Ухвала суду № 44785870, 09.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/926/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22ц/774/1013/к/15 суддя Мельник Ю.П.

Категорія - 27 ( І ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

УХВАЛА

Іменем України

09 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Бондар Я.М., Соколан Н.О.

при секретарі: Трофименко О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет застави.

Особи, що беруть участь у розгляді справи:

представник позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - Подолінний Роман Георгійович,

представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет застави, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору №1/646-МК від 04.10.2006року, укладеного між ним та ОСОБА_4, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав позичальнику кредитні кошти (кредит) на строк по 02.10.2009 року на споживчі цілі.

В забезпечення виконання взятих зобов'язань позичальника між позивачем та ОСОБА_4 06 грудня 2006 року був укладений договір застави автомобіля марки «Mercedes-Benz», модель 814, 1998 року випуску, вантажний фургон-С, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав на праві власності ОСОБА_4

Через неналежне виконання ОСОБА_4 кредитних зобов'язань у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 26.12.2013 року склала 5 150,11 доларів США. Свої зобов'язання за договором застави він також не виконав, предмет застави банку не передав та, в порушення вимог закону, без згоди банку реалізував заставне майно.

Оскільки на даний час автомобіль знаходиться у власності відповідача ОСОБА_3, просив суд: вилучити у ОСОБА_3 та передати в заклад ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» предмет застави - автомобіль марки «Mercedes-Benz», модель 814, 1998 року випуску, вантажний фургон-С, № кузова/шасі: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт); в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 5 150,11 дол.США, що за курсом НБУ становить 41 149,38 грн., звернути стягнення на предмет застави, шляхом його продажу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Висновок суду щодо придбання відповідачем забезпеченого транспортного засобу на законних підставах є невірним, адже ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ще у 2006 році зареєстрував відомості про обтяження рухомого майна, а тому ОСОБА_3, яка придбала автомобіль без згоди банку, не є добросовісним набувачем та застава є чинною.

Крім того, судом встановлено факт реалізації спірного майна без жодного доказу.

Порушення норм процесуального права полягає в тому, що суд не виконав принципи рівності перед законом, змагальності, диспозитивності судочинства та законності.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Подолінний Р.Г., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 04 жовтня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 1/646-МК, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 12000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.10.2009 року (а.с. 8-10).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_4 04 жовтня 2006 року укладено договір застави рухомого майна (а.с. 11-12) відповідно до якого ОСОБА_4 надав в заставу автомобіль марки «Mercedes-Benz», модель 814, 1998 року випуску, вантажний фургон-С, № кузова/шасі: НОМЕР_1.

Зазначений автомобіль ОСОБА_4 було відчужено відповідачці 22.10.2008 року без згоди ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Під час відчуження вказаного автомобіля, він не перебував під обтяженням, дані про його заставу в держреєстрі були відсутні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та належності спірного автомобіля на праві власності відповідачу ОСОБА_3 на законних підставах.

Вказані висновки суду зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки позивач не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються ані на вимогах закону, ані на умовах договору.

Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває на нього право власності, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього. При цьому, якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, якщо майно: було загублено власником, або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння не з їхньої волі іншим шляхом.

Пунктом 28 договору застави №1/646-МК/1 від 04.10.2006 року, встановлено необхідність реєстрації предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Частиною 4 ст. 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що відповідна реєстрація була здійснена лише 12 листопада 2013 року (а.с. 13), та згідно наданих представником позивача даних до суду апеляційної інстанції у серпні 2009 року на вказаний автомобіль було накладено арешт на підставі постанови державного виконавця.

Згідно ст. 10 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем, згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України, за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Відповідно до ст. 45 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», витяг з Державного реєстру свідчить про внесення записів про обтяження до Державного реєстру або про їх відсутність. У разі наявності обтяження у витягу вказуються всі наявні записи та відомості, що містяться в них.

Враховуючи, що реєстрація обтяження (застави спірного транспортного засобу) згідно договору застави від 04.10.2006 року, відбулася у листопаді 2013 року, тобто після придбання його ОСОБА_3 в 2008 році та отримання нею свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, то набуття права власності на спірний автомобіль відбулося без обтяжень.

Вимогами ст. 12 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», встановлено взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо, інше не встановлено цим Законом.

Враховуючи, що позивач не є і не був власником вищевказаного автомобілю, який було відчужено за відплатним договором купівлі-продажу і на час укладання договору відомості щодо реєстрації предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні, судом було вірно визначено, що підстав для звернення стягнення на спірний автомобіль немає.

Таким чином, доводи приведені в апеляційній скарзі є безпідставними та фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313 - 315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: