного адміністративного суду АРК були витребувані від Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах". Ялтинського земельного кадастру Ялтинського міського управління земельних ресурсів, а також Ялтинського міського управління земельних ресурсів витяги з Державного земельного кадастру стосовно земельних ділянок, відомості про функціональне призначення зазначених земельних ділянок було в 2003-2005 роках; відомості чи змінювалося функціональне призначення зазначених земельних ділянок протягом 2003-2005 років.

Згідно відповіді Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" від 04.08.2009 року № 02-04/1955 філія функціонує з 01.07.2003 року та в неї відсутня інформація щодо реєстрації державних актів, виданих в 1999 році.

Відповідно відповіді Ялтинського міського управління земельних ресурсів відомості про функціональне призначення земельних ділянок зазначені у відповідних державних актах на землю. Інформація про зміну функціонального призначення даних земельних ділянок протягом 2003-2005 років відсутня.

Згідно відповіді Ялтинського відділу Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" № 37-06/127 від 28.07.2009 року зазначено, що в книгах реєстрації та видачі Державних актів та Договорів оренди, реєструвалися державні акти на право постійного користування на земельні ділянки за ТОВ «Акар» - державний акт серії НОМЕР_5 від 23.12.1999 року на право постійного користування землею, виданий Масандрівською селищною радою, для обслуговування АГЗС у смт Масандра, площею 0,570 га; державний акт серії НОМЕР_6 від 23.12.1999 року на право постійного користування землею, виданий Масандрівською селищною радою, для обслуговування нафтобази у смт Відрадне, площею 3,6224 га; державний акт серії 11-КМ № 000506 від 21.12.1999 року на право постійного користування землею, виданий Гурзуфською селищною радою, для обслуговування АЗС № 132 у смт Гурзуф, площею 0,162 га.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за даними земельного кадастру функціональне та цільове призначення земельних ділянок, які знаходяться у користуванні ТОВ «Акар», повністю співпадає з функціональним та цільовим призначенням, визначеним рішеннями органів місцевого самоврядування на час виділення земельних ділянок та державними актами.

Судом встановлено, що позивач сплачував податок на землю відповідно до ставок, затверджених селищними Радами відповідно до вказаного закону, відповідно до грошової оцінки землі, що підтверджується матеріали справи та не оспорюється відповідачем.

При цьому суд зазначає, що розрахунки земельного податку за 2003-2005 рік були погоджені печатками та підписами посадових осіб селищних рад.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача, що передача позивачем земельних ділянок площею наданих йому в постійне користування для обслуговування відповідно АЗС, АГЗС та нафтобази, в оперативну оренду ТОВ "Торговий дім "Петров і компанія" за договором від 15.12.2003 зобовязує позивача сплачувати земельний податок за ставкою з урахуванням коефіцієнту 2,5, встановленого для земель з комерційним функціональним призначенням з наступних підстав.

За договором оренди від 15.12.2003 року № 139 ТОВ між "Торговий дім "Петров і компанія" (орендатор) та ТОВ «Акар» (орендодавець) орендодавець зобовязаний надати орендатору у тимчасове користування майно, зазначене у договорі, яке належить йому на праві власності, у тому числі, крім іншого: Майновий комплекс «Ялтинська нафтобаза» у с.м.т Відрадне; АГЗС у с.м.т. Масандра; АЗС 57 с.м.т. Гурзуф (раніше була АЗС № 132). Строк дії договору встановлено до 15.06.2004 року. Додатковою угодою № 1 від 26.12.2003 року до договору оренди строк дії договору продовжено до 31.12.2004 року.

За договором оренди від 30.09.2004 року № 166 між ТОВ "Торговий дім "Петров і компанія" (орендатор) та ТОВ «Акар» (орендодавець) орендодавець зобовязаний надати орендатору у тимчасове користування майно, зазначене у договорі, яке належить йому на праві власності, у тому числі, крім іншого: Майновий комплекс «Ялтинська нафтобаза» у с.м.т Відрадне; АГЗС у с.м.т. Масандра; АЗС 57 с.м.т. Гурзуф(раніше була АЗС № 132). Строк дії договору встановлено до 31.12.2004 року.

За договором оренди від 01.01.2005 року № 001/05П між ТОВ "Торговий дім "Петров і компанія" (орендатор) та ТОВ «Акар» (орендодавець) орендодавець зобовязаний надати орендатору у тимчасове користування майно, зазначене у договорі, яке належить йому на праві власності, у тому числі, крім іншого: Майновий комплекс «Ялтинська нафтобаза» у с.м.т Відрадне; АГЗС у с.м.т. Масандра; АЗС 57 с.м.т. Гурзуф(раніше була АЗС № 132). Строк дії договору встановлено до 30.12.2005 року.

За цими договорами передбачено використання майна у якості АЗС, а за Актом приймання передачі зазначеного майна від 30.09.2004 року № 166 визначено придатність його для експлуатації за прямим призначенням.

Судом встановлено, що як юридично, так і фактично земельні ділянки використовувалися позивачем за їх функціональним та цільовим призначенням, яке не було змінено у звязку з укладенням позивачем 15.12.2003 року договору оренди майна, а саме АГЗС у смт Масандра, нафтобази у смт Відрадне, АЗС № 57 у смт Гурзуф.

Суд вважає, що суттю самих договорів, які ретельно досліджені у судовому засідання спростовуються висновки Акту перевірки та доводи відповідача, що за цими договорами в оренду передані земельні ділянки під обслуговування АЗС, оскільки предметом договорів оренди було передання лише майна, визначеного в ньому.

Отже відповідачем безпідставно у Акті перевірки викладено обставини про «оперативну оренду» земельних ділянок, які не були предметом договору оренди, а завжди залишалися у постійному користуванні ТОВ «Акар».

До того ж в Акті перевірки взагалі відсутні посилання на договори оренди від 30.09.2004 року № 166 та від 01.01.2005 року № 001/05П, які не були предметом перевірки. Проте у розрахунках донарахування земельного податку та у висновках про порушення позивачем податкового законодавства донарахований податок та застосовані санкції за період з 01.01.2005 року по 31.05.2005 року.

Суд також зазначає, що доводи відповідача про необхідність застосування в 2003 році коефіцієнта за комерційне використання землі взагалі не можуть бути прийняті до уваги, так як договір оренди, на якій посилається відповідач був укладений лише 15.12.2003 року, а коефіцієнт був застосований з червня 2003 року.

Судом в свою чергу, встановлено, що до 15.12.2003 року земельні ділянки використовувалися безпосередньо ТОВ «Акар» та АГЗС у смт Масандра, нафтобази у смт Відрадне, АЗС № 57 у смт Гурзуф в оренду будь-яким особам взагалі не передавалися.

Суд зауважує, що позивач не тільки не надавав спірні земельні ділянки в «оперативну оренду», як про це зазначив відповідач, а й взагалі не мав права надавати ці земельні ділянки в оренду іншим субєктам, оскільки такі дії суперечать нормам земельного законодавства.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про оренду землі" N 161-XIV, 06.10.1998 орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Аналогічне правило передбачено частиною 5 статті 93 Земельного кодексу України N 2768-III, 25.10.2001 (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) (далі ЗК України).

Раніше судом було встановлено, що позивач, власником вказаних земельних ділянок не є, вони надані позивачеві у постійне користування.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Обовязки ТОВ «Акар», як належного землекористувача передбачені статтею 96 ЗК України, у тому числі забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України N 2768-III, 25.10.2001 (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісового фонду;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Судом встановлено, що цільовим призначенням земельних ділянок, наданих позивачеві в постійне користування було:

-земельної ділянки площею 3,6224 гектарів для обслуговування Нафтобази в с.м.т. Відрадне землі транспорту та звязку.

-земельної ділянки площею 0,570 гектарів для обслуговування АГЗС у с.м.т. Масандра землі транспорту та звязку.

-земельної ділянки площею 0,1626 гектарів для обслуговування АЗС № 132, розташованої у с.м.т Гурзуф землі промисловості.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 20 ЗК України).

До того ж, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 502 "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб" визначено, що зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

Цільове призначення зазначених земельних ділянок не змінювалось протягом всього періоду їх використання позивачем, що також підтверджується даними земельного кадастру.

Надання майнового комплексу «Ялтинська нафтобаза» у с.м.т Відрадне; АГЗС у с.м.т. Масандра; АЗС 57 с.м.т. Гурзуф в оренду не позбавило позивача обовязків належного землекористувача, при цьому не відбувалося змини цільового або функціонального використання земельних ділянок, призначених для обслуговування АЗС, АГЗС та нафтобази

Суд також не може прийняти до уваги доводи представника відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин додатку № 3 до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, затвердженої Наказом Держкомстату України № 377 від 05.11.1998, на підставі якого відповідач використав до земельних ділянок коефіцієнт функціонального користування 2,5 (як з земель комерційного користування).

Суд зазначає, що статистичну звітність, передбачену вказану у цій Інструкції подають власники земельних ділянок, а не землекористувачі, у даному випадку відповідачі селищні Ради, позивач не подає статистичну звітність по кількісному звіту земель, а сам Державний комітет статистики України не є тим органом, який встановлює ставки земельного податку у розумінні Закону України «Про плату за землю», тому не має підстав вважати, що ТОВ «Акар» мало застосовувати коефіцієнт 2,5 (як з земель комерційного користування).

Таким чином, застосування податковим органом коефіцієнту функціонального використання як з земель комерційного користування при розрахунку земельного податку з ділянок, які не були передані в оренду за умови незмінності цільового призначення землі, є необґрунтованим.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та інших нормативно-правових актів.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив уточнені позовні вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі. Судом враховано, що вихід за межі позовних вимог в такий застосовується виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для донарахування позивачу сум земельного податку як із земельних ділянок комерційного призначення, отже, безпідставним є застосування штрафних санкцій.

Тому уточнені позовні вимоги з урахуванням виходу суду за їх межі про визначання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у м. Ялта АРК від 14.10.2005 року № 00043123010/1 про стягнення основного платежу з земельного податку в сумі 223831,00 гривень, штрафних санкцій в сумі 111915,00 гривень; № 0004852301/1 про стягнення основного платежу з земельного податку в сумі 5176,00 гривень, штрафних санкцій в сумі 2588,00 гривень є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 05 серпня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 10 серпня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Уточнені позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Кримвід 14.10.2005 року № 00043123010/1 про стягнення основного платежу з земельного податку в сумі 223831,00 гривень, штрафних санкцій в сумі 111915,00 гривень; № 0004852301/1 про стягнення основного платежу з земельного податку в сумі 5176,00 гривень, штрафних санкцій в сумі 2588,00 гривень

3.Стягнути на користь позивача Товариств з обмеженою відповідальністю "Акар" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Трещова О.Р.